Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивача Бондар К.В. - договір про надання правової допомоги № 00/05/151 від 29.05.2014 року відповідача Мицько Р.М. - довіреність від 09.06.2015 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову від 21.04.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/10912/14 господарського суду м. Києва за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 58 635,36 грн.,

У червні 2014 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості 58 635,63 грн., яка складається із суми заборгованості в розмір 45 648,38 грн. та суми штрафу в розмірі 12 987,25 грн., посилаючись на приписи статей 509, 510, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України та статей 175, 193, 265 Господарського кодексу України.

В поясненнях до позову наданих до суду 09.02.2015 року позивач звертав увагу, що відповідач не повністю виконав свій обов'язок з поставки газу за договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року було зупинено провадження по справі № 910/10912/14 до закінчення процесу реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та визначення її правонаступника у спірних правовідносин. Зазначену ухвалу скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 року на підставі приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні позовних вимог вказуючи на те, положеннями абзацу 2 пункту 7.2 договору, яким чітко визначено підстави не застосування положень вказаного пункту до правовідносин сторін, а саме - у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до законодавства та умов цього договору, а також за відсутності у постачальника необхідних обсягів газу за незалежних від нього причин.

Постачання природного газу відповідачем було припинено відповідно до протокольного рішення засідання правління НАК "Нафтогаз України" від 26.08.2011 № 164, яким визнано за доцільне передачу функцій з реалізації природного газу від ДК "Газ України" до НАК "Нафтогаз України" шляхом укладення НАК "Нафтогаз України" договорів купівлі-продажу природного газу із споживачами і підприємствами з газопостачання і газифікації (том 1 а.с.9-11).

17.12.2014 року позивач надав до суду заяву про покладення судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на відповідача, в якій просив стягнути з відповідача суму понесених витрат при отримані від адвоката Боднара Костянтина Віталійовича правової допомоги у розмірі 4400,00 грн. (том 2 а.с.19).

У запереченнях на заяву та додаткових поясненнях Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та відмовити в задоволенні вимог ОСББ "Печерськ" про стягнення судових витрат понесених при отримані від адвоката правової допомоги у господарській справі посилаючись на те, що в заяві від 17.12.2014 року документи, що підтверджують вимоги про покладення судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги відсутні (том 2 а.с.40-42, а.с.98-101, а.с.103-106).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.02.2015 (судді: Літвінова М.Є., Босий В.П., Борисенко І.І.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" заборгованості у розмірі 45 648,38 грн., штраф у розмірі 12 987,25 грн. та 6 227,00 грн. судових витрат.

Зокрема, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення штрафу суд виходив з того, що оскільки відповідач не повідомив позивача про неможливість постачання газу за спірний період, як це передбачено пунктом 1.11 додатку № 1 до договору, та не повернув суму попередньої оплати, останній порушив умови договору в частині своєчасного виконання зобов'язання.

При цьому, судом було зазначено, що посилання відповідача на протокольне рішення засідання правління НАК "Нафтогаз України" від 26.08.2011р. № 164, яким визнано за доцільне передачу функцій з реалізації природного газу від ДК "Газ України" до НАК "Нафтогаз України" шляхом укладення НАК "Нафтогаз України" договорів купівлі-продажу природного газу із споживачами і підприємствами з газопостачання і газифікації та відповідно до якого постачання природного газу відповідачем було припинено, в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України не звільняє відповідача від обов'язку повернути отримані в якості переплати та невикористані кошти на заявлену суму.

В частині стягнення з відповідача судових витрат, зокрема, на оплату послуг адвоката, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, з урахуванням суті спору та ціни позову.

За апеляційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз" України Київський апеляційний господарський суд (судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., Самсін Р.І.) переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.04.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав..

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року в частині стягнення 12 987,25 грн. штрафу та 4 400,00 грн. судових витрат та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги зазначає, що суди не врахували тієї обставини, що положеннями абзацу 2 пункту 7.2 договору чітко визначено підстави не застосування положень пункту 7.2 до правовідносин сторін, а саме - у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до законодавства та умов цього договору, а також за відсутності у постачальника необхідних обсягів газу за незалежних від нього причин.

Також скаржник звертає увагу на необґрунтоване стягнення з нього судових витрат пов'язаних з оплатою позивачем послуг адвоката в розмірі 4 400,00 грн., оскільки матеріали справи не містять належних доказів надання адвокатських послуг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача і відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.08.2011 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" (Покупець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) було укладено Договір № 06/11-433ТЕ-41 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі зазначеному в пункті 1.2 цього Договору.

Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу для інших потреб не є предметом цього Договору.

Пунктом 1.2 розділу 1 Договору, передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01.06.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 143 тис. куб.м.

Ціна за 1000 куб. м. газу визначена у розділі 3 Договору.

Згідно пункту 4.1 розділу 4 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів поставок газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. розділу 5 Договору визначено строк поставки газу: з 01.08.2011 по 31.12.2011 включно.

Згідно з пунктом 7.2. розділу 7 Договору встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо обсягів поставки газу за умови належного виконання Покупцем пункту 4.1. Договору та відсутності заборгованості за цим Договором, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості газу, недопоставленого у відповідний період.

Положення цього пункту не застосовуються у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору, а також за відсутності у постачальника необхідних обсягів газу за незалежних від нього причинах (зниження обсягу поставки газу з боку Російської Федерації тощо).

Сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.06.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1 розділу 10 Договору).

Пунктом 2.2 розділу 2 Додатку № 1 до Договору визначено що, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

На виконання умов Договору, позивач за відповідними банківськими рахунками № 26003017617001 від 05.08.2011 року, № 26003017617801 від 17.08.2011 року, № 26003017617801 від 30.08.2011 року та № 26003017617801 від 26.08.2011 року перерахував відповідачеві кошти у розмірі 62 855,20 грн. за 137 00 куб м. газу, відповідач отримавши їх здійснив поставку природного газу лише на суму 17 206,82 грн., в обсязі 13 143 куб. м., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами від 31.08.2011 року та від 30.09.2011 року, а також актами передачі - прийняття природного газу від 31.08.2011 року та від 30.09.2011 року (том 1 а.с. 18, 19,20, 21, 25, 26).

Сума попередньої оплати за непоставлений газ склала 45 648,38 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків від 31.12.2011, який підписаний обома сторонами без зауважень (том 1 а.с.27).

Позовні вимоги в частині стягнення 45 648,38 грн. судом у даній справі були задоволені, й в касаційному порядку оскаржувані не були.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції позивачем також була заявлена вимога про стягнення суми штрафу у розмірі 12 987, 25 грн., розрахунок якої наведений у позовній заяві

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з пунктом 7.2. розділу 7 Договору встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо обсягів поставки газу за умови належного виконання Покупцем пункту 4.1. Договору та відсутності заборгованості за цим Договором, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості газу, недопоставленого у відповідний період.

Положення цього пункту не застосовуються у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору, а також за відсутності у постачальника необхідних обсягів газу за незалежних від нього причинах (зниження обсягу поставки газу з боку Російської Федерації тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як на підставу звільнення його від відповідальності передбаченої пунктом 7.2. розділу 7 Договору, посилався на протокольне рішення засідання правління НАК "Нафтогаз України" від 26.08.2011 року № 164, яким було визначено за доцільне передати функції з реалізації природного газу від ДК "Газ України" до НАК "Нафтогаз України" шляхом укладення НАК "Нафтогаз України" договорів купівлі - продажу природного газу із споживачами та підприємствами з газопостачання та газифікації, у зв'язку з чим він втратив право здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу в незалежних від нього обставин.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказані доводи відповідача, з урахуванням наявних доказів у справі, уваги не звернули, та не встановили відповідні обставини за якими відповідач звільняється від відповідальності за умовами пункту 7.2 розділу 7 договору, а саме: припинення чи обмеження постачання природного газу відповідно до чинного законодавства та умов договору, а також доказів фактичної втрати відповідачем права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу в незалежних від нього обставин та дати з якої ця дія припинялася, чи навпаки.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Щодо посилань скаржника на необґрунтоване стягнення з нього судових витрат пов'язаних з оплатою позивачем послуг адвокати в розмірі 4 400,00 грн., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Як передбачено статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4288 від 21.12.2010, виданого Бондару Костянтину Віталійовичу, договір № 00/05/1514 про надання правової допомоги від 29.05.2014 (том 1 а.с.65-67), акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 17.12.2014 (том 2 а.с.21), рахунок № 2 на оплату наданих послуг на суму 4 400,00 грн., який оплачений позивачем згідно платіжного доручення № 966 від 21.11.2014 (том 2 а.с.20).

Однак, оскільки судові рішення в частині стягнення суми штрафу у розмірі 12 987, 25 грн. підлягають скасуванню, для з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору в частині розрахунку судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, є необхідним скасувати судові рішення й в частині стягнення 6 227,00 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі № 910/10912/14 та рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2015 р. в частині стягнення суми штрафу у розмірі 12 987, 25 грн. та 6 227,00 грн. судових витрат скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу задовольнити частково.