Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Євсікова О.О., суддів: Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтоводський АРАКС" на дії Відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції в Одеській області у справі № 40/45-10 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Донгорбанк" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтоводський АРАКС" про стягнення 840 907,35 грн. за участю представників сторін від позивача: Міщенко С.Г. від відповідача: не з'явився від ВДВС: не з'явився

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Донгорбанк", стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтоводський АРАКС" 699389,74 грн. заборгованості за кредитом, 334382,84 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 36034,41 грн. пені за прострочення сплати процентів, 10698,07 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 (суддя Колісник І.І.) задоволено скаргу ТОВ "Жовтоводський АРАКС": визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції щодо відкриття 31.07.2015 виконавчого провадження ВП № 48316457 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2010 у даній справі; визнано недійсною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції від 31.07.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП № 48316457 з примусового виконання вказаного наказу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (колегія суддів: Сизько І.А., Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) замінено позивача у справі ПАТ "Донгорбанк" його правонаступником ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"; ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою і постановою судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні скарги ТОВ "Жовтоводський АРАКС" відмовити та залишити в силі постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48316457 від 31.07.2015.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та ВДВС не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 стягнуто з ТОВ "Жовтоводський АРАКС" на користь ПАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", 699389,74 грн. заборгованості за кредитом, 334382,84 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 36034,41 грн. пені за прострочення сплати процентів, 10698,07 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання цього рішення 15.10.2010 видано наказ зі строком пред'явлення до виконання до 15.10.2013.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції (далі - ВДВС) від 04.11.2010 відкрито виконавче провадження № 22345042 з примусового виконання вказаного наказу.

Постановою начальника ВДВС від 28.03.2011 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації боржника та створенням ліквідаційної комісії закінчено виконавче провадження № 22345042 з передачею виконавчого документа до ліквідаційної комісії боржника листом № 3561 від 28.03.2011.

Листом від 19.08.2011 ТОВ "Жовтоводський АРАКС" повідомило ПАТ "Донгорбанк" про прийняття 15.08.2011 засновником боржника рішення, яким скасовано припинення юридичної особи, та надіслало стягувачу наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 40/45-10 від 15.10.2010.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 за заявою ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" видано дублікат наказу № 40/45-10.

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" 29.11.2013 звернувся до Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з заявою № DNI-61/1027 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Дніпропетровської області № 40/45-10 від 15.10.2010.

Однак заступником начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 41033164 від 02.12.2013 у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення.

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" 31.07.2015 звернувся до ВДВС з заявою № КНО-61.8/112 від 26.06.2015 про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду № 40/45-10.

Державним виконавцем ВДВС 31.07.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48316457.

Звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії ВДВС, ТОВ "Жовтоводський АРАКС" заявило вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця ВДВС щодо відкриття 31.07.2015 виконавчого провадження ВП № 48316457 та про скасування як незаконної вказаної постанови державного виконавця.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначену скаргу задовольнили, дійшовши висновку про неправомірність відкриття виконавчого провадження у зв'язку з пред'явленням судового наказу до виконання поза встановленими для цього строку. Однак судова колегія вважає вказаний висновок таким, що не заснований на врахуванні вимог закону, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст.ст. 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 31.07.2015) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, у яких зазначається, зокрема, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У силу ч. 1 ст. 25 названого Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Натомість у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону. Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI (2677-17) , яким викладено Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) у новій редакції, у п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

У п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент видання наказу щодо виконання рішення в даній справі 15.10.2010) передбачалось, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Разом з тим, ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання. Згідно з цією нормою строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання з відповідних підстав перебіг цього строку поновлюється, тобто починається саме новий строк пред'явлення до виконання (речення 2 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", тривалість якого встановлена законом на момент видачі виконавчого документу та не змінюється шляхом зарахування часу, що минув до переривання строку.

Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у зв'язку з обставинами передачі виконавчого документу ліквідаційній комісії боржника та подальшим поверненням його стягувачу строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 40/45-10 від 15.10.2010 до виконання переривався та був встановлений заново з 19.08.2011 по 19.08.2014.

Також судами встановлено обставини переривання строку пред'явлення вказаного наказу до виконання у зв'язку зі зверненням 29.11.2013 стягувача до Скасаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції із заявою № DNI-61/1027 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №40/45-10 від 15.10.2010.

Однак щодо наслідків даного переривання строку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав визначати строк пред'явлення до виконання спочатку на трирічний строк. Натомість суди зазначили про незарахування до зазначеного строку періоду з моменту звернення стягувача із вказаною заявою 29.11.2013 до моменту відмови у відкритті виконавчого провадження постановою від 02.12.2013 (4 дні) до строку, відведеного для пред'явлення судового наказу до виконання (до 20.08.2014), у зв'язку з чим судовий наказ стягувач мав пред'явити до виконання до 24.08.2014.

Проте вказаний висновок судів попередніх інстанцій суперечить сутності поняття переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та його правовому регулюванню, закріпленому у ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження". Як вже зазначалось, названа норма передбачає незарахування до нового строку пред'явлення виконавчого документа до виконання часу, що минув саме до переривання строку, тоді як суди першої та апеляційної інстанцій помилково не зарахували до вказаного строку лише проміжок часу, що минув вже після переривання строку.

При цьому суди безпідставно послались на відповідність своїх висновків правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19.08.2014 у справі № 54/376, адже вказаною постановою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України в зазначеній справі у зв'язку з відсутністю неоднакового застосування відповідних норм матеріального права.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з'ясували обставини щодо строку пред'явлення до виконання наказу в даній справі з урахуванням визначених законом правових наслідків переривання строку давності пред'явлення його до виконання через звернення стягувача з відповідною заявою 29.11.2013. Відтак задовольняючи скаргу відповідача на дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу, суди дійшли передчасного висновку про пред'явлення його до виконання після встановленого строку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді скарги на дії ВДВС вимог ст.ст. 43, 47, 43, 86, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тобто оскаржувані ухвала і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 40/45-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.