Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінніс, ЛТД" (далі - ТОВ "Сінніс, ЛТД"), в особі Чернігівської філії до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У березні 2005 року ТОВ "Сінніс, ЛТД" в особі Чернігівської філії звернулося із позовом до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2004 року N 00183451530/2, винесеного на підставі акта про результати перевірки повноти внесення до бюджету останньою плати за торгові патенти на деякі види підприємницької діяльності від 15 вересня 2004 року N 1475/15-123 за період з грудня 2003 року по вересень 2004 року, яким Чернігівській філії ТОВ "Сінніс, ЛТД" визначено податкове зобов'язання - плату за придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг в сфері грального бізнесу у сумі 245588 грн. 50 коп., а також просило зобов'язати ДПІ скасувати борг у сумі 245588 грн. 50 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно нарахував йому плату за торгові патенти за збільшеними ставками відповідно до внесених змін до Закону України від 23 березня 1996 року N 98 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , оскільки внесення таких змін суперечить загальним принципам оподаткування, встановленими Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 25 квітня 2005 року, яке залишив без змін Київський апеляційний господарський суд постановою від 21 червня 2005 року, позов задовольнив в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2004 року N 0018341530/2, у іншій частині позову щодо зобов'язання ДПІ скасувати борг у сумі 245588 грн. 50 коп. - провадження припинив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 грудня 2006 року ухвалені в справі рішення залишив без змін.

У скарзі ДПІ порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвалених у справі судових рішень, обґрунтувавши скаргу посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 7 Закону України "Про систему оподаткування", частини 5 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та постанову Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2006 року за позовом ТОВ "Тоналіто-Інтур" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, у якій ці норми застосовано інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.

Установивши розбіжності в застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга має бути задоволена з таких підстав.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами (частина 1). Вартість торгового патенту на здійснення таких операцій встановлюється у фіксованому розмірі (за рік); зокрема, для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем вона становила у 2003 році 1400 грн. (частина 3). Оплата вартості цього патенту провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу (частина 5).

У 2004 році вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу було збільшено: зокрема, встановлені частиною 3 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" цифри "1400" відповідно до статті 57 Закону України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (згідно зі статтею 111 уведений у дію з 1 січня 2004 року) замінено цифрами "2800".

Наведені вище норми цих законів не визнані неконституційними.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

У справі, що розглядається, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування розмірів вартості патенту, встановлених законом про державний бюджет на певний рік, посилаючись на те, що їх збільшення не узгоджено із загальними принципами оподаткування, визначеними, зокрема, Законом "Про систему оподаткування" (1251-12) , і не внесено відповідні зміни до Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Цей висновок є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано нормам Закону "Про систему оподаткування" (1251-12) і Бюджетного кодексу (2542-14) , які у спірних правовідносинах є загальними, в той час як перевагу мають спеціальні норми, за наведених обставин - норми Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) . Отже, застосуванню підлягали розміри вартості патенту, встановлені законом про державний бюджет на певний рік, оскільки цей закон був прийнятий пізніше Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , яким по-іншому врегульовано спірне питання.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 5 Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) попередня оплата вартості торгового патенту за весь термін його дії звільняє від обов'язків додаткового внесення вартості такого патенту в разі її збільшення згідно з прийнятими після цього актами законодавства.

Оскільки, як установлено судами, позивач не сплачував вартість патентів за весь строк їх дії, то зазначене правило на нього не поширювалося.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, згідно з пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу), або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Отже, якщо до 15 грудня поточного року була проведена оплата торгових патентів за перший квартал наступного року, із розрахунку 1/4 річної ставки, яка була чинною на момент сплати у поточному році за один торговий патент у квартал, то відсутні правові підстави доплати за перший квартал наступного року при зміні вартості патенту з 1 січня такого року. Оплата має здійснюватися, виходячи зі ставки, встановленої на момент платежу.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про незаконність ухвалених у справі судових рішень, їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 25 квітня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.