904/3161/15 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: вбудоване не житлове приміщення - 10.11.2015 Прийняття

головуючого суддів: Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Волік І.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року у справі № 904/3161/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми" третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно

За участю представників сторін:

від позивача: Міхай -Седова Ю.С. (дов.№ 1634/13 від 20.11.2013 року);

від відповідача: Базилевич Ю.О. (дов. б/н від 02.04.2015 року);

від третьої особи: не з'явився;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 р. у справі № 904/3161/15 (суддя: Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі; звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: вбудоване не житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 193, 3 кв.м.; яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми", шляхом реалізації майна на прилюдних торгах за ціною, встановленою незалежним суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) в рахунок погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за відсотками по кредитному договору № К-Д 014/05-3/12 від 24.04.07 р. в період з 11.08.11 р. по 27.03.15 р. в сумі 63 469, 10 доларів США; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року у справі № 904/3161/15 (судді: Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С., Кощеєва І.М.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми" м.Нікополь залишено без задоволення; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 р. у справі № 904/3161/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судами встановлено, що відповідачем та третьою особою доказів погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 11.08.2011 року по 27.03.2015 року в сумі 63 469,10 доларів США не надано, а відповідно до ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року по справі № 904/3161/15, а справу передати на новий розгляд.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судових актів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у справі № 16/5005/237/2012 Господарського суду Дніпропетровської області встановлено, що між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач -ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та третьою особою - ФОП ОСОБА_8 (позичальник) укладено кредитний договір № К-Д 014/05-3/12 від 24.04.07 р.

Згідно з умовами частини 1 п.2 договору банк надав позичальнику кредит, а позичальник прийняв його та зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у цьому договорі.

Умови кредитування визначені в п.2 ч.1 кредитного договору: розмір та валюта кредиту - 190000 доларів США; розмір траншів, кількість траншів - 190000 доларів США одноразово; цільове використання кредиту -на придбання нерухомості; річна база нарахування процентів - 360 днів у році; дата остаточного повернення кредиту - 23 квітня 2017 року.

У п.3 ч.1 кредитного договору сторони погодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процента ставка у розмірі 12% річних. Пунктом 4 ч.1 кредитного договору встановлено, що повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів згідно з графіком погашення до цього договору; детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначається в частині № 2 цього договору.

Додатком № 1 до кредитного договору сторонами узгоджений графік повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною кредитного договору від 24 квітня 2007 року № К-Д 014/05-3/12. Відповідно до цього графіку третя особа - ФОП ОСОБА_8 зобов'язана щомісячно сплачувати проценти та погашати заборгованість по кредиту. Відповідно до п.1.4.1.1 ч.2 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов ст.1.5 цього договору (п.1.4.1.2 ч.2 кредитного договору).

Умовами пункту 1.4.1.4 ч.2 кредитного договору встановлено, що у будь-якому випадку, при повному поверненні суми кредиту, нараховані проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту; при простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку, передбаченому пунктами 1.4.1.1 - 1.4.1.4 цього договору та повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту.

Згідно п.п.1.5.1.1., 1.5.1.2 ч.2 кредитного договору нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів (пункт 1.5.1.1 частини 2 Кредитного договору ); у випадку повернення кредиту та сплати процентів ануїтетними платежами строк та розмір повернення кредиту та сплати процентів визначається цим договором та графіком повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п.1.5.1 ч.2 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та у строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 до цього договору. У п.1.6.1 ч.2 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника повністю повернути банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов, встановлених ст.1.5 цього договору. Пунктом 1.9.1 ч.2 кредитного договору передбачене право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.п.2.3.7.-2.3.12 та ст.3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі -вимога); при цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. При цьому, в п.6.4 ч.2 кредитного договору сторонами узгоджено, що всі повідомлення, які складені у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур'єром за місцезнаходженням відповідної сторони.

На виконанням умов кредитного договору від 24 квітня 2007 року № К-Д 014/05-3/12 позивачем надано третій особі кредит у сумі 190 000 доларів США (в еквіваленті 959500 грн.), що підтверджується заявою від 25 квітня 2007 року № 04 на видачу готівки. Позичальником зобов'язання за договором належним чином не виконано.

24 квітня 2007 року між позивачем (кредитор) та відповідачем - ТОВ "Мода і Ми" (заставодавець) укладено договір іпотеки № 014/05-3/12-2-МСБ-2007 . Згідно умов вказаного договору він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору від 24 квітня 2007 р. № К-Д014/05-3/12 (кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем та боржником - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 190000 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору; у відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна (п.1.1. договору іпотеки).

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі -предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 19 лютого 2007 року НОМЕР_1, виданим виконкомом Нікопольської міської ради, та витягом від 15 березня 2007 року № 1388388 ( реєстраційний № 17876178) з реєстру прав власності на нерухоме майно ( виданим КП "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації", витяг від 15 березня 2007 року № 1388388, реєстраційний № 17876178.

Пунктом 6.1 договору іпотеки сторонами встановлено, що у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення; в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках: - якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Згідно п.6.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у тому числі за рішенням суду. Відповідно до 6.5 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Сторони погодили п.6.5 договору іпотеки, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; початкова ціна продажу предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута -спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки; при цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки; у випадку оголошення потворних публічних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право прийняти предмет іпотеки у власність без згоди іпотекодавця.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.12 р. у справі № 16/5005/237/2012 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Мода і Ми", третя особа ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 1 612 346, 25 грн., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.12 р, РРпозов задоволено частково; звернуто стягнення на нерухоме майно ТОВ "Мода і Ми" в погашення заборгованості ( станом на 11.08.2011 р.) в загальному розмірі 1 237 074 грн. 75 коп. ( в т.ч.: 1 155 009 грн. 82 коп. - заборгованості по кредиту, 52 310 грн. 13 коп. - процентів, 12 924 грн. 99 коп. - пені за порушення строків сплати кредиту та 16 829 грн. 81коп. -пені за порушення строків сплати процентів), а саме вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 193,3 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши його початкову ціну у розмірі 1 951 060 грн. 48 коп.; стягнуто з ТОВ "Мода і Ми" на користь позивача 24 741 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

По справі № 904/3161/15 позивач звернувся з позовом до суду в якому вказав, що заборгованість позичальника (третьої особи ) перед банком за відсотками в розмірі 63 469,10 доларів США ( за період з 11.08.11р. по 27.03.15р.) не була предметом позову та відповідно і не була стягнута за рішеннями суду від 27.03.12р. у справі № 16/5005/237/2012, у зв'язку з чим, посилаючись на умови, погоджені сторонами в іпотечному договорі № 014/04-3/12-2-МСБ-2007 від 24.04.07 р. просить суд звернути стягнення на іпотечне майно відповідача в рахунок погашення саме заборгованості за відсотками в розмірі 63 469,10 доларів США ( за період з 11.08.11 р. по 27.03.15 р.)

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: вбудоване не житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 193, 3 кв.м.; яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мода і Ми", шляхом реалізації майна на прилюдних торгах за ціною, встановленою незалежним суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) в рахунок погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за відсотками по кредитному договору № К-Д 014/05-3/12 від 24.04.07 р. в період з 11.08.11 р. по 27.03.15 р. в сумі 63 469, 10 доларів США, суд першої інстанцій з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що відповідачем та третьою особою доказів погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 11.08.2011 року по 27.03.2015 року в сумі 63 469,10 доларів США не надано, а відповідно до ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В даному випадку суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанцій, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом реалізації майна на прилюдних торгах за ціною, встановленою незалежним суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку", що суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.