Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Панової І.Ю., суддів: Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення та постанову у справігосподарського суду міста Києва від 12.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 № 910/9978/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж"доПублічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"простягнення 175054, 72 грн.за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - Гнатюк Л.А., від Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" - Корнілов В.А.

Товариство з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" (далі - ТДВ "Київміськсантехмонтаж", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", відповідач) про стягнення 115 575,76 грн., з яких: інфляційні втрати у розмірі 108 108,70 грн. та 3% річних у розмірі 7 467,06 грн.

09.06.2015 до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач у зв'язку з тим, що зобов'язання по виконанню Мирової угоди, затвердженої ухвалою від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012, шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 312 165,64 грн., було виконане лише 05.05.2015, збільшив розмір майнових вимог, заявлених раніше, та просив стягнути з компанії 166 946,97 грн. інфляційних втрат та 8 107,75 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2015 у справі № 910/9978/15 позовні вимоги ТДВ "Київміськсантехмонтаж" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ТДВ "Київміськсантехмонтаж" інфляційні втрати у розмірі 166 946,97 грн., 3% річних у розмірі 8 082,10 грн., а також судовий збір у розмірі 3 500,60 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/9978/15 апеляційну скаргу ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 у справі № 910/9978/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 у справі № 910/9978/15, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 625 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст.ст. 33, 34, 84 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові встановлено, що 16.01.2014 між кредиторами ВАТ "Трест Міськбуд-4" в особі голови комітету кредиторів - представника ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ВАТ "Трест Міськбуд-4" в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Поди В.В. у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство ВАТ "Трест Міськбуд-4" укладено Мирову угоду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 вищезазначену Мирову угоду від 16.01.2014 з додатками затверджено та припинено провадження у справі № 50/254-43/124-46/304-2012.

Відповідно до п. 2.3 Мирової угоди сторони домовились про часткове прощення (списання) боргів Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" наступним чином: а) кредитори відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" третьої черги прощають (списують) 15% затверджених ухвалою суду боргів на загальну суму - 245 600,08 грн.; б) кредитори відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" четвертої черги прощають (списують) 15% затверджених ухвалою суду боргів на загальну суму - 2 214 310,01 грн.; в) кредитори відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" шостої черги прощають (списують) 100% боргів, затверджених ухвалою суду на загальну суму - 213 899,96 грн., крім боргів Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на загальну суму - 107 105,43 грн.

Згідно п.п. 2.4-2.6 Мирової угоди, кредитор - Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" після прощення (списання) боргів Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" у розмірі передбаченим п. 2.3 мирової угоди, бере на себе виконання зобов'язань боржника - Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" перед усіма кредиторами, зобов'язання перед якими не погашені на день підписання мирової угоди, відповідно до вимог кредиторів, затверджених згаданою вище ухвалою, крім вимог Державної податкової інспекції в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму 1 388 637,38 грн., Державної податкової інспекції в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму 3 096,38 грн., Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на суму 530 613,83 грн., які погашаються боржником самостійно. Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" стає кредитором боржника - Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" в розмірі 12 547 756,72 грн. Кредитор - Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язується погасити вимоги конкурсних кредиторів, крім кредиторів зазначених в п. 2.4 мирової угоди, в розмірі та на умовах відстрочення погашення заборгованості.

Підпунктом 3.3.5 Мирової угоди передбачено, що затверджені ухвалою вимоги кредиторів четвертої черги, серед яких, як встановлено господарськими судами, є вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" на суму 312 165,64 грн. (сума вимог з урахуванням 15% прощення боргу) погашаються кредитором - Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд". Виплата здійснюється протягом шістдесяти днів з моменту набрання законної сили ухвали господарського суду міста Києва про затвердження умов мирової угоди.

Пунктами 4.4-4.5 Мирової угоди визначено, що зобов`язання по цій мировій угоді повинні виконуватись належним чином і в установлений нею строк, одностороння відмова від виконання умов цієї мирової угоди, а також одностороння зміна її положень не допускається. У разі апеляційного та/або касаційного оскарження ухвали господарського суду м. Києва про затвердження цієї мирової угоди строки передачі майна та здійснення розрахунків за цією мировою угодою перериваються до винесення судами остаточного рішення.

Із матеріалів справи господарськими судами першої та другої інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2014 залишено без змін.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання взяті на себе відповідно до умов Мирової угоди, позивач звернувся з позовними вимогами до ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про спонукання останнього до виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 312 165,64 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2014 позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" виконати умови Мирової угоди, укладеної 16.01.2014 між кредиторами ВАТ "Трест Міськбуд-4" в особі голови комітету кредиторів - представника ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ВАТ "Трест Міськбуд-4" в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Поди В.В., що затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 шляхом стягнення з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ТДВ "Київміськсантехмонтаж" грошових коштів у розмірі 312 165,64 грн.

Проте, враховуючи що станом на день подання позову (17.04.2015) відповідач заборгованість в сумі 312 165,64 грн. не погасив, позивач звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України з останнього інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 24.06.2014 по 05.05.2015.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шестидесятиденний строк для розрахунків відповідача перед позивачем розраховується з 22.04.2014 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014, якою ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2014 про затвердження Мирової угоди залишено без змін), а останнім днем строку для таких розрахунків є 23.06.2014.

Наявність грошового зобов'язання відповідача підтверджується ухвалою від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012, якою затверджено Мирову угоду, та рішенням від 22.12.2014 у справі № 910/25149/14.

Рішенням від 22.12.2014 у справі № 910/25149/14 було встановлено, що ухвала господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 (якою затверджено Мирову угоду між сторонами) не має статусу виконавчого документа, та встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов мирової угоди.

Керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 530, 598, 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, що заборгованість у розмірі 312 165,64 грн. є грошовим зобов'язанням на яку в силу вимог ст. 625 ЦК України можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення рішення суду.

Проте, суд першої інстанції не погодився із наведеним позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.06.2014 по 05.05.2015, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Із наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 426 від 30.04.2015 (проведено банком 05.05.2015), господарським судом встановлено, що ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 312 165,64 грн., тому, правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат по 04.05.2015.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 8 082,10 грн., тому позовну вимогу ТДВ "Київміськсантехмонтаж" в частині стягнення з відповідача 3% річних задовольнив частково, в сумі 8 082,10 грн.

Щодо заявленої позивачем суми інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірними, тому задовольнив вимогу позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення інфляційних втрат в розмірі 166 946,97 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки, частиною 1 статті 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Господарським судом зазначено в рішенні, що мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, що наявність судового рішення (мирової угоди), яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення суду першої інстанції від 12.06.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 18.11.2015, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення; 2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Судом першої інстанції в тексті оскаржуваного рішення, зокрема, в описовій частині рішення, зазначено, що 27.05.2015 від відповідача - ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив з тих підстав, що заявлені у даній справі інфляційні втрати та 3 % річних не можуть бути задоволені з підстав неналежного виконання відповідачем затвердженої ухвалою суду Мирової угоди, і підлягають розгляду в межах іншої справи та з інших підстав.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 4-2, 43 ГПК України, суд першої інстанції не надав вказаному відзиву відповідача належної правової оцінки, не зазначив чим мотивований даний відзив, не встановив на які правові підстави посилається відповідач, заперечуючи подану позивачем позовну заяву, як і не навів правового обґрунтування та мотивів за якими господарським судом не прийнято до уваги зазначені відповідачем у відзиві заперечення.

Висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, ґрунтуються лише на доводах позивача.

Згідно вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог ч. 1 ст. 105 ГПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені: 1) найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови; 2) найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу; 3) найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів); 4) стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду; 5) підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; 6) доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; 7) обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; 8) у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; 9) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги; 10) новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2015, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 у справі № 910/9978/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, суд другої інстанції в постанові змісту апеляційної скарги оцінки не надав, не встановив, з яких саме правових підстав заявник звернувся із вказаною апеляційною скаргою про перегляд рішення суду першої інстанції та не зазначив чим вона мотивована, як і не навів правового обґрунтування та мотивів за якими апеляційна інстанція не прийняла до уваги доводи заявника.

Щодо висновків, судів попередніх інстанцій, що наявність судового рішення (мирової угоди), яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.01.2014 між кредиторами ВАТ "Трест Міськбуд-4" в особі голови комітету кредиторів - представника ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ВАТ "Трест Міськбуд-4" в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Поди В.В. у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство ВАТ "Трест Міськбуд-4" укладено Мирову угоду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 вищезазначену Мирову угоду від 16.01.2014 з додатками затверджено та припинено провадження у справі № 50/254-43/124-46/304-2012.

Відповідно до п. 2.3 Мирової угоди сторони домовились про часткове прощення (списання) боргів Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4".

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону, який набрав чинності з 19.01.2013, зокрема, ст. 77 вказаного Закону, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Тобто, на момент укладення та затвердження мирової угоди у справі про банкрутство спору по суті грошових вимог між боржником та кредиторами вже не існує.

Наслідки невиконання мирової угоди передбачені у статті 82 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пунктом 9 якої визначено, що у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, на вищезазначені обставини справи в оскаржуваних рішенні та постанові належної уваги не звернули та не надали правової оцінки правовідносинам сторін, які склались внаслідок невиконання умов мирової угоди, укладеної відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43, ст. 84 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також щодо належного правового обґрунтування (мотивування) своїх висновків, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції від 12.06.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 18.11.2015 у справі № 910/9978/15 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/9978/15 скасувати. Справу № 910/9978/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.