Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Департаменту економіки та інвестицій

виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 09.07.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 07.09.2015 року

у справі № 16/351

господарського суду міста Києва

за позовом Заступника прокурора міста Києва в

інтересах держави в особі Департаменту

економіки та інвестицій виконавчого

органу Київської міської ради (Київської

міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Мультінет"

про стягнення коштів

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Мультінет"

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним договору,

застосування наслідків недійсності

договору

за участю представників:

прокурора - не з"явились

позивача - Тертичного О.М.

відповідача - Шлепніної Г.О.

позивача

(зустрічним позовом) - Шлепніної Г.О.

відповідача

(зустрічним позовом) - Тертичного О.М.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним з моменту вчинення договір № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2007, укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультінет"; стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" 630 000 грн., сплачених за договором № 1171 пайової участі у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2007 року, та 24 078,50 грн. судового збору; стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , на користь Державного бюджету України 12 750 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , на користь Державного бюджету України 12 750 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

18.06.2014 року на виконання цього рішення видано наказ.

13.05.2015 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду з завою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення 630 000 грн. з рахунку спеціального фонду бюджету міста Києва № 31515934700001 Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року (суддя Пінчук В.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року (судді: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.), у задоволенні заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 16/351 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої та постановою апеляційної інстанцій, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно статті 121 цього ж Кодексу господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В заяві про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 16/351 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посилається на те, що кошти в сумі 630 000 грн., що надійшли від ТОВ "Мультінет", зараховані на рахунок спеціального фонду бюджету міста Києва № 31515934700001 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, як кошти за сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є розпорядником коштів, які надійшли від ТОВ "Мультінет" у розмірі 630 000 грн., оскільки дана сума обліковується не на рахунках заявника, а ці кошти обліковуються на рахунку спеціального фонду бюджету міста Києва, як дохідному рахунку; Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише здійснює контроль за надходженням коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до бюджету міста Києва.

Стягувач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультінет"), в свою чергу, заперечив проти доводів Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посилаючись, зокрема, на те, що останній безпідставно просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, хоча із суті поданої заяви вбачається, що мова йде про встановлення порядку виконання рішення, шляхом стягнення грошових коштів з певного рахунку, що, в цілому, призводить до безпідставної зміни рішення по суті. Крім того, боржник не навів жодних обставин та законодавчих заборон чи обмежень, якими б обґрунтовувалась обов'язковість стягнення коштів лише з одного певного рахунку.

В пунктах 7.1.3, 7.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) зазначено про те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном. За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення просить встановити порядок виконання рішення, шляхом стягнення грошових коштів з певного рахунку.

В п. 7.1.4 вищевказаної постанови Пленуму зазначено, що статтею 121 ГПК не передбачено подання і розгляд заяв про встановлення способу та/або порядку виконання рішення; такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду; відтак суд має відмовляти в прийнятті відповідних заяв згідно пункту 1 частини першої статті 62 ГПК (якщо в заяві одночасно не порушується питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення; в такому разі вона приймається та розглядається судом у відповідній частині).

В силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача (за зустрічним позовом) про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суди попередніх інстанцій вірно виходили з відсутності належних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які спричиняють ускладнення або унеможливлюють виконання рішення відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, відсутність підстав для скасування або зміни ухвали і постанови судів попередніх інстанцій.

Відтак, керуючись зазначеними нормами законодавства, та, зважаючи на те, що стягнення 630 000 грн. з рахунку спеціального фонду бюджету міста Києва № 31515934700001 Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" не є зміною порядку виконання рішення суду, а є його встановленням, що, відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , має визначатись державним виконавцем, а не господарським судом, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про безпідставність вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому дані судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року у справі № 16/351 залишити без змін.