908/5499/14 Про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електроенергію - 30.06.2015 Прийняття

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04 лютого 2015 року (суддя Азізбекян Т.А.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року (судді Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатарян В.С.) у справі № 908/5499/14 позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" на користь ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" суму заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 591109,38 грн. Розстрочено виконання судового рішення в частині стягнення суми основного боргу 591109,38 грн. на період з березня 2015 року по лютий 2017 року включно з щомісячним погашенням суми у розмірі 24629,56 грн.

Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 04 лютого 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року скасувати в частині надання розстрочки виконання судового рішення.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Сервіс - Інвест" (постачальник) та ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" (споживач) 21 червня 2004 року укладено договір № 30200002 про постачання електричної енергії, відповідно до предмету якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2 договору споживач приймає на себе зобов'язання виконувати умови договору № 30200002 про постачання електричної енергії від 21 червня 2004 року, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно додатку " порядок розрахунків" та "графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 3.1 договору про постачання електричної енергії визначено, що постачальник електричної енергії має право нараховувати та одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, плату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно пункту 4.3 договору про постачання електричної енергії сторони домовились, що не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Термін виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили.

Розділом 7 договору передбачено, що облік активної та реактивної електроенергії, спожитої чи генерованої споживачем та /або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

На підставі показників засобів обліку електричної енергії та умов додатку "графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються документи, які узгоджені додатком "порядок розрахунків".

Зі змісту договору № 30200002 про постачання електричної енергії від 21 червня 2004 року вбачається, що документ підписаний уповноваженими представниками сторін за договором та скріплений печатками товариств.

Додатком № 2 від 21 червня 2004 року до договору про постачання електричної енергії № 30200002 від 21 червня 2004 року сторони узгодили порядок проведення розрахунків, а саме, що споживач здійснює оплату отриманих від постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у наступні терміни та в наступних розмірах : - до 6 числа поточного місяця сплачує суму остаточного розрахунку за попередній розрахунковий період ; - до 15 числа поточного місяця здійснює оплату поточного споживання електричної енергії розмірі 50 % від одержаного планового рахунку ; - до 25 числа поточного місяця здійснює оплату поточного споживання електричної енергії у розмірі 100 % від суми одержаного планового рахунку.

Розрахунок розміру плати за поставлену електричну енергію визначається ТОВ "ДТЕК високовольтні мережі" відповідно до актів про покази розрахункових приладів обліку, обсяг та вартість активної електричної енергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і спожитої споживачем у розрахунковому періоді.

Сума плати зазначається у виставлених рахунках.

Відповідно до пункту 1.4 додатку № 2 до договору розмір коштів, які має сплатити споживач за спожиту активну електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої за розрахунковий період, на тариф, який діяв в цей розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

За підрахунками позивача, за травень 2014 року заборгованість відповідача перед ТОВ "ДТЕК високовольтні мережі" за активну електричну енергію становить 591109,38 грн.

Позивач стверджує, що наявність заборгованості підтверджується наступними документами: розрахунок суми заборгованості за активну електричну енергію за травень 2014 року; рахунок, виданий ТОВ "ДТЕК високовольтні мережі" на оплату активної електричної енергії з відмітками представників заводу про отримання за травень 2014 року; акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за травень 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 зазначеної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: - договори та інші правочини.

Відповідно п. 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює заборону на відмову в односторонньому порядку від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Статтями 626 - 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 599 та 610 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Відповідач проти заборгованості не заперечує.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у розмірі 591109, 38 грн.

Предметом оскарження у суді касаційної інстанції є надання розстрочки виконання судового рішення.

Судами задоволено вимоги відповідача про надання розстрочення заборгованості перед ТОВ "ДТЕК високовольтні мережі" за спожиту у травні 2014 року електричну енергію у сумі 591109, 38 грн. на два роки шляхом щомісячної сплати платежів в розмірі відповідно з графіком з березня 2015 року по лютий 2017 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до висновку № 2199/12.12-03 Донецької торгово - промислової палати від 06 серпня 2014 року: "…виходячи з перелічених фактичних обставин непереборної сили та відповідно до пунктів 100.4 та 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, розділу ІІ переліку обставин, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 (1235-2010-п) , на підставі наданих документів, Донецька торгово-промислова палата вважає дійсним настання обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин) з 14 травня 2014 року для ПАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" при здійсненні господарської діяльності на території міста Краматорськ та Донецької області, які свідчать про наявність загрози виникнення/ накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочення грошових зобов'язань/ податкового боргу. На момент видачі висновку Донецькою торгово-промисловою палатою обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо".

Також, до матеріалів справи відповідачем надані висновки Донецької торгово-промислової палати (висновки експерта № ЭИ - 160 від 20 серпня 2014 року, № ЭИ - 135 від 21 липня 2014 року.).

На підставі викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочити виконання судового рішення у справі № 908/5499/14 в частині стягнення суми основного боргу - 591109, 38 грн., на період з березня 2015 року по лютий 2017 року включно, з щомісячним погашенням суми у розмірі 24629, 56 грн.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.