Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", м. Київ (далі ПАТ "Комерційний банк "Експобанк"),

на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015

зі справи № 910/22935/13

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (далі ФОП ОСОБА_2),

до ПАТ "Комерційний банк "Експобанк"

про стягнення 165 822, 27 грн.,

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 156 800 грн. боргу (станом на 16.01.2012) з орендної плати та 9 022, 27 грн. пені.

Позивач, мотивуючи свої вимоги, посилається на обовязок ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" як правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" сплатити в повному обсязі орендну плату, зокрема за договором оренди нежитлових приміщень від 01.02.2007 № 2 (далі Договір оренди від 01.02.2007 № 2) та пеню за прострочення виконання цього зобовязання.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. головуючий, судді Буравльов С.І., Шапран В.В.), позов задоволено частково: з відповідача стягнуто 156 800 грн. орендної плати та 6 261, 12 грн. пені; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в позові. Вимоги скарги мотивовано порушенням господарськими судами норм процесуального права, а також приписів частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, частини другої статті 188, частин третьої та четвертої статті 291 Господарського кодексу України, частини пятої статті 45, частини другої статті 46 та статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі відповідно ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закон № 4452-VI (4452-17) ). Скаржник зазначає, що попередні судові інстанції: не встановили доказів передачі майна орендарю саме за Договором оренди від 01.02.2007 № 2, а тому й обовязку ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" виконати зобовязання за неукладеним договором; дійшли помилкового висновку про те, що акт приймання-передачі обєкта оренди від 26.02.2007 стосується Договору оренди від 01.02.2007 № 2, враховуючи строк дії останнього; залишили поза увагою те, що, на думку скаржника, 31.08.2011 Договір оренди від 01.02.2007 № 2 було розірвано за згодою сторін, оскільки орендар надіслав орендодавцю відповідну пропозицію отже, орендна плата підлягає стягненню за фактичний час користування орендованим майном до 31.08.2011; не зясували, що з 25.09.2014 у ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 26.01.2015 розпочато процедуру ліквідації цього банку, внаслідок чого відповідач згідно із згаданими нормами Закону № 4452-VI (4452-17) мав протягом встановленого часу заявити вимоги до відповідача, але цього не зробив, таким чином, вимоги у даному спорі вважаються погашеними.

ФОП ОСОБА_2 подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не зявилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили з таких встановлених ними фактичних обставин:

- 01.02.2007 ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) і товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" (орендар), правонаступником якого є ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", уклали договір оренди нежитлових приміщень № 1, за умовами якого орендареві передано для розміщення його структурних підрозділів строком з 01.02.2007 по 31.12.2009 нежитлові приміщення площею 207 м2,що знаходяться на першому поверсі житлового будинку № 148-А по проспекту Леніна у місті Миколаєві (далі відповідно Договір оренди від 01.02.2007 № 1, Нежитлові приміщення);

- 26.02.2007 названі сторони підписали акт приймання-передачі до Договору оренди від 01.02.2007 № 1, за яким орендарю було передано Нежитлові приміщення;

- після закінчення зазначеного в Договорі оренди від 01.02.2007 № 1 строку Нежитлові приміщення орендодавцю не поверталися відповідний акт не складався;

- Нежитлові приміщення з користування орендаря не вибували, при цьому сторони підписали Договір оренди від 01.02.2007 № 2, яким фактично продовжили строк оренди Нежитлових приміщень на час з 01.01.2010 по 30.11.2012; в решті умови Договорів оренди від 01.02.2007 № 1 та № 2 ідентичні;

- відповідач, обґрунтовуючи свою правову позицію в даному спорі, зазначає, що сторони не складали акта передачі обєкта оренди безпосередньо до Договору оренди від 01.02.2007 № 2;

- Нежитлові приміщення перебувають у користуванні відповідача; зазначене не заперечується відповідачем; доказів протилежного суду не подано;

- постановою Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 597 ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі названої постанови прийнято рішення від 25.09.2014 про запровадження тимчасової адміністрації цього банку.

Відповідно до частини першої статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина друга статті 795 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, попередні судові інстанції, здійснивши оцінку спірних відносин сторін щодо оренди Нежитлових приміщень, врегульовані чинним законодавством, Договором оренди від 01.02.2007 № 1 та договором, поіменованим сторонами як Договір оренди від 01.02.2007 № 2, встановили, що:

строк передачі Нежитлових приміщень в оренду відповідачеві обчислюється з моменту передання їх за дослідженим у справі актом приймання-передачі від 26.02.2007;

у визначеному частиною другою статті 795 ЦК України та відповідно до установленого дослідженими договорами порядку шляхом оформлення відповідного документа (підписання сторонами акта) обєкт оренди орендодавцю не повертався, тобто цей обєкт з фактичного користування відповідача згідно з поданими сторонами доказами не вибував, а договірні орендні відносини в силу зазначеної норми не припинилися.

За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у відповідача зобовязання сплатити за фактичне користування Нежитловими приміщеннями протягом зазначеного позивачем часу.

Вищий господарський суд України не бере до уваги посилання скаржника на розірвання Договору оренди від 01.02.2007 № 2 за згодою сторін 31.08.2011 через відсутність належних доказів цього. Надіслання орендарем контрагентові пропозиції про розірвання договору в розумінні статті 188, частини третьої статті 291 ГК України, статті 651 ЦК України не є самостійною достатньою підставою вважати договір оренди розірваним.

У справі зясовано, що 25.09.2014 під час вирішення спору в даній справі було запроваджено тимчасову адміністрацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк". Законом № 4452-VI (4452-17) визначено наслідки запровадження тимчасової адміністрації банку.

З-поміж іншого, пунктами 1, 3 частини пятої статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені).

Однак, частина четверта статті 36 Закону № 4452-VI містить застереження про те, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна.

Зазначена норма узгоджується з пунктом 2 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI, згідно з яким обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Постановою Правління Національного банку України Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк від 22.01.2015 № 41 відкликано банківську ліцензію названого банку.

Скаржник стверджує, що у вирішенні спору зі справи не враховано встановлені Законом № 4452-VI (4452-17) наслідки ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду.

Такі доводи є необґрунтованими, оскільки спір у даній справі вирішено судовим рішенням місцевого господарського суду до початку ліквідації банку.

З огляду на викладене місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в справі.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 зі справи № 910/22935/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" без задоволення.