815/6988/15 Про скасування постанови прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про заборону особі в`їзду в Україну строком на три роки та зобов`язання анулювати в його закордонному паспорті відмітку - 16.10.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови

за касаційною скаргою Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, прийняту суддею Бутенко А. В.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А. В., суддів Вербицької Н. В., Джабурія О. В.,

У С Т А Н О В И В:

1. 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про скасування постанови від 10 липня 2015 року про заборону йому в`їзду в Україну строком на три роки та зобов`язання анулювати в його закордонному паспорті відмітку "Заборонено в`їзд в Україну терміном на три роки" шляхом проставлення у ньому штемпеля "Анульовано".

2. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що станом на 10 липня 2015 року у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Посилання у самому рішенні на те, що воно прийнято на підставі пункту 6 частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в якій закріплено, що рішення про заборону в`їзду приймається, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець не виконав рішення суду або органів державної влади, є невмотивованим і незаконним. Періодом попереднього перебування на території України позивача був період з 22 грудня 2014 року по 04 січня 2015 року, і в цей період не існувало рішення суду, невиконання якого покладено в основу для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну громадянина ОСОБА_1

3. Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що постанова про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну прийнята законно, оскільки рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності набрало законної сили 24 червня 2015 року та саме з цього моменту почався сплив терміну, передбаченого статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ).

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Російської Федерації, який постійно мешкає в Молдові.

5. 29 червня 2014 року при перетині державного кордону на виїзд із України на посту "Кучурган" при внесенні паспортних даних ОСОБА_1 спрацювала система "Гарт", яка показала перевищення терміну перебування на території України.

6. У зв`язку з цим було складено протокол про адміністративне правопорушення за № 027481 від 29 червня 2014 року. На підставі вказаного протоколу начальником 4-го відділення прикордонної служби "Кучурган" винесена постанова №027481 від 29 червня 2014 року про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в сумі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП ("Недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України").

7. Постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення № 027481 від 29 червня 2014 року була оскаржена позивачем до Роздільнянського районного суду Одеської області, який 31 жовтня 2014 року прийняв постанову про її скасування.

8. 03 лютого 2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31жовтня 2015 року та прийняв нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив у повному обсязі. Постанова набрала законної сили 03 лютого 2015 року.

9. На момент прийняття рішення Одеським апеляційним адміністративним судом та набрання ним законної сили позивач не знаходився на території України, його останнє перебування відбулося в період з 22 грудня 2014 року по 04 січня 2015 року, що підтверджується відмітками про перетинання державного кордоні України у паспорті громадянина Російської Федерації, виданого 10 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 серія НОМЕР_1, строк дії до 10 жовтня 2016 року.

10. Наступний раз позивач в Україну в`їхав 18 червня 2015 року та перебував на території України до 17 серпня 2015 року.

11. 10 липня 2015 року заступником начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Білгород-Дністровського прикордонного загону капітаном - Весельським Є. Л. винесено постанову про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки.

12. Зазначена постанова прийнята на підставі пункту 6 частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", пунктів 5.1-5.2 розділу V Інструкції про порядок прийняття органами охорони держаного кордону Держаної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду іноземцям та особам без громадянства.

13. 14 серпня 2015 року позивач сплатив штраф у розмірі 510 грн, накладений на нього постановою №027481 від 29 червня 2014 року, що підтверджується копією квитанції, долученою до матеріалів справи.

14. 17 серпня 2015 року при перетинанні кордону на в`їзд в Україну в пункті пропуску для міжнародного сполучення "Табаки" Відділу прикордонної служби "Болград" Ізмаїльського прикордонного загону щодо громадянина ОСОБА_1 було прийнято рішення № 363 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, про що було проставлено штамп у паспорті громадянина Російської Федерації "Відмовлено у в`їзді в Україну" та "Заборонено в`їзд в Україну".

15. Підставою відмови в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 визначено наявність рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну до 11 липня 2018 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено:

16.1. Скасовано постанову від 10 липня 2015 року про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну строком на 3 (три) роки;

16.2. Зобов`язано відповідача анулювати в закордонному паспорті ОСОБА_1 відмітку "Заборонено в`їзд в Україну терміном на 3 роки" шляхом проставлення в ньому штемпеля "Анульовано".

17. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті постанови про заборону позивачу в`їзду в Україну, відповідач не врахував, що на час виїзду позивача за межі України постанова про накладення на нього адміністративного штрафу була скасована рішенням суду та у ОСОБА_1 не було обов`язку сплачувати штраф. Крім того, позивач сплатив штраф у свій перший приїзд в Україну після виникнення в нього обов`язку щодо сплати.

ІV. Касаційне оскарження

18. 16 травня 2016 року Вищим адміністративним судом України зареєстровано касаційну скаргу представника відповідача.

19. У касаційній інстанції представник відповідача посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 307 КУпАП, статей 8, 71, 129 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

20. Представник відповідача зазначає, що адміністративне стягнення у вигляді штрафу до позивача застосовано постановою 29 червня 2014 року і він повинен його був сплатити не пізніш як через п`ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу незалежно від оскарження постанови в судовому порядку. Адміністративне правопорушення вчинено під час попереднього перебування на території України, штраф вчасно оплачений не був, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну від 10 липня 2015 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

21. За доводами представника відповідача судами першої та апеляційної інстанцій помилково взято до уваги той факт, що обов`язок сплатити штраф у позивача виник тільки 03 лютого 2015 року, а також те, що сплатити штраф він міг тільки під час перебування на території України, оскільки існує система міжнародних переказів та банківських послуг.

22. У зв`язку із зазначеним представник відповідача просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

23. У запереченнях на касаційну скаргу позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

24. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 815/6988/15 (суддя-доповідач Головчук С. В.).

25. 25 січня 2018 року адміністративну справу № 815/6988/15 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Шарапа В. М.).

26. 21 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 21 червня 2019 року № 808/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

27. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В., судді Радишевська О. Р., Уханенко С. А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

28. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

34. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (3773-17) (далі - Закон № 3773-VI (3773-17) )

34.1. У преамбулі Закону №3773-VI (3773-17) указано, що цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

35. Відповідно до частини першої статті 13 в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну (пункт 6).

36. Згідно з частиною третьою статті 13 рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

37. За приписами частини першої статті 14 іноземці та особи без громадянства, яким не дозволяється в`їзд в Україну, при спробі в`їзду в Україну в пункті пропуску через державний кордон України не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ.

37.1. У разі неможливості негайного повернення іноземця або особи без громадянства вони перебувають у пункті пропуску через державний кордон України до їх повернення. Таким іноземцям та особам без громадянства у паспортному документі проставляється відмітка про заборону в`їзду в Україну на термін, зазначений у рішенні, прийнятому відповідно до частини третьої статті 13 цього Закону.

38. Інструкція про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05 грудня 2011 року № 946 (z1564-11) , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1564/20302 (z1564-11)

38.1. Пунктом 5.1. розділу V визначено, що у разі невиконання іноземцями рішень органу (підрозділу) охорони державного кордону про накладання штрафу за правопорушення, розгляд справ за якими належить до компетенції Державної прикордонної служби України, або надходження до органу охорони державного кордону подання державного виконавця про заборону в`їзду в Україну іноземцям довідка, передбачена пунктом 3.1 розділу III цієї Інструкції, не складається.

38.2. Постанова у разі невиконання рішень про накладання штрафу готується підрозділом по роботі з іноземцями та адміністративного провадження відповідного органу (підрозділу) охорони державного кордону, Морської охорони не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Позиція Верховного Суду

39. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

40. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

42. На підставі системного аналізу положень статей 13 та 14 Закону № 3773-VI Верховний Суд дійшов висновку, що орган охорони державного кордону уповноважений приймати рішення про заборону в`їзду в України, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

43. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що фактичною підставою для прийняття постанови про забору позивачу в`їзду в Україну від 10 липня 2015 року та рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 17 серпня 2015 року став факт несплати позивачем штрафу в розмірі 510 грн, накладений постановою №027481 від 29 червня 2014 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП ("Недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України").

44. Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що на момент виїзду з України 04 січня 2015 року зазначена постанова була скасована Роздільнянським районним судом Одеської області, а отже, у позивача був відсутній будь-який обов`язок щодо сплати штрафу на підставі такої постанови №027481 від 29 червня 2014 року.

45. Посилання відповідача в касаційній скарзі на обов`язок позивача сплатити штраф не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, що визначено статтею 307 КУпАП, є безпідставним, оскільки спірні у цій справі рішення були прийняті відповідачем після завершення процедури судового оскарження, тобто з порушенням цього строку.

46. Отже, Верховний Суд констатує, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

VІІ. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в справі №815/6988/15 залишити без змін.