Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Грека Б.М. суддів Бондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року у справі № 908/2353/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" про стягнення 826 203,97 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (далі відповідач) про стягнення 826 203, 97 грн. - заборгованість за договором фінансового лізингу № L399-03/07 від 22.03.2007 року (далі Договір, а.с. 7-8).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача існує заборгованість за Договором у розмірі 826 203, 97 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що судами не враховані приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

22.03.2007 року між сторонами у справі укладено Договір (позивач - лізингодавець, відповідач - лізингоодержувач).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору, позивач на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в Специфікації, а відповідач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач у відповідності до акту приймання - передачі предмета лізингу від 23.07.2007 року (а.с.16) передав відповідачу - Ґрунтовий каток фірми HAMM 3520, серійний номер Н1760319.

Строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів, та не може бути менше одного року.

Додатковою угодою до Договору (а.с. 17) сторони змінили вартість предмету лізингу, його вартість становить 803 044, 50 грн.

До матеріалів справи (а.с. 9, 18, 20, 23, 26-28, 29-30, 32-33) залучені графіки платежів, які змінювалися згідно з додатковими угодами сторін, які укладались в період з 22.03.2007 року по 04.05.2011 року (а.с. 19, 22, 25, 28, 31).

Згідно з розділом 4 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.

Розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в Графіку.

Відповідно до п. 4.7 Договору, оплата всіх лізингових платежів, зазначених в цьому розділі Договору, здійснюється відповідачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. Відповідач здійснює платежі відповідно до Графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу Національного банку України для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку (у графіках сторонами зазначено про те, що розмір поточних лізингових платежів у гривні, розраховано за курсом графіку, по відношенню гривні до євро).

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.4 загальних умов Договору, Додатоку № 4 до Договору, відповідач зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок.

Відповідач сплачує зазначені в Графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення Договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається Лізингодавцю при укладенні Договору.

Відповідач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електрону адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку.

У разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов'язаний звернутися до позивача та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

28.02.2014 року між сторонами у справі укладена додаткова угода до Договору (а.с. 34-35).

В зазначеній угоді сторонами визначена сума заборгованості та дата її оплати.

В пункті 1.1 угоди зазначено, що відповідач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед позивачем та зобов'язується сплатити (їх) в розмірі та в строк визначені сторонами (в угоді наведено перелік номерів рахунків, які не були оплачені відповідачем станом на 28.02.2014 року).

Матеріали зібрані у справі свідчать про те, що у відповідача наявна заборгованість за Договором, обсяг якої було перевірено судами попередніх інстанцій.

Доказів того, що наявна за Договором заборгованість погашена відповідачем не надано, математичний розрахунок заборгованості не оспорюється відповідачем в касаційній скарзі.

Оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості доводи відповідача викладені в касаційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року прийняті у справі № 908/2353/15-г залишити без змін.