221/2498/16-а Про визнання неправомірними дії щодо не відновлення виплати пенсії по інвалідності, зобов`язання відновити виплату раніше призначеної пенсії по інвалідності - 24.10.2019 Прийняття

на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14.06.2016 (головуючий суддя Голуб Т.І.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сухарька М.Г.)

у справі №221/2498/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області

про визнання дій протиправними, зобов`язання поновити виплату пенсії.

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірними дії щодо не відновлення виплати пенсії по інвалідності з 01.06.2015, зобов`язання відновити виплату раніше призначеної пенсії по інвалідності з 01.06.2015.

2. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 14.06.2016 позов задоволено, визнано неправомірними дії щодо не відновлення виплати пенсії за інвалідністю з 01 червня 2015 року; зобов`язано відновити раніше призначену пенсію по інвалідності з 01 червня 2015 року.

3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017:

постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14 червня 2016 року у справі №221/2498/16-а скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірними дії щодо не відновлення виплати пенсії по інвалідності та зобов`язання відновити виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності з 01 січня 2016 року;

відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірними дії щодо не відновлення виплати пенсії по інвалідності та зобов`язання відновити виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності з 01 січня 2016 року.

В іншій частині постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14 червня 2016 року у справі № 221/2498/16-а залишено без змін.

4. У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в Волноваському районі Донецької області та отримувала пенсію за інвалідністю з 26.06.2009.

6. З 01.04.2015 року та по теперішній час позивачка працює на посаді старшого судового розпорядника Волноваського районного суду Донецької області, яка віднесена до категорії відповідних посад державних службовців.

7. У зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (213-19) , позивачу як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця припинено виплату пенсії з 01.04.2015 року.

8. 12.05.2016 позивач зверталась до УПФУ в Волноваському районі Донецької області про поновлення виплати пенсії за інвалідністю, оскільки Верховною Радою України досі не прийнято відповідного закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, як того вимагали "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 02.03.2015 (213-19) року.

9. Відповідач виплату пенсії позивачу не відновив, а тому вона звернулась до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

10. Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції керувався пунктом 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) , відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу".

11. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог з 01.01.2016, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності дій органу Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії позивачу у зв`язку з працевлаштуванням на державну службу, оскільки відповідно до положень законодавства, яке регулювало спірні правовідносини з 01.01.2016, протягом роботи на державній службі виплата пенсії призупиняється і може бути відновлена лише після звільнення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що:

а) позивач не отримувала від Управління жодних відмов, які б порушували її права;

б) судами безпідставно стягнуто судовий збір з Управління, а не з Державного бюджету.

13. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. З 01 квітня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII (213-19) , яким абзац другий частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених законами України "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються". Аналогічні зміни внесені до статті 37 Закону України № 3723-XII від 16 грудня 1993 року "Про державну службу".

17. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII (213-19) порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

18. Згідно з п. 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII (213-19) у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

19. Оскільки вказаний в п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не прийнятий, то з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

20. Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не передбачає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим, передбачені ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні, а тому відмова відповідача у виплаті позивачу призначеної пенсії, починаючи з 01 червня 2015 року є протиправною.

21. Разом з тим, колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що виплату позивачу пенсії необхідно здійснювати без визначення конкретної кінцевої дати, виходячи з наступного.

22. З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (911-19) , яким статтю 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено у новій редакції, відповідно до якої тимчасово, у період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

23. Після звільнення з роботи та подання до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання трудової книжки із записом про звільнення або відповідного витягу з наказу, з дня, наступного за днем звільнення, пенсія виплачується у повному розмірі.

24. Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена норма Закону чітко встановлює, що пенсія особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

25. Тобто, визначено, що підставою для припинення виплати пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у спірних правовідносинах є саме факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до зазначених законів, при чому в даному випадку не має значення чи набула особа таке право (тобто чи наявні підстави визначені законом для її призначення - вік, інвалідність, тощо) чи ні.

26. Отже на позивача, як на державного службовця, розповсюджується дія ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в чинній редакції, у зв`язку з чим з 01 січня 2016 року відповідач правомірно тимчасово не виплачував пенсію позивачу.

27. Щодо доводів заявника касаційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

28. Наявність чи відсутність факту надання Управлінням відповіді на звернення позивача жодним чином не позбавляє її можливості оскаржити до суду бездіяльність Пенсійного органу щодо невиплати пенсії.

29. Судові витрати правомірно стягнуто судами з відповідача, оскільки саме такий порядок відшкодування понесених позивачем судових витрат передбачала ст. 94 КАС України у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень.

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

31. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14.06.2016 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі №221/2498/16 - без змін.