Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача Нечипоренко Я.І., дов. від 16.10.2015 № 159, Леус М.Д., дов. від 16.09.2015 № 137 від відповідача Яцюта Т.П., дов. від 05.11.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 910/15057/15 Господарського суду міста Києва за заявою Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про скасування рішення третейського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/15057/15 суддя Карабань Я.А.), яку залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (колегія суддів: головуючий Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Коротун О.М.), заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2015 у справі № 481/15 задоволено. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2015 у справі № 481/15 скасовано на підставі частини 1 статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015, ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Укргазпромбанк" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2015 у справі № 481/15.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник наголошує на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 6 Закону України "Про третейські суди" та статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". При цьому скаржник зауважує на тому, що судами не враховано третейське застереження у пункті 6.1 договору банківського рахунку № 3118 від 27.08.2012, на підставі якого ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" звернулось до третейського суду з відповідним позовом.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 3118, відповідно до пункту 1.1 якого за цим договором банк відкриває клієнту поточний рахунок (рахунок) у погоджених між сторонами договору валютах (гривня та/або іноземна) та зобов'язується приймати та здійснювати операції за рахунком відповідно до законодавства України і умов договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору у разі несвоєчасного списання коштів з рахунку чи зарахування на рахунок клієнта банк сплачує клієнту за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми переказу, але не більше 10% від суми переказу.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що усі спори та вимоги, що виникають при виконанні цього договору або у зв'язку із ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Судами встановлено, що в березні 2015 року ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до ПАТ "Укргазпромбанк" про стягнення 218 931, 11 грн. пені за договором банківського рахунку № 3118 від 27.08.2012.

При обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач у третейській справі наголошував на порушенні відповідачем у третейській справі своїх зобов'язань за договором банківського рахунку № 3118 від 27.08.2012, а саме - щодо своєчасного виконання платіжних доручень клієнта на переказ грошових коштів на загальну суму 18 195 476, 30 грн. та купівлю іноземної валюти, з огляду на що, посилаючись на пункт 5.2. договору та пункт 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", просив суд стягнути з відповідача у третейській справі пеню за порушення строків виконання доручень щодо переказу коштів.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2015 у справі № 481/15 позов ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" до ПАТ "Укргазпромбанк" про стягнення пені задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укргазпромбанк" на користь ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" пеню в розмірі 986 819, 77 грн. та третейський збір в розмірі 10 268, 20 грн.

В червні 2015 року ПАТ "Укргазпромбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2015 у справі № 481/15 за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" до ПАТ "Укргазпромбанк" про стягнення пені за договором банківського рахунку № 3118 від 27.08.2012. Заява мотивована тим, що вказана справа не підвідомча третейському суду відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та позиції Верховного Суду України.

Задовольняючи заяву ПАТ "Укргазпромбанк" та скасовуючи рішення третейського суду від 14.05.2015 у справі № 481/15 на підставі статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, обґрунтував свою ухвалу приписами пункту 11 статті 6 Закону України "Про третейські суди", пункту 32.8 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з огляду на які суд дійшов висновку, що дана справа не підвідомча третейським судам.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунка, а тому правовідносини між його сторонами регулюються, зокрема, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) .

Так статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено відповідальність банків при здійсненні переказів.

Водночас пунктом 32.8 статті 32 вказаного Закону встановлено, що спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Разом з тим у рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008 (v001p710-08) визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Разом з тим, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах (лист Верховного Суду України від 11.02.2009 "Практика застосування судами Закону України "Про третейські суд" (1701-15) ).

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008 (v001p710-08) та в листі Верховного Суду України від 11.02.2009, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що нормами спеціального Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) не передбачено стягнення пені у зв'язку із невиконанням банком своїх зобов'язань щодо здійснення грошових переказів за договором банківського рахунку на підставі рішення третейського суду, а отже зазначені спори підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване зокрема, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Частиною 1 статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Таким чином рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2015 прийнято у справі, яка не підвідомча третейським судам відповідно до закону, що є підставою для скасування такого рішення згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та пункту 1 частини 2 статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно третейського застереження, викладеного в пункті 6.1 договору банківського рахунку № 3118 від 27.08.2012, на підставі якого ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" звернулось до третейського суду з відповідним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку предметом спору є з'ясування обставин щодо підвідомчості даної справи, а не з'ясування дійсності третейського застереження.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позов та доповненні до нього ПАТ "Укргазпромбанк" посилався на постанову Правління Національного Банку України від 07.04.2015 № 217, відповідно до якої ПАТ "Укргазпромбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 70 з 08.04.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, під час дії якої не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (пункти 1, 3 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2015 у справі № 481/15 та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 910/15057/15 залишити без змін.