Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015

зі справи № 910/9352/13

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Позивач)

до публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Відповідач),

про спонукання укласти договір реструктуризації заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Мицька Р.М.,

Відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про визнання укладеним Позивачем та Відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором від 18.12.2009 № 302-09/8 у сумі 66 965 424,68 грн. на умовах, викладених у проекті договору Позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (колегія суддів у складі: Алданова С.О. - головуючий, Рудченко С.Г. і Рябуха В.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, відшкодувавши Позивачу за рахунок Відповідача судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 11, 13, 16 Цивільного кодексу України, статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 33, 34, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

18.12.2009 Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", правонаступником якої є Відповідач (постачальник), та дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Позивач (покупець), укладено договір № 302-09/8 поставки природного газу (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник передає покупцю у 2010 році у власність імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат філій ДП "Нафтогазмережі" за наявності ресурсу, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- постачальник передає покупцеві у 2010 році природний газ в обсязі до 211 589 тис. куб. м;

- ціна за 1000 куб. м газу становить 2 020,25 грн. (крім того, ПДВ 20 % - 404,05 грн.), разом - 2 424,30 грн. (пункт 4.1);

- розрахунки за газ з урахуванням вартості його транспортування покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу з урахуванням вартості його транспортування, що постачається у поточному місяці; остаточні розрахунки проводяться не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункт 5.1).

Позивач стверджує, що станом на 30.04.2012 його заборгованість перед Відповідачем за Договором складає 66 965 424,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. На виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) (далі - Закон) Позивач листом від 28.05.2012 № 31/15-3563 направив Відповідачу підписані Позивачем проекти договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, проте відповіді від Відповідача не отримано.

Листами від 26.06.2012 № 31/26-4037, від 31.07.2012 № 31/26-4567, від 13.09.2012 № 31/26-5449 Позивач повторно направляв Відповідачу проекти договору про реструктуризацію заборгованості, проте відповіді також не отримано.

04.06.2011 набрав чинності Закон від 12.05.2011, згідно зі статтею 1 якого дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з пунктом 2.6 статті 2 Закону суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 1 статті 3 Закону визначено, що він набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30 червня 2012 року.

Отже, Закон діяв до 30.06.2012, вказаний строк є присічним та поновленню не підлягає, а Позивач звернувся до суду з позовом лише у травні 2013 року, тобто після закінчення вказаного строку.

Присічний строк - це строк, який встановлюється законом або договором як межа існування та здійснення суб'єктивного права або обов'язку в часі, зі спливом якого припиняється суб'єктивне право чи суб'єктивний обов'язок. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску, є підставою для відмови в позові.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною сьомою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши: суб'єктний склад та характер правовідносин, наявність відповідних умов для застосування механізму врегулювання питань щодо заборгованості за спожитий природний газ, строк дії Закону (до 30.06.2012), момент звернення Позивача до суду з даним позовом (травень 2013 року), - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилання скаржника на те, що "укладення договору про реструктуризацію заборгованості на підставі Закону є обов'язком суб'єктів" вже належним чином спростоване судом апеляційної інстанціями з посиланням на відповідні законодавчі приписи та обставини справи.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 зі справи № 910/9352/13 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.