Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

при секретарі судового засідання Міщенко Т.В.,

за участю представників:

позивача, Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" (далі – ВАТ "Волиньобленерго"), – Крапивницького Т.І.,

відповідача, Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі – ОДПІ), – Сахарчука А.А., Решетника О.Л., Кузьменко О.О., –

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою ВАТ "Волиньобленерго" справу за його позовом до ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, –

У листопаді 2005 року ВАТ "Волиньобленерго" звернулося з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ОДПІ: від 26 травня 2005 року № 0001722301/0, № 0001732301/0; від 29 червня 2005 року № 0001722301/1, № 0001732301/1; від 26 серпня 2005 року № 0001722301/2, № 0001732301/2; від 4 листопада 2005 року № 0001722301/3, № 0001732301/3.

Позивач висловлював незгоду з наведеним ОДПІ в акті перевірки висновком про те, що він безпідставно включив до складу валових витрат підприємства втрати електроенергії у процесі господарської діяльності останнього (різниці між отриманою електроенергією та її корисним відпуском) у період із 1 квітня по 31 грудня 2003 року в кількості 68 095 тис. кВт/год на суму 7 195 526,96 грн і посилався на відсутність у контролюючого органу компетенції щодо дослідження порядку та підстав установлення нормативів втрат електроенергії (специфічного товару, якому притаманні особливі технологічні характеристики) при передачі її електричними мережами.

Господарський суд Волинської області постановою від 11 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовив. При цьому суди виходили з того, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат підприємства витрати електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, оскільки він не підтвердив продаж цієї електроенергії споживачам.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України в цій справі ВАТ "Волиньобленерго", посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати ухвалені у справі рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає підтвердженим неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (далі – Закон) щодо віднесення понаднормативних втрат електричної енергії до складу валових витрат підприємств енергетичної галузі.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті Закону.

У пункті 1.32 статті 1 Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Господарська діяльність ВАТ "Волиньобленерго" полягає в закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами у Державного підприємства "Енергоринок" та її реалізації у роздріб через мережу ліній електропередач.

Допустимі втрати електричної енергії (нормативні витрати) на 2004 рік встановлені для позивача Департаментом електроенергетики Міністерства палива та енергетики України у протоколі затвердження нормативних характеристик технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ВАТ "Волиньобленерго" від 24 березня 2004 року.

У звітному періоді позивач включив до складу валових витрат вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками Державного підприємства "Енергоринок" у повному обсязі, не зменшивши при цьому валові витрати на суму понаднормативних втрат електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, не пройшла через лічильники споживачів.

До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов’язковими і для підприємств, метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом.

Доводи позивача про те, що кошти, витрачені на придбання електроенергії, відносяться до валових витрат на підставі такої мети її закупівлі, як подальший продаж, обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат є її безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме у підготовці, організації, веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Із викладеного випливає, що висновки судів у цій справі є обґрунтованими і підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року, постанову Господарського суду Волинської області від 11 січня 2006 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.