Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.15 у справі № 910/3243/15-г господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення суми за участю представників від: позивача Растєгаєва Ю.В. (дов. від 09.12.14) відповідача не з'явилися, були належно повідомлені,

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 104664,60 грн. заборгованості за отриманий товар.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.15 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Жук Г.А., суддів: Мальченко А.О.,

Сухового В.Г.), позовні вимоги задоволені частково, стягнуто відповідача на користь позивача 83639,12 грн. заборгованості, 7534,40 грн. 3% річних, 4419,71 грн. інфляційних втрат та 1911,80 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що факт порушення відповідачем строків оплати отриманого товару за договором поставки № Д-1111-76/185-Д від 30.09.10 доведений, однак, враховуючи пропуск позивачем річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу, позов має бути задоволений лише частково (в частині суми основного боргу, 3% річних та інфляційних).

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині задоволення позову, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підписання сторонами Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.13 та 30.09.13 не може свідчити про визнання ним боргу перед позивачем, оскільки вказаний Акт підписаний головним бухгалтером підприємства, тобто не уповноваженою особою відповідача, а також без зазначення дати підписання даного Акту, що не може бути підставою для переривання строку позовної давності згідно вимог ст. 264 ЦК України.

Позивач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, судові акти просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.09.10 між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник), правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі начальника РВУ "Донецькавтогаз" (покупець) укладено договір поставки № Д-1111-76/185-Д. Згідно п. 2.2 договору, оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня надходження товару, що постачається за даним договором у розмірі 100 % вартості обладнання, відповідно до умов п. 6.3 даного договору, на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженому представнику покупця, який діє на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Відповідно до видаткової накладної № 67 від 30.09.10 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 83639,12 грн. (а. с. 11). Відтак, враховуючи встановлений сторонами строк оплати товару, Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" мало оплатити вартість товару до 11.11.10. Однак, всупереч взятих на себе за договором зобов'язань, відповідач не розрахувався за отриманий товар, а відтак за ним утворилась заборгованість у розмірі 83639,12 грн., що не заперечується відповідачем. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Дана заява розглядалася судами та з цього приводу зазначено наступне. Товар відповідач мав оплатити до 11.11.10, у зв'язку з чим, перебіг строку для звернення позивача до суду з вимогою до відповідача, розпочинається з 12.11.10 та спливає відповідно 12.11.13.

Втім, суди задовольнили позов в частині стягнення заборгованості, пославшись на те, що строк позовної давності був перерваний шляхом підписанням актів взаємозвірки, а тому, не сплинув. Так, в матеріалах справи наявні акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.13 (а. с. 71) та на 30.09.13 (а. с.12), відповідно до яких відповідачем визнано загальну заборгованість в розмірі 1106612,92 грн. по укладених між сторонами договорах, в тому числі і по договору № Д-1111-76/185-Д від 30.09.10. Дані акти підписані головними бухгалтерами та скріплені печатками товариств, тому вони були визнані судами належними доказами визнання боргу, а відтак, доказами переривання строку позовної давності. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати таку правову позицію судів з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно п. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). Втім, як встановлено ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За таких обставин, суди дійшли правомірного висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати отриманого товару, тому сума заборгованості має бути стягнена з нього разом із нарахованими на неї 3% річних та інфляційними, при цьому строк позовної давності по цих вимогах не закінчився, оскільки був перерваний вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання боргу (підписанням актів взаємозвірки).

Доводи скаржника про те, що акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.13 та на 30.09.13 не можуть вважатись доказом, що підтверджував би визнання відповідачем заборгованості за договором № Д-1111-76/185-Д від 30.09.10 (оскільки підписані головними бухгалтерами, в той же час, головний бухгалтер підприємства не наділений повноваженнями підписання документів, якими б визнавалась заборгованість перед контрагентами), не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на наступне. Відповідно до приписів ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, питання доведеності обставин справи, належності чи неналежності доказів не може бути досліджене та переоцінене на стадії касаційного перегляду справи, з огляду на відсутність у Вищого господарського суду України повноважень з дослідження та оцінки (тим більше, переоцінки) доказів у справі.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, за своєю суттю є детальною переоцінкою встановлених судом обставин справи, що в силу ст. 111-7 ГПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, тому до уваги судовою колегією не приймаються та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.15 залишити без змін.