Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Глос О.І. (доповідача), суддів: Полянського А.Г., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 914/4518/14 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 3 537 316, 84 грн. пені, 1 139 114, 47 грн. - 3% річних, 5 319 364, 91 грн. збитків внаслідок інфляції,

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Старенький О.С. - дов. № 10-5 від 23.02.15;

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.02.2015 у справі № 914/4518/14 (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (судді: Михалюк О.В., Матущак О.І., Новосад Д.Ф.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 1 900 000, 00грн. - пені, 1 115 626, 12 грн. - 3% річних, 5 301 534, 67 грн. - збитків внаслідок інфляції; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 914/4518/14 в частині відмови у стягненні 1 637 316, 84 грн. пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 637 316, 84 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 914/4518/14 залишити без змін, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 22, 549 - 552, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, у відповідача відсутні виняткові обставини, які можуть бути підставою для зменшення нарахованої за несвоєчасне здійснення розрахунків за спожитий газ пені згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України; по-друге, судами взято до уваги лише негативні наслідки, які настануть внаслідок сплати пені у відповідача, а негативні наслідки, що настануть у позивача, безпідставно залишені без уваги, тоді як згідно зі звітом про фінансові результати за 2013 рік збитки позивача становлять 12,5 млрд. грн.

У касаційній скарзі ЛКП "Залізничнетеплоенерго" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2015 у справі № 914/4518/14 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 864 626, 84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 39 013, 80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені та інфляційних втрат на вказані суми, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 551, 610, 614, 625 Цивільного кодексу України; ст. 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, ч. 1 ст. 4- 7, ч. 1 ст. 43, ст.ст. 82, 83, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв'язку з різницею у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені НКРЕ; по-друге, вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, оскільки кошти з Державного бюджету на відшкодування різниці у тарифах на теплову енергію були перераховані лише у 2014 році; по-третє, оплата за спожитий у 2013 році газ була здійснена в повному обсязі на день звернення з позовом; по-четверте, судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення не було враховано правові позиції, викладені в постанові Верховного суду України від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012, яку відповідачем було подано до апеляційного господарського суду разом з відзивом від 25.03.2015.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 12.06.2015 № 03-05/989 у зв'язку з перебуванням у відрядженні суддів Грейц К.В., Бакуліної С.В. для розгляду касаційної скарги у справі № 914/4518/14 Господарського суду Львівської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Глос О.І. (доповідач), судді - Полянський А.Г., Рогач Л.І.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

12.02.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" (покупець) було укладено договір № 13/3370-ТЕ-21 про закупівлю природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору; газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 1.2 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 природний газ в обсязі до 54 654, 508 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість; до сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.; загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 59 628 068, 23 грн., крім того ПДВ - 11 925 613, 64 грн., разом з ПДВ - 71 553 681, 87 грн.

Згідно з п. 3.1.1 договору сторони домовились, що ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом; у разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1 договору термін поставки газу: з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє у частині поставки газу до 31.12.2013 включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на виконання умов вказаного договору поставило ЛКП "Залізничнетеплоенерго" за період з січня по грудень 2013 року природний газ в обсязі 47 728, 050 тис. куб. м на загальну суму 62485536,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

ЛКП "Залізничнетеплоенерго" оплатило поставлений природний газ в повному обсязі, однак в порушення умов договору періодично прострочувало оплату поставленого газу.

У зв'язку з порушенням Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" зобов'язань за договором 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 щодо строків розрахунків за спожитий природний газ в січні - грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення з відповідача на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмір 3 537 316, 84 грн., 3% річних в розмірі 1 139 114, 47 грн., збитків внаслідок інфляції в розмірі 5 319 364, 91 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги нормами ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що: по-перше, факт поставки відповідачу природного газу в обсязі 47 728, 050 тис. куб. м на загальну суму 62 485 536, 11 грн. та порушення відповідачем передбачених умовами договору про закупівлю природного газу від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 строків оплати спожитого газу підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечується; по-друге, згідно з умовами договору від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 зобов'язання відповідача оплатити отриманий газ не пов'язане з підписанням сторонами актів приймання-передачі газу, у зв'язку з чим доводи відповідача про несвоєчасне підписання позивачем актів приймання-передачі газу не було взято господарськими судами до уваги; по-третє, нарахована за несвоєчасну оплату спожитого газу пеня підлягає зменшенню до 1 900 000 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заборгованість за спожитий протягом 2013 року газ виникла з незалежних від відповідача причин (у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені НКРЕ), і значна частина боргу була погашена на державному рівні на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , № 30 від 29.01.2014 (30-2014-п) , спільних протокольних рішень і договору про організацію взаєморозрахунків № 477/30 від 30.09.2014; на момент звернення з позовом основна заборгованість погашена в повному обсязі.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на порушення відповідачем передбачених умовами договору від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 строків оплати спожитого природного газу як на підставу стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, не встановили обставини, що входять до предмету доказування в даній справі, не надали оцінки наявним у справі доказам і доводам відповідача, викладеним, зокрема, у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу позивача щодо погашення значної частини боргу на державному рівні на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , № 30 від 29.01.2014 (30-2014-п) , договору про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 477/30 від 30.09.2014.

Як встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи, 30.09.2014 між сторонами у справі, Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради було укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") № 477/30, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (30-2014-п) .

Положеннями п. 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" перераховує на рахунок ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти в сумі 24 270 829, 62 грн. в т.ч. податок на додану вартість в сумі 4 045 138, 27 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 за 2013 рік.

Згідно з п.п. 2 п. 11 даного договору з метою виконання договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

У п. 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору про закупівлю природного газу від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21, що не було взято до уваги господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п. 7.3 договору про закупівлю природного газу від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за спожитий природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 16 якого сторони засвідчили, що після виконання даного договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах Верховного суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012).

Однак, матеріали справи свідчать, що дія договору про організацію взаєморозрахунків поширювалася не на весь борг відповідача.

Разом з тим, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на те, що значна частина боргу відповідача за спожитий природний газ була погашена на державному рівні на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , № 30 від 29.01.2014 (30-2014-п) , спільних протокольних рішень і договору про організацію взаєморозрахунків за природний газ, не встановили яка саме частина боргу за спожитий природний газ була сплачена самим відповідачем, а яка - на підставі договору про організацію взаєморозрахунків № 477/30 від 30.09.2014, що має значення для правильного вирішення спору в даній справі, оскільки згідно з матеріалами справи дія договору про організацію взаєморозрахунків поширювалася не на весь борг відповідача за спожитий у 2013 році природний газ.

Викладене свідчить про неповне встановлення господарськими судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 914/4518/14 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 914/4518/14 та рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2015 р. у справі № 914/4518/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.