Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І., (доповідача)

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 у справі № 904/6463/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості у розмірі 15152067,92 грн за договором купівлі-продажу, за участю представників: позивача Смакота Н.І. - предст. дов. від 18.04.2014 відповідача Варданян Г.С. - предст. дов. від 22.12.2015

21.07.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України " звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" суми 15152067, 92 грн, нарахованої у зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за спожитий газ, у тому числі 13835211,58 грн інфляційних та 1316856,34 грн 3 % річних порушення зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу за період з січня 2013 по листопад 2014, відповідно до наданого розрахунку, посилаючись на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач надав заперечення, у якому вказав що за умовами погодженого сторонами договору, з урахуванням змін, внесеними додатковими угодами, строк здійснення остаточних розрахунків за договором не настав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 (суддя Суховаров А.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (судді: Дармін М.О. - головуючий, Березкіна О.В., Чус О.В ) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на вірно встановлені обставини справи, дотримання норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та три відсотки річних, судові витрати покласти на відповідача. Скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимогам статей 213, 599, 631, 651, 653 Цивільного кодексу України суди дійшли хибного висновку щодо розповсюдження дії в часі додаткової угоди та розтлумачення її умов, помилковим є висновок, що прострочення виконання зобов'язання не настало, оскільки, на думку скаржника, заявлений позов стосується договірних зобов'язань, які було порушено до моменту укладення додаткової угоди, а саме за період з січня 2013 по листопад 2014 року; в порушення статей 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті у справі рішення та постанова не відповідають фактичним обставинам справи, не обґрунтовані, та містять доводи лише на користь відповідача.

Відповідач усно в судовому засіданні та письмовому відзиві відхилив доводи касаційної скарги, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13- 137-ВТВ.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору; газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.

Згідно з пунктом 3.3. договору в редакції на момент укладення договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами також встановлено, що з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору сторонами було укладено низку додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб ПАТ "Дніпропетровськгаз" у природному газі для потреб ВТВ, ціна на газ та порядок проведення розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 6.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2013 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Додатковою угодою № 10 від 22.12.2014 пункт 6.1 договору викладено у такій редакції :

"Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.".

Також додатковою угодою № 10 від 22.12.2014 викладено статтю 11 "Строк дії договору" у такій редакції: - "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.".

Суди також встановили, що на виконання умов договору позивачем у період з 01.01.2013 по 31.10.2014 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 390401703, 61 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за цей період, відповідач здійснив оплату, проте оплата відбувалась несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем безпідставно заявлена вимога про стягнення річних та інфляційних за порушення строків виконання грошових зобов'язань, оскільки строк виконання обов'язку з остаточного розрахунку за фактично використаний природний газ у покупця, відповідно до умов укладеного сторонами договору, в редакції погодженої сторонами додаткової угоди не настав, дія договору триває і остаточні розрахунки настануть не пізніше 20.01.2016.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведених норм законодавства, для встановлення такого виду відповідальності боржника, як покладення на нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення з нього інфляційні втрати, 3% річних, за порушення виконання грошового зобов'язання, слід встановити, що обумовлений у договорі купівлі-продажу, з урахуванням додаткових угод до нього, строк (термін) здійснення ним розрахунків за цим договором настав.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторонами змінювались умови договору № 13-137-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 додатковими угодами, виходячи з умов вказаного договору з урахуванням додаткової угоди № 10 до нього змінено строки здійснення розрахунків, кінцевим строком здійснення остаточних розрахунків є 20 число місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто 20.01.2016, оскільки в частині реалізації газу договір діє до 31.12.2015.

Тобто у справі, яка переглядається, сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору купівлі - продажу, змінивши як умови оплати, так і строк дії договору.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами змінених додатковою угодою № 10 від 22.12.2014 порядку і строків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 34 цього Кодексу).

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, а фактично зводяться до вимоги надати іншу правову оцінку додатковій угоді від 22.12.2014 № 10, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України; також судова колегія зазначає, прийняті судами попередніх інстанцій рішення та постанова містять викладення доводів та доказів кожної зі сторін та мотиви, з яких їх було враховано чи відхилено судом, чим спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами статей 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо викладення у судових рішеннях доводів на користь лише відповідача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 у справі № 904/6463/15 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 залишити без змін.