Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. (судді: Істоміна О.А., Гончар Т.В., Плужник О.В.) у справі № 922/3417/15 господарського суду Харківської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до 1. Комунального підприємства "Харківводоканал"; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання укласти договір та припинення договору за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача 1 Сашко А.О., довіреність № 34/810 від 19.11.2015 р. від відповідача 2ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_2, виданий 24.04.1998 р. Орджонікідзевським РВХ МУ УМВС України в Харківській обл. ОСОБА_5, довіреність № 1376 від 20.07.2015 р.

Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.), в якій просила суд зобов'язати відповідача 1 укласти типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення нежитлових приміщень, а також припинити договір укладений між відповідачами 21.07.2006 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2015 р. у справі № 922/3417/15 в позовні відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. у справі № 922/3417/15 рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погодившись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, КП "Харківводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована відсутністю повного та всебічного встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 179, 184 Господарського кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 р., касаційну скаргу відповідача 1 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 30.11.2015 р.

До початку судового розгляду представником відповідача 1 та відповідачем 2 подано пояснення по справі.

В судове засідання 30.11.2015 р. з'явився представник відповідача 1.

Відповідач 2 в судове засідання з'явився особисто. Крім того, в судовому засіданні був присутній представник відповідача 2 за довіреністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги КП "Харківводоканал".

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, зважаючи на зміст заявленого клопотання, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача та відхиляє клопотання ФОП ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача 1 та відповідача 2, а також відповідач 2 особисто, в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2015 р.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.07.2006 р. між КП "ВТП "Вода" (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (споживач) укладено договір №ІІІ-9773/07-АК-1 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення).

Надалі, у зв'язку з реорганізацією КП "ВТП "Вода" шляхом приєднання його до КП КГ "Харківкомуночиствод" на підставі рішення ІV сесії VІ скликання Харківської міської ради № 132/11 від 12.01.2011 р., вищевказаний договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) № ІІІ-9773/07-АК-1 від 21.07.2006 р. викладено сторонами в редакції додаткової угоди №347 від 20.01.2012 р.

Відповідно до умов п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди, відповідач 1 зобов'язався надавати відповідачу 2 послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на умовах цього договору.

Згідно з п. 7.1, 7.2 договору останній набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31.01.2015 р. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору від жодної сторони не надходило письмових заяв про припинення дії договору, даний договір є пролонгованим на тих же умовах на наступні 12 (дванадцять) місяців. Кількість таких пролонгацій необмежена.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 безоплатно передав у власність ОСОБА_6 нежитлові приміщення підвалу № 9-16 площею 114,6 кв. м., 1-го поверху №№ 38, 40, 43, 44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51,53, 53а, 54 площею 288,5 кв. м. в літ. "А-5", загальною площею 403,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. на підставі договору дарування від 10.07.2012 р.

Надалі, права володіння, розпоряджання та користування нежитловими приміщеннями підвалу №9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху №№ 38, 40, 43, 44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51,53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. "А-5", загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 перейшли до ФОП ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 06.08.2012 р.

Однак, відповідні договори на надання житлово-комунальних послуг у вказаних нежитлових приміщеннях ФОП ОСОБА_2 укладені не були.

При цьому, за твердженнями позивача, у лютому 2015 року ФОП ОСОБА_2 звернулась до КП "Харківводоканал" з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на умовах типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п)

У відповідь на це КП "Харківводоканал" повідомило позивача, що ним укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою, з іншою особою, а саме з ФОП ОСОБА_3, тому відповідний договір з позивачем може бути укладений лише після розірвання договору із відповідачем 2 (лист № 1129/ДС від 26.02.2015 р.).

Крім того, в своєму листі КП "Харківводоканал" вказало перелік документів, які необхідно надати ФОП ОСОБА_2 для укладення відповідного договору.

Натомість, ФОП ОСОБА_2 звернулась з позовною заявою до суду, в якій просила зобов'язати відповідача 1 укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення нежитлових приміщень на умовах типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п) , а також припинити договір укладений між відповідачами 21.07.2006 р.

В процесі судового розгляду вказаного спору відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог.

Так, ФОП ОСОБА_3 стверджував, що він і на теперішній час є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та наголошував, що у грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування № 4515 від 06.08.2012 р. нежитлових приміщень підвалу № 9-16 площею 114,6 кв.м., 1-го поверху №№ 38, 40, 43, 44, 44а, 45, 46, 46а, 48, 49,51,53, 53а, 54 площею 288,5 кв.м. в літ. "А-5", загальною площею 403,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (справа № 644/12816/14-ц).

В свою чергу, в своїх запереченнях КП "Харківводоканал" вказувало на наступні обставини:

- типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п) , не регулюються відносини між КП "Харківводоканал", як виробником послуг, та фізичними особами - підприємцями, як споживачами цих послуг;

- діючим законодавством не затверджено типового договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення для юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців;

- КП "Харківводоканал" не надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води;

- за договором укладеним між КП "Харківводоканал" та відповідачем 2, про припинення якого просить позивач, послуги надаються за трьома адресами.

Місцевий господарський суд прийняв до уваги заперечення відповідача 1, зокрема, стосовно того, що типовий договір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п) , регулює відносини між споживачем (фізичною особою) та виконавцем (юридичною особою, що виконує та/або надає житлово-комунальні послуги) та визнав, що вказаним договором не може бути врегульовано відносини між позивачем - фізичною особою-підприємцем та КП "Харківводоканал". Вказане стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний господарський суд з наведеною правовою позицією господарського суду першої інстанції не погодився та з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт перебування у власності позивача відповідних нежитлових приміщень, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, здійснюючи касаційний перегляд справи № 922/3417/15 в межах своїх повноважень, закріплених в ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п) затверджено вказаний типовий договір.

В своїй позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача 1 укласти відповідний договір на умовах договору, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п) , тобто на умовах типового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В свою чергу, особливості укладення господарських договорів на основі типових договорів визначені в ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, нормами якої передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей із підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у двадцятиденний строк розбіжності, що залишилися неврегульованими, до суду, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

З аналізу змісту наведених правових норм колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає, що приймаючи судові рішення у справі № 922/3417/15, місцевий та апеляційний господарські суди повинні були встановити наявність обставин, які відповідно до приписів чинного законодавства є підставами для укладення договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та визначити відповідність дій позивача та відповідача 1 законодавчо встановленому порядку укладення даного договору на основі типового договору.

З цього приводу, місцевим господарським судом, зокрема, встановлено, що типовий договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п) , не регулює відносини між позивачем - фізичною особою-підприємцем та КП "Харківводоканал".

Вказане підтверджується тим, що відповідно до мети та предмету діяльності КП "Харківводоканал", визначених в його статуті, відповідач 1 не надає послуги з опалення та постачання гарячої води.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про відсутність правових підстав для набуття позивачем та відповідачем 1 цивільних прав та обов'язків споживача та виконавця за відповідним договором.

Крім того, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутнє звернення позивача до відповідача 1 з пропозицією укласти договір, можна зробити висновок, що останнім не доведено факту дотримання ним порядку укладання господарських договорів, визначеного ст. 179, 181, 184 Господарського кодексу України.

В свою чергу, вимога про припинення укладеного між КП "Харківводоканал" та ФОП ОСОБА_3 договору від 27.06.2006 р. є похідною і заявленою позивачем тільки на тій підставі, що відповідний договір має бути укладено між КП "Харківводоканал" та ФОП ОСОБА_2 При цьому, заявляючи дану позовну вимогу, позивач не звернув увагу на ту обставину, що укладений 27.06.2006 р. між КП "Харківводоканал" та ФОП ОСОБА_3 договір регулює відносини сторін виключно щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, однак за трьома різними адресами.

Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі відповідача 1, та вважає законним прийняте місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими висновки господарського суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на що прийнята апеляційним господарським судом постанова підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень.

Таким чином, господарський суд касаційної інстанції господарського суду приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду першої інстанції, тому вказаний судовий акт підлягає залишенню в силі.

В силу приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 р. у справі № 922/3417/15 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2015 р. у справі № 922/3417/15 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61007, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715) 2 923 грн. 20 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.