Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І., суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСБІ-М" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.15 у справі № 910/7093/15-г господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСБІ-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" про визнання недійсним пункту 15.3 договору оренди за участю представників від: позивача не з'явилися, були належно повідомлені, відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

ТОВ "ФРОСБІ-М" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Три О" про визнання недійсним пункту 15.3 з усіма підпунктами до нього, а саме: 15.3.1 - 15.3.6 договору оренди № 25-О від 30.07.13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.15 (суддя Стасюк С.В.) вжито заходів до забезпечення позову; до вирішення спору по суті заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення та звільнення ТОВ "ФРОСБІ-М" орендованих приміщень, що знаходяться в Торговельно-офісному комплексі з об'єктами громадського призначення та паркінгом з назвою "Гулівер", розташованого за адресою: м. Київ, пл. Спортивна 1 А, згідно договору оренди № 25-О від 30.07.13; заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження прав позивача як орендаря за договором оренди № 25-О від 30.07.13.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Хрипуна О.О., суддів: Власова Ю.Л.,

Станіка С.Р.) 23.04.15 прийняв постанову, якою вказану ухвалу скасував, відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому апеляційний суд вказав на те, що вжиті заходи не є адекватними позовним вимогам; крім того, відсутній зв'язок між вжитими господарським судом заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки визнання недійсним пункту 15.3 договору оренди не позбавляє орендодавця права відмовитись від договору на підставі положень ч. 1 ст. 782 ЦК України, та відповідно не впливає на факт припинення між учасниками судового процесу відносин оренди.

Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що існує очевидна небезпека та є абсолютно обґрунтованими припущення позивача стосовно того, що дії відповідача по односторонньому розірванню договору оренди та виселенню позивача з орендованого приміщення до вирішення спору по суті утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

03.06.15 позивач по справі, скориставшись правом передбаченим ст. 111-6 ГПК України, звернувся із заявою про відмову від касаційної скарги.

Колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши заяву позивача про відмову від касаційної скарги, зважаючи на вимоги ч.6 ст. 22 ГПК України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача та прийняття відмови від касаційної скарги, оскільки її зміст не містить жодних обґрунтованих мотивів для задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.15 порушено провадження у справі № 910/7093/15-г за позовом ТОВ "ФРОСБІ-М" про визнання недійсним пункту 15.3 з усіма підпунктами до нього, а саме: 15.3.1 - 15.3.6 договору оренди № 25-О від 30.07.2013, укладеного з ТОВ "Три О".

Як зазначає у позовній заяві позивач та вбачається з матеріалів справи, у п. 15.3 договору оренди № 25-О, укладеного 30.07.13 між ТОВ "Три О" (орендодавець) та ТОВ "ФРОСБІ-М" (орендар), сторони погодились, що істотним порушенням орендарем своїх зобов'язань за цим договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов'язань за цим договором (право розірвати договір в односторонньому порядку), буде наявність будь-якої з наступних обставин:

15.3.1 Якщо орендар одноразово допустив прострочення здійснення будь-якого платежу, належного з нього на користь орендодавця на підставі цього договору, більше, ніж на 50 календарних днів підряд;

15.3.2. Якщо орендар більше 5 разів протягом одного року допустив прострочення здійснення будь-яких платежів, належних з нього на користь орендодавця на підставі цього договору оренди, більше, ніж на 10 календарних днів підряд;

15.3.3. Якщо орендар в ході адаптації вносить зміни в наявні капітальні конструкції ТРЦ та/або втручається в загальнобудинкові інженерні мережі ТРЦ чи ТОК вцілому за умови, що такі втручання/зміни не були попередньо письмово погоджені орендодавцем;

15.3.4. Якщо орендар не здійснює діяльності з підстав, що залежить від орендаря, більше ніж 30 днів протягом одного року або більше, ніж 15 днів поспіль;

15.3.5. Якщо орендар без письмової згоди орендодавця використовує приміщення не у відповідності з призначенням, визначеним цим договором, або змінить чи розширить, навіть частково чи тимчасово, здійснювані у приміщенні види діяльності;

15.3.6. Право орендодавця на відмову від зобов'язань за цим договором оренди на підставі пунктів 15.3.1 - 15.3.5 вникає у випадку наявності описаних у цих пунктах обставин, та якщо орендарем не будуть усунені порушення, описані в цих пунктах протягом строку, вказаного у відповідних повідомленнях-вимогах орендодавця, який не може бути коротшим 7 робочих днів із моменту отримання орендарем письмового повідомлення орендодавця про намір розірвати договір в односторонньому порядку.

Звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач аргументував свою вимогу тим, що на його адресу відповідачем направлено лист № 167 від 24.02.15, в якому відповідач повідомляє позивача про те, що має намір розірвати в односторонньому порядку договір оренди № 25-О від 30.07.13 на підставі підпунктів 15.3.1, 15.3.2 пункту 15.3 вказаного договору. Крім того, позивачем отримано від відповідача лист № 325 від 12.03.15, в якому відповідач повідомляє позивача про відмову від зобов'язань за договором оренди № 25-О від 30.07.13.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову та забороняючи відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення та звільнення ТОВ "ФРОСБІ-М" орендованих згідно з договором оренди № 25-О від 30.07.2013 приміщень, та будь-яких дій на обмеження прав позивача як орендаря за цим договором, суд виходив з того, що заходи до забезпечення позову, які застосовуються судом, узгоджуються з позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, є адекватними та співрозмірними.

Втім, з такими висновками не погодився апеляційний суд, який відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на те, що листом від 12.03.15 № 235 ТОВ "Три О" заявив про відмову від зобов'язань за договором оренди № 25-О від 30.07.13, керуючись, в першу чергу, положеннями ч. 1 ст. 782 ЦК України, вказавши на несплату ТОВ "ФРОСБІ-М" орендних платежів більш ніж за 3 місяці підряд, зазначивши також про порушення орендарем інших своїх зобов'язань за договором, які також надають орендодавцю право відмови від зобов'язань за цим договором (право розірвати договір в односторонньому порядку) на підставі підпунктів 15.3.1 та 15.3.2 п. 15.3 договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 (v0016600-11) , у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку заходи, застосовані судом першої інстанції, не пов'язані з предметом спору та не є адекватними позовним вимогам.

Так, стаття 782 ЦК України надає наймодавцю право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, заборона орендодавцю вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення та звільнення ТОВ "ФРОСБІ-М" орендованих приміщень як і заборона відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження прав позивача як орендаря за договором оренди № 25-О від 30.07.13, не є адекватним заходом до забезпечення позову, оскільки забороняє ТОВ "Три О" також вчиняти дії на захист своїх прав орендодавця відповідно до ст. 782 ЦК України, які не оспорюються позивачем у даній справі.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що заборона орендодавцю вчиняти дії для повернення майна, виселення та обмеження прав орендаря, який понад три місяці підряд не платить оренду плату, не співвідноситься з позовними вимогами про визнання недійсними пунктів договору оренди про додаткові підстави для розірвання/відмови від договору в односторонньому порядку, на забезпечення яких їх вжив суд першої інстанції у даній справі, а тому ухвала суду першої підлягає скасуванню, а заява про вжиття заходів до забезпечення позову - залишенню без задоволення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСБІ-М" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.15 у справі № 910/7093/15-г залишити без змін.