Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача Сидоришина Т.Г., представник, відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі № 910/18981/14 Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" про стягнення суми,

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" основного боргу в розмірі 16800 грн, пені в розмірі 710,80 грн, 3% річних в розмірі 354,40 грн, всього - 17865,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 (судді Картавцева Ю.В. - головуючий, Отрош І.М., Полякова К.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 3584 грн основного боргу, 93,69 грн 3% річних, 228,57 грн пені та 399,48 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (судді: Іоннікова І.А. - головуючий, Мартюк А.І., Зубець Л.П.), рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 скасовано частково, резолютивну частину викладено в новій редакції; позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 16800 грн основного боргу, 354,40 грн 3% річних, 710,80 грн пені, 1827 грн судового збору за звернення з позовною заявою; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 913,50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Поляна Україна Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 30.12.2011 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" (сторона-2) укладено Договір № 1.1-164.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування, за умовами п.1.1 якого позивач надає відповідачу в експлуатацію 7 фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 12 (далі - об'єкт).

30.05.2012 між сторонами була укладена Додаткова угода № 1, якою сторони п.3.1 Договору виклали в новій редакції: сторона 1 надає стороні 2 в експлуатацію 7 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за тарифом 480 грн за одне фіксоване місце на місяць, в тому числі тариф без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 276,50 грн, ПДВ - 55,30 грн, збір за місця для паркування транспортних засобів - 148,20 грн.

Загальна вартість використання 7 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 3360 грн на місяць, в т.ч. тариф без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1935,50 грн, ПДВ - 318,10 грн, збір за місця для паркування транспортних засобів - 1037,40 грн.

Відповідно до п.3.2 Договору розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості послуг не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п.3.3 Договору сторона-1 щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає стороні-2 в двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг.

Сторона-2 зобов'язана протягом двох календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути стороні-1 один примірник акту (п.3.4 Договору).

За умовами п.3.5 Договору, якщо на думку сторони-2 надані стороною-1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за звітним, сторона-2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими з виконанням всіх умов Договору. Акт без підпису сторони-2 вважається прийнятим за умови наявності запису "Зауваження від Сторони-2 не надійшли".

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2012 і діє до 31.12.2012; якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання, Договір вважається продовженим ще на один рік.

Зважаючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення сторін про розірвання договору в період з 01.12.2012 по 31.12.2012, колегія дійшла висновку, що строк дії Договору було продовжено до 31.12.2013.

На виконання умов договору відповідач отримав фіксовані місця для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 12.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, надані позивачем за період з серпня по грудень 2013 року послуги на загальну суму 16800 грн не оплатив, Акти приймання-передачі наданих послуг відповідно з серпня по грудень 2013 року не підписав, мотивованої відмови від підписання також не надав.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення боргу, пені та 3% річних.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивачем надані послуги, які відповідачем в повному обсязі не оплачені.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановив суд апеляційної інстанції, на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором № 1.1-164.11 від 30.12.2011 позивач надав суду відповідні акти приймання-передачі наданих послуг з серпня по грудень 2013 року. Направлення позивачем відповідачу відповідних актів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків та описів вкладення у цінні листи. Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань акти не підписав, мотивованої відмови від підписання не надав.

Оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих ним послуг, допустивши заборгованість у розмірі 16800 грн, ним зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в зазначеному розмірі.

Згідно п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1 цього Договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких відповідач належним чином не виконав умови договору щодо вчасної оплати за отримані ним послуги, а також перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума пені у даному випадку складає 710,80 грн.

Що стосується заявленої на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України вимоги про стягнення 3% річних, суд, здійснивши арифметичну перевірку правильності розрахунку, задовольнив позовну вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 354,40 грн.

Доводи касаційної скарги про припинення зобов'язань сторін у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 583 "Про внесення зміни до Правил паркування транспортних засобів" (583-2013-п) не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені. Так, згідно з п.8-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" (1342-2009-п) (Правила доповнено зазначеним пунктом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 583 (583-2013-п) ) оператором забороняється передавати майданчики для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг у користування іншим суб'єктам господарювання. Як було зазначено вище, договір № 1.1-164.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування було укладено 30.12.2011, тобто до набрання чинності зазначеною Постановою (03.09.2013). Таким чином, посилання скаржника на зазначену Постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 583 (583-2013-п) не спростовують висновків суду про те, що її прийняття не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за діючим у спірний період договором № 1.1.-51.12 від 27.06.2012, зокрема, зобов'язань відповідача оплатити надані йому позивачем згідно з умовами договору послуги.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі № 910/18981/14 залишити без змін.