140/231/19 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 22.10.2019 Прийняття

Дочірнє підприємство "Арт-Гор Україна" (надалі також - ДП "Арт-Гор Україна", позивач) звернулось до суду із позовом до Волинської митниці ДФС (далі також - відповідач/Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 4 січня 2019 року №UA205110/2019/000015/2.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що при митному оформленні автомобіля, який ввозився на митну територію України, було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості надано документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, і чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Однак митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

На думку позивача, оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду 27 березня 2019 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 4 січня 2019 року №UA205110/2019/000015/2.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того, приймаючи рішення, відповідачем використано вищу ціну із врахуванням податку на додану вартість, в той же час зміст наданих позивачем для митного оформлення документів, виданих продавцем, підтверджує дані, що позивач придбав автомобіль без сплати податку на додану вартість; крім того, обраховуючи митну вартість товару, відповідач додав транспортні витрати, які були включено в ціну товару продавцем.

Також суд першої інстанції виходив із того, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість, при цьому з інших документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що продавцем є компанія нерезидент ASANTECH SP. Z О.О.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанці дійшов висновку, що позивачем, всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду належних та допустимих доказів, котрі б підтвердили правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, а відповідач в свою чергу довів законність своїх дій. Суд зазначив, що з огляду на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (причини вказані в рішенні про коригування митної вартості товарів) відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 червня 2018 року між ДП "Арт-Гор Україна" (покупець) та ASANTECH SP. Z О.О. (продавець) укладено контракт №31/18-AS, згідно з умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та ті, що були у використанні (надалі - товар).

На виконання умов контракту сторонами погоджено специфікацію від 10 грудня 2018 року №181210.2- AST/AGU, згідно з якою вартість товару (легковий автомобіль марки BMW, модель 525d, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1, був у використанні) становить 14500 євро.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 28 грудня 2018 року ТОВ "Західброксервіс" (декларант позивача) подано для митного оформлення в режимі імпорту митну декларацію №UA205100/2018/021786 з описом товару "Легковий автомобіль марки BMW, модель 525d, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1, загальна кількість місць включаючи місце водія - 5, призначений для загального використання по дорогах (перевезення пасажирів), тип двигуна потужність - 160 kW, тип кузову - седан, колісна формула - 4x2, колір - сірий, був у використанні, календарний рік виготовлення - 2014, дата введення в експлуатацію - 6 листопада 2014 року".

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним методом у сумі 452915,19 грн., що дорівнює 14500 євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: контракт від 11 червня 2018 року №31/18-AS з додатковими угодами; специфікацію від 10 грудня 2018 року №181210.2- AST/AGU; рахунок-фактуру від 10 грудня 2018 року №181210.2-AST/AGU; міжнародну товарно-транспортну накладну від 10 грудня 2018 року б/н; сертифікат з перевезення (походження) EUR.1 №PL/MF/AN 0175086; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 6 листопада 2014 року НОМЕР_2 ; декларацію країни відправлення від 11 грудня 2018 року №18PL301010Е1009821; комунікат (заявку) ІЕ599, фото від 28 грудня 2018 року.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо: перевірки поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів; контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; проведення митного огляду транспортного засобу; забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

Внаслідок опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що митна вартість заявленого до митного оформлення товару нижча митної вартості ідентичних товарів.

В ході опрацювання отриманої інформації Митницею встановлено, що надані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема, відповідно до інвойсу від 10 грудня 2018 року №181210.2-AST/AGU продавцем товару є ASANTECH SP.Z.O.O.ul. Francuska 49/46 Warszawa PL 03-905, а покупцем - "Арт-Гор Україна", а в технічному паспорті № НОМЕР_2 вказано власників транспортного засобу: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.

З урахуванням наведеного декларанту надіслано електронне повідомлення про надання в десятиденний термін додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківських платіжних документів, що підтверджують оплату за товар, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару; висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхових документів, інших документів, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування); транспортних (перевізних) документів, що містять відомості про вартість перевезення; інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вимогу відповідача 29 грудня 2018 року декларант подав такі документи: звіт про оцінку транспортного засобу від 2 січня 2019 року №3/19, комунікат IE599 та довідку про транспортні витрати від 3 січня 2019 року.

Як зазначив суд першої інстанції, у звіті від 2 січня 2019 року №3/19 про оцінку транспортного засобу, який надавався на вимогу відповідача, визначено вартість цього автомобіля на дату оцінки на рівні 13972 євро. Цей документ є довідковим та, з огляду на документи, що видані продавцем товару, не є основою для визначення митної вартості декларантом, разом з тим, свідчить про рівень цін на такий автомобіль на ринку.

Також декларантом повідомлено про відсутність банківських платіжних документів, що підтверджують оплату за товар, оскільки згідно з додатковою угодою від 10 вересня 2018 року №6 до контракту від 11 червня 2018 року №31/18-AS розрахунки за товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки.

4 січня 2019 року відповідач прийняв рішення №UA205110/2019/000015/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з графою 30 якого ним визначено митну вартість товару "Легковий автомобіль марки BMW, модель 525d, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 " за резервний методом у розмірі 23600 євро (замість 14500 євро, що була заявлена декларантом).

Як встановлено судом першої інстанції, така вартість взята відповідачем з електронного каталогу Schwacke. При цьому до уваги взято технічні характеристики автомобіля за VIN-кодом НОМЕР_1, а також покази одометра 140000 км (в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29 грудня 2018 року №UA205100/2018/021786 - 107993 км). У витягу Schwacke, що наданий до суду на німецькій мові станом на 22 лютого 2019 року, міститься ціна продажу 23200 євро та ціна придбання 19700 євро, обидві із податком на додану вартість. При прийнятті рішення використано вищу ціну із податком на додану вартість.

У графі 33 вказаного рішення №UA205110/2019/000015/2 про коригування митної вартості товарів було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Згідно з висновками Митниці, під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, встановлено, що вони містять розбіжності (ті, про які вказано в повідомленні декларанту).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00011, де роз`яснено про можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 митної декларації відповідно до рішення про коригування митної вартості від 4 січня 2019 року № UA205110/2019/000015/2.

22 грудня 2018 року декларантом позивача подано митну декларацію №UA205100/2018/000281, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України (4495-17) .

При цьому в ході розгляду справи позивачем надано лист Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Південний" від 15 березня 2019 року №017-001-10174БТ-2019, яким підтверджено сплату позивачем на користь продавця 14500 євро за автомобіль марки BMW, модель 525d, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 .

Суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем для митного оформлення документи, а саме специфікація від 10 грудня 2018 року № 181210.2 - AST/AGU, фактура від 10 грудня 2018 року № 181210.2 - AST/AGU, сертифікат від 11 грудня 2018 року № EUR.1 № PL/MF/AN 0175086, свідоцтво про реєстрацію від 6 листопада 2014 року НОМЕР_2 викладені на іноземній мові. У зв`язку із цим позивачу судом апеляційної інстанції направлено запит про необхідність надіслання офіційного перекладу на українську мову зазначених вище документів, однак позивачем такі документи на адресу суду не надіслані.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, ДП "Арт-гор Україна" зазначає, що до суду першої інстанції позивачем подавались належним чином оформлений переклад документів, зміст яких підтверджує заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) за ціною 14500 Євро.

3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Митниця зазначає таке:

- надані позивачем документи на підтвердження числових значень складових митної вартості ввезеного товару не призвели до усунення сумнівів щодо заявленої декларантом митної вартості ;

- наданий позивачем звіт про оцінку транспортного засобу від 2 січня 2019 року №3/19 не може бути належним підтвердженням цін на відповідний автомобіль;

- у рішенні про коригування митної вартості належним чином обґрунтовано митну вартість товару, ввезеного позивачем, оскільки для розрахунку митної вартості взято вартість товару за ідентичними характеристиками.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України (4495-17) випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачу у визнані митної вартості, зазначеної у митній декларації №UA205100/2018/021786, відповідач виходив із наявності розбіжностей в документах, оскільки відповідно до інвойсу (рахунку-фактури) від 10 грудня 2018 року №181210.2-AST/AGU продавцем товару є ASANTECH SP.Z.O.O.ul. Francuska 49/46 Warszawa PL 03-905, а в технічному паспорті № НОМЕР_2 вказано власника транспортного засобу: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.

Разом з тим, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема тим що подавались під час митного оформлення, а саме копіям: контракту, додаткових угод, специфікації, інвойсу (рахунку-фактури), міжнародної товарно-транспортної накладної, сертифікату з перевезення (походження), декларації країни відправлення, комунікату (заявки), листа щодо доставки товару, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про документальне підтвердження факту продажу товару саме продавцем товару ASANTECH SP.Z.O.O.ul.

Водночас, суд погоджується із висновком суду першої інстанції про підтвердження наведеними доказами також і факту митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу на рівні 14500 євро. Вказані обставини, крім наведених вище документів, підтверджуються наявною у матеріалах справи довідкою про сплату на користь продавця 14500 євро.

Посилаючись на те, що позивачем, всупереч вимог процесуального законодавства, не надано суду перекладених на українську мову документів (специфікації, рахунку-фактури (інвойсу), сертифіката, свідоцтва про реєстрацію), котрі б підтвердили правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що перекладений екземпляр інвойса (рахунку-фактури), який містить такі ж дані що й специфікація, надавався позивачем до суду першої інстанції та міститься в матеріалах справи (а.с. 84).

Водночас відсутність перекладених на українську мову сертифіката та свідоцтва про реєстрацію, зважаючи на наявність у матеріалах справи відповідних доказів, які зокрема складені на українській мові та/або перекладені на українську мову, не унеможливлють ідентифікацію продавця товару та вартість ввезеного позивачем транспортного засобу.

З урахуванням наведеного, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність належних та допустимих доказів, котрі б підтвердили правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (причини вказані в рішенні про коригування митної вартості товарів) та скасовуючи рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на встановлені судом першої інстанції порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 4 січня 2019 року № UA205110/2019/000015/2 зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті цього рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... вартість 23600 євро".

Таку вартість, як встановлено судом першої інстанції, взято відповідачем з електронного каталогу Schwacke. При цьому до уваги брались технічні характеристики автомобіля за VIN-кодом НОМЕР_1, а також покази одометра 140000 км (в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29 грудня 2018 року №UA205100/2018/021786 - 107993 км).

У витягу Schwacke (який використано відповідачем та який також не перекладено на українську мову) міститься ціна продажу автомобіля 23200 євро та ціна придбання 19700 євро, обидві із податком на додану вартість.

Ухвалюючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, відповідачем для обрахунку митної вартості товару використано вищу ціну із податком на додану вартість, водночас за результатом дослідження судом першої інстанції наданих позивачем для митного оформлення документів, виданих продавцем, встановлено, що позивач придбав автомобіль без сплати податку на додану вартість. Крім того, до вартості за вказаним каталогом відповідач додав транспортні витрати, які були включено в ціну ввезеного позивачем товару продавцем.

З огляду на викладене, контролюючий орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків.

За таких обставин, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.

Таким чином, визнаючи протиправним та скасовуючи рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 4 січня 2019 року №UA205110/2019/000015/2, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, натомість суд апеляційної інстанції прийняв рішення, яке не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Натомість рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням процесуального законодавства, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, про те, що касаційна скарга Дочірнього підприємства "Арт-Гор Україна" підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).