905/4017/14 Про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - 29.09.2015 Прийняття

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.15 р. (головуючий Татенко В.М., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.) вказане рішення скасовано, з відповідача на користь позивача стягнуто 11219450, 04 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 02.06.15 р. скасувати, а рішення від 02.04.15 р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 3, 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

19.12.08 р. між ТОВ "Сервіс-Інвест" правонаступником якого є позивач (Постачальник) та ВАТ "Енергомашспецсталь", перейменованого у ПАТ (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 30200000, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 452000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п. 7.6, обчислення обсягів та вартості поставленої активної електроенергії, умови та порядок здійснення розрахунків узгоджується сторонами додатком "Порядок розрахунків за спожиту активну електричну енергію та послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії" (додаток № 2 від 19.12.08 р.).

Величина коштів, які має сплатити споживач за спожиту активну електричну енергію визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої за розрахунковий період на тариф, який діяв в цей розрахунковий період, з урахуванням ПДВ ( п. 1.4 додатку № 2).

За п. 2.1, 1-го числа щомісячно постачальник визначає обсяги та розраховує вартість спожитої споживачем активної електричної енергії за розрахунковий період, оформлює зі свого боку та надає споживачу, зокрема, акт про покази про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і спожитої споживачем у розрахунковому періоді.

Постачальник зобов'язується щомісячно надавати споживачу рахунки за активну електроенергію (з урахуванням ПДВ) 1-го числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період, у т.ч., рахунок за фактично спожиту в попередньому розрахунковому періоді активну електроенергію (остаточний рахунок), за мінусом сум рахунків, виданих на цей розрахунковий період: рахунків на оплату планового платежу, на оплату авансового платежу, додаткового рахунку, виданого споживачу у зв'язку з коригуванням договірних обсягів споживання електричної енергії на цей розрахунковий період ( п.3.1 додатку № 2).

Відповідно п. 3.2 вказаного додатку, споживач зобов'язаний здійснювати оплату отриманих від постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, наступним чином: до 6 числа (включно) щомісячно сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.

Сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. До обставин непереборної сили належать, зокрема, дія суспільного ворога, оголошена на неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення тощо. Термін виконання зобов'язань за договором в такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили (п. 4.3.1 договору).

За пунктом 4.3.2, сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили.

Договір набирає чинності з моменту досягнення згоди по всім суттєвим умовам договору та укладається на строк до 31.12.09 р. включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

На виконання умов договору, позивач у період з квітня 2014 р. по травень 2014 р. поставив відповідачу активної електричної енергії на загальну суму 17221842,88 грн., що підтверджуються підписаними сторонами актами про покази розрахункових приладів обліку,обсяги та вартість активної електроенергії (а.с. 33-38, т.1), отриманими відповідачем рахунками № 35/30200000 від 30.04.14 р. на суму 48315483, 66 грн. та № 35/30200000 від 31.05.14 р. на суму 55307275, 31 грн. ( а.с. 31-32, т.1), оплаченими частково на суму 6002392, 84 грн.

Листом від 24.06.14 р. відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та наявністю озброєного конфлікту поряд з підприємством, для ПАТ "Енергомашспецсталь" виникли форс-мажорні обставини, які перешкоджають своєчасному виконанню зобов'язань за договором від 19.12.08 р. До вказаного листа був доданий висновок Донецької торгово-промислової палати від 19.06.14 р. № 1029/12.12-03.

Згідно вказаного висновку, невиконання зобов'язань за договором від 19.12.08 р. № 30200000 виникло в період дії антитерористичної операції на території Донецької області, при наявності фактів озброєних зіткнень, особливо на території міст Слов'янськ та Краматорськ, відсутності можливості вільного і безпечного пересування та здійснення поставок на територію Донецької області, блокування органів влади, озброєного захвату території аеропорту та іншого, що за своїм характером не залежало від волевиявлення ПАТ "Енергомашспецсталь" і третіх осіб, у зв'язку з чим, дані обставини можуть бути визнані форс-мажорними, тобто не передбаченими та такими, що знаходяться поза контролем і перешкоджають своєчасному виконанню договору. Моментом настання форс-мажорних обставин по виконанню зобов'язань для ПАТ "Енергомашспецсталь" визначена дата 14.04.14 р.- початок проведення антитерористичної операції, яка станом на 18.06.14 р. триває.

16.02.15 р. ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" звернулося з позовом до ПАТ "Енергомашспецсталь" про стягнення 11219450,04 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію у період з квітня по травень 2014 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.15 р. у справі № 905/4017/14 у позові відмовлено, оскільки строк виконання зобов'язань за договором від 19.12.08 р. для відповідача не настав у зв'язку із форс-мажорними обставинами, які виникли 14.04.14 р. та продовжують існувати, що підтверджується висновком Донецької торгово-промислової палати від 19.06.14 р. № 1029/12.12-03, отже момент припинення дії непереборної сили не настав.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.15 р. вказане рішення скасовано, з відповідача на користь позивача стягнуто 11219450,04 грн. основного боргу. постанова мотивована приписами Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , якими визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідний сертифікат відповідач не має, до ТПП України із проханням видати такий сертифікат відповідач у встановленому порядку не звертався. Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, місто Краматорськ, де знаходиться відповідач, з липня 2014 р. перебуває під контролем державної влади України.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1 ст. 617 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.14 р. (405/2014) "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.14 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" антитерористичну операцію розпочато з 14.04.14 р.

15.10.14 р. набрав чинності Закон України від 02.09.14 р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) (далі -Закон), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у цій зоні або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.14 р. № 405/2014 (405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

За ч. 2 цієї ж статті, дія Закону (1669-18) поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Згідно п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.14 р. № 2 (v0002600-14) , за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, позивач у виконання умов договору від 19.12.08 р. з квітня по травень 2014 р. поставив відповідачу активну електричну енергію, що підтверджується актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії та рахунками від 30.04.14 р., від 31.05.14 р., які відповідачем оплачені частково, заборгованість відповідача за вказаним договором становить 11219450, 04 грн.

Колегія погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції, що лише сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а оскільки відповідачем вказаного сертифікату надано не було, відтак, на думку колегії, апеляційним господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги за відсутністю підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань по оплаті за договором від 19.12.08 р.