Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 916/92/15-г Господарського суду Одеської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" до Телекомпанії "Чорне море" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про розірвання договору та стягнення за участю представників:

позивача: Тищенко С.Ю., дов. від 14.09.2015;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2015 у справі № 916/92/15-г (суддя - Рога Н.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко В.В., судді - Головей В.М., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2015 у справі № 916/92/15-г скасовано, позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Телефонна компанія) та відповідачем (Телекомпанія) 07.07.2011 укладений договір № 4600016346, за умовами якого Телефонна компанія зобов'язалась передати Телекомпанії право надавати визначені цим договором телекомунікаційні послуги третім особам за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова,3/5 ЖК "Тірас" та перерахувати на поточний рахунок Телекомпанії вартість підключення до послуг в розмірі 101,00 грн (з ПДВ) за 1 пакет із розрахунку 450 абонентів, а Телекомпанія зобов'язалась надавати зазначені послуги відповідно до умов договору за заявками Телефонної компанії.

За цим договором Телекомпанія надає наступні телекомунікаційні послуги: а) підключення 450 абонентів до послуг кабельного телебачення (незалежно від технології); б) підключення 450 абонентів до мережі Інтернет (п. 1.2 договору).

Право на надання телекомунікаційних послуг на об'єкті отримано Телефонною компанією на підставі договору від 04.04.2007 № 4СП-04/04/07, укладеного між Телефонною компанією та забудовником об'єкту - ТОВ "Тірас" (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що до прав та обов'язків Телекомпанії входить, зокрема, укладати абонентські договори з мешканцями об'єкту на підставі листа від забудовника (або власника будинку або обслуговуючій будинок організації), наданих Телефонною компанією; своєчасно і якісно надавати телекомунікаційні послуги мешканцям об'єкту на підставі укладених абонентських договорів.

Строк цього договору починає свій перебіг в момент, встановлений в п. 5.1 цього договору (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками - п. 5.1 договору) та діє до 31.12.2016 (п. 5.2 договору).

Позивач перерахував відповідачеві вартість підключення 450 абонентів в ЖК "Тірас" до телекомунікаційних послуг на загальну суму 45450,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з моменту укладення спірного договору лише один раз, а саме 29.04.2013 забудовник направив позивачеві заявку на підключення до телекомунікаційних послуг мешканця ЖК "Тірас" гр. Петрова Ю.І., яку позивач 16.09.2013 направив на адресу відповідача.

Оскільки, як зазначають суди, гр. Петров Ю.І. відмовився від послуг відповідача щодо підключення до кабельного телебачення та доступу до мережі Інтернет, а надання послуг "Домофон", яку бажав підключити гр. Петров Ю.І., не передбачено умовами спірного договору, то Телекомпанія своїми листами від 13.11.2013 № 1488 та від 09.01.2014 № 02 повідомила позивача про ситуацію, яка склалась.

Як з'ясували суди, позивач, крім вищезазначеного випадку з гр. Петровим Ю.І., більше не звертався до відповідача з проханням про підключення будь-яких інших абонентів до телекомунікаційних послуг за умовами договору № 4600016346.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що відповідачем порушено таку істотну умову договору як укладання абонентських договорів з мешканцями об'єкту, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору № 4600016346. Крім того, відповідачем допущено у власну телекомунікаційну мережу конкурента, який пропонує абонентам аналогічні послуги, що суперечить діловим звичаям.

Зазначене, на переконання позивача, є підставою для розірвання договору у відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України та стягнення з відповідача плати за підключення абонентів до послуг кабельного телебачення і доступу в Інтернет в сумі 45450,00 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ГК України (436-15) , ЦК України (435-15) та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем порушено таку істотну умову договору, як укладання абонентських договорів з мешканцями об'єкту на підставі листа від забудовника, а також те, що відповідачем допущено у власну телекомунікаційну мережу конкурента, який пропонує абонентам аналогічні послуги, що суперечить діловим звичаям.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ЦК України (435-15) врахував, що позивач не звертався до відповідача в рамках процедури, згідно договору № 4600016346, не використовував власних прав за цим договором та не надсилав до Телекомпанії належні вимоги щодо надання телекомунікаційних послуг абонентам названого будинку в рамках цього договору.

Крім того, суд взяв до уваги й те, що відповідачем жодного разу не були порушені обов'язки щодо підключення абонентів на підставі звернень з боку позивача до телекомунікаційних послуг за зазначеними у спірному договорі пакетами.

Що стосується укладання відповідачем безпосередньо з мешканцями об'єкту абонентських договорів на підставі заявок останніх на надання інших послуг, ніж послуги, передбачені спірним договором, то суд зазначив, що такі дії не можуть свідчити про порушення відповідачем обов'язків саме за договором № 4600016346, оскільки взаємовідносини між відповідачем та мешканцями будинку знаходились поза межами дії спірного договору.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Зважаючи на те, що апеляційним господарським судом, на відміну від суду першої інстанції, досліджуючи умови договору № 4600016346 та наявні матеріали справи встановлено, що в рамках даних правовідносин відповідач надає послуги, визначені умовами договору лише на підставі заявок, в даному випадку, забудовника, наданих позивачем, однак позивач, крім вищезазначеного випадку з гр. Петровим Ю.І., більше не звертався до відповідача з проханням про підключення будь-яких інших абонентів до телекомунікаційних послуг за умовами договору № 4600016346, проте гр. Петров Ю.І. відмовився від послуг відповідача щодо підключення до кабельного телебачення та доступу до мережі Інтернет, тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання спірного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України і, як наслідок, про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача плати за підключення абонентів до послуг кабельного телебачення і доступу в Інтернет в сумі 45450,00 грн.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення апеляційного господарського суду у даній справі відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 916/92/15-г - без змін.