Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Бондаря С.В., судді Вовка І.В., за участю представника відповідача Майданіка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року у справі № 910/24105/14 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 15485,04 грн,

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (надалі - ПАТ "Центренерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення 15485,04 грн.

Позов мотивовано тим, що вказану суму протягом квітня - травня 2014 року безпідставно було нараховано та стягнуто відповідачем в безакцептному порядку з особового рахунку позивача, відкритого в Технічному центрі з обробки перевізних документів - 1 відповідача (далі - ТехПД -1), за послуги по виправленню комерційної несправності у вагоні № 63872212 з вугіллям, зокрема: плату за маневрові роботи (961,44 грн з ПДВ), плату за зважування на вагах залізниці (247,20 грн з ПДВ), плату за телеграфний збір (87,12 грн з ПДВ), плату за користування вагонами (3205,08 грн з ПДВ), плату за послуги з оформлення документів (26,16 грн з ПДВ), плату за подачу-збирання вагонів (1103,88 грн з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагоні (2759,88 грн з ПДВ), провізну плату (6494,40 грн з ПДВ), плату за подачу-збирання вагонів (599,88 грн з ПДВ).

Відповідач просив у позові відмовити, посилаючись на відповідність дій залізниці щодо списання спірної суми укладеному між сторонами договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, ст.ст. 6, 24, 32, 37, 62, 124, 125 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) , та Правилам розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила розрахунків), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (z0861-00) .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Лобаня О.І. (доповідач), суддів: Майданевича А.Г. Федорчука Р.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 15485,04 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами положень п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 (z0165-99) , п. 2.6 Правил розрахунків та ст.ст. 42, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (надалі - ГПК України (1798-12) ), а також неправильне застосування п. 1.9 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затверджених наказом Укрзалізниці від 26.04.2006 року № 152-Ц, ст.ст. 23, 62, 125 Статуту (457-98-п) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 18.05.2010 року між сторонами у справі було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення за перевезення та надані залізницею послуги від № 2036103 (надалі - договір), відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2011 року) сторони погодили, що для проведення поточних пов'язаних з перевезенням вантажів та сплати додаткових послуг (плата за користування вагонами, збори за подачу й забирання вагонів і інші додаткові послуги) залізниця (відповідач) відкриває для вантажовласника (позивача) додатковий особовий рахунок з присвоєнням коду платника 6410072 (п. 2.2.1 розділу 2 договору), і списує з цього рахунку відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та ін. (п. 2.2.6 розділу 2 договору).

Суди встановили, що ПрАТ "Янівське" (вантажовідправник) у вагоні № 63872212 відвантажило вугілля на адресу Трипільської теплової електростанції ПАТ "Центренерго", зазначивши у накладній № 52146594 масу вантажу (нетто) 64 000 кг (а.с. 34 т. 1). Під час перевезення вантажу на станції "Дебальцево-Сортувальне" була проведена контрольна перевірка ваги вугілля у вказаному вагоні, якою було встановлено, що фактично у вагон було завантажено на 5600 кг більше маси вантажу вказаної у накладній, про що був складений комерційний акт БН 726443/148/12 від 16.04.2014 року (а.с. 36 т. 1). Надлишок вантажу перевантажено у вагон № 60624905 та за досильною накладною № 52609401 (а.с. 35 т. 1) направлено вантажоодержувачу.

На станції призначення ДТГО "Південно-Західна залізниця" на підставі акту загальної форми від 22.04.2014 року № 50, накопичувальної картки № 25040137 від 25.04.2014 року (а.с. 42 т. 1), акту загальної форми № 068 від 18.05.2014 року (а.с. 37 т. 1), накопичувальної картки № 25040137 від 28.05.2014 року (а.с. 43 т. 1) та накладної № 52609401 з особового рахунку одержувача вантажу - Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" були списані додаткові платежі в сумі 15485,04 грн, що були отримані в порядку передоплати, в тому числі: плата за маневрові роботи (961,44 грн з ПДВ), плата за зважування вантажу на вагах залізниці (247,20 грн з ПДВ), плата за телеграфний збір (87,12 грн з ПДВ), плата за користування вагонами (3205,08 грн з ПДВ), плата за послуги з оформлення документів (26,16 грн з ПДВ), плата за подачу-збирання вагонів (1103,88 грн з ПДВ), збір за зберігання вантажу у вагоні (2759,88 грн з ПДВ), провізна плата за перевезення надлишку маси вантажу (6494,40 грн з ПДВ), плата за подачу-збирання вагонів (599,88 грн з ПДВ).

Стягнення цих додаткових платежів, зборів, які виникли при перевезенні вантажу, з особового рахунку позивача підтверджується переліком від 25.04.2014 року № 2504 (8390,00 грн з ПДВ), переліком від 28.04.2014 № 2804 (6494,40 грн з ПДВ) та переліком від 28.05.2014 року № 2805 (599,88 грн з ПДВ).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що безакцептне списання відповідачем зазначених коштів із особового рахунку позивача в розмірі 15485,04 грн за послуги по виправленню комерційної несправності вагону з вугіллям, які надані на залізничній станції "Дебальцево-Сортувальне" ДП "Донецька залізниця" є неправомірними та безпідставним, оскільки:

1) позивач не відповідає за наслідки неправильного заповнення накладної, неправильного завантаження, перевантаження, оскільки не є вантажовідправником;

2) плата за надання послуг залізницею може списуватися лише за наявності підпису вантажовласника, а в даному випадку накопичувальні картки із зазначенням в них відомостей про надані послуги і їх вартість підписано представником вантажовласника із застереженнями про те, що "правила завантаження порушені вантажовідправником, тому відповідно до ст. 122 Статуту (457-98-п) всю відповідальність несе вантажовідправник";

3) відповідач не надав відомості плати за користування вагонами, як це передбачено пунктом 4 Правил користування вагонами;

4) у п. 4.4 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року № 551 (z0828-99) , встановлено, що збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником, а тому відповідач безпідставно нарахував збір за зважування;

5) п. 4.3 розділу 3 Тарифного керівництва № 1 передбачає, що збір за маневрову роботу стягується згідно з пунктом 1.8. Відповідно до цього пункту збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту. Проте, така вимога позивачем відповідачу не надсилалась, а тому відсутні підстави для нарахування збору та його відшкодування за рахунок позивача.

6) в актах загальної форми не вказані обставини, які б свідчили про вину позивача у затримці вагонів, а відповідно до пунктів 8 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами обов'язок вантажовласника оплатити збір за зберігання вагонів та плату за їх використання у випадку їх затримки виникає виключно за умови, що така затримка сталася з вини вантажовласника або з причин, які залежать від вантажовласника.

Відповідно до абз. 1 ст. 62 Статуту (457-98-п) порядок за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Згідно з абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку (п. 2.10 Правил розрахунків).

Отже, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки, і у разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 року № 5/53(22/139) та абз. 6 п. 5.1 розділу 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", в редакції роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04-5/225 (v_225600-08) ).

У цій справі судами встановлено, що позивач накопичувальні картки про надання додаткових послуг на суму 7492,20 грн без ПДВ підписав із застереженнями, що є доказом відсутності його згоди на списання сум, визначених у цих картках, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що безакцептне списання відповідачем коштів в сумі 8990,64 грн з ПДВ із особового рахунку позивача суперечить встановленому законодавством порядку.

Одночасно, Вищий господарський суд України зауважує, що дійшовши правильного висновку про відсутність підстав для списання коштів в безакцептному порядку у разі підписання платником накопичувальних карток із зауваженням, суди разом з тим помилково застосували наказ Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року № 551 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника" (z0828-99) , який з 01.05.2009 року втратив чинність згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 (z0341-09) , а також помилково виходили з того, що відповідно до пунктів 8 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами обов'язок вантажовласника оплатити збір за зберігання вагонів та плату за їх використання у випадку їх затримки виникає виключно за умови, що така затримка сталася з вини вантажовласника або з причин, які залежать від вантажовласника, оскільки не звернули уваги на те, що пункти 8 і 10 Правил користування вагонами і контейнерами не містять слово "виключно", а відповідно до п. 13 цих Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Зважаючи на те, що неправильне застосування судами норм права не призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволення позову про стягнення коштів в сумі 8990,64 грн, що безпідставно були списані із особового рахунку позивача на підставі накопичувальних карток підписаних із зауваженням, і правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, Вищий господарський суд України залишає без змін судові рішення у частині стягнення 8990,64 грн.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів про необхідність стягнення з відповідача також і провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу в досильному вагоні (6494,40 грн з ПДВ), що була списана з особового рахунку позивача в ТехПД на підставі перевізного документа - накладної № 52609401, а не накопичувальної картки.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорам.

Відповідно до ст. 125 Статуту (457-98-п) після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Згідно з п. 1.3 Правил розрахунків остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідно до п.п. 4.1, 5.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 (z0861-00) , у разі перевантаження вантажу під час перевезення в інший вагон (контейнер) у накладній номер вагона (контейнера) та інші відомості про нього змінюються (так щоб їх можна було прочитати) і проставляються нові відомості про вагон (контейнер), у який перевантажено вантаж. Ці зміни засвідчуються підписом працівника, який керував перевантаженням, із зазначенням найменування станції, на якій перевантажено вантаж. Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (далі - Збірник тарифів на перевезення вантажів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 N 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за N 340/16356 (z0340-09) (зі змінами), та інших нормативно-правових актів.

У абзаці 1 пп. 4.3 п. 4 розд. ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах.

Отже, плата за перевезення надлишку вантажу, здійснюється одержувачем у пунктах призначення і у тому випадку, коли вантаж було навантажено відправником понад вантажопідйомність вагона, і таке порушення було виявлено залізницею під час перевезення. При цьому, належна залізниці провізна плата за всю відстань перевезення надлишку вантажу визначається на підставі перевізного документу (накладною) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, а не у накопичувальній картці.

Суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували вищезазначених положень норм чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору в частині повернення позивачу списаної залізницею за вантаж провізної плати в сумі 6494,40 грн, у зв'язку з чим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню. Оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, і, матеріалами справи достовірно підтверджено правомірність дій залізниці в частині списання з платника (позивача у справі) провізної плати в сумі 6494,40 грн відповідно до абз. 1 пп. 4.3 п. 4 розд. ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 111-11 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, п.п. 1 та 2 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 6494,40 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Визначити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1; ідентифікаційний код 22927045) 1060,76 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1; ідентифікаційний код 22927045) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) 383,12 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 383,12 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.