Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги ФОП ОСОБА_4, м. Харків на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі господарського суду Харківської області за позовом ФОП ОСОБА_4, м. Харків до 1) приватного підприємства "Природній дар", с. Шельпаки, Тернопільська область, 2) ТОВ "Альфатрейд 2010", смт. Пісочин, Харківська область про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з уточненим позовом про стягнення з ПП "Природний Дар" 3808,00 грн. пені, інфляційних втрат в сумі 9918,00 грн., 3% річних в сумі 402,73 грн., штрафу в сумі 1932,05 грн., 36% річних в сумі 690,41 грн., збитків в сумі 337200,00 грн.. Крім того, позивач просить стягнути солідарно з ПП "Природний Дар" та ТОВ "Альфатрейд 2010" суму боргу в розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 його зобов'язань з поставки товару позивачу за договором поставки № 1/08 від 31.08.14 р. та укладеним між позивачем та відповідачем-2 договором поруки № 01-09/2014 від 01.09.14 р.

17.11.14 р. позивач через канцелярію суду надав заяву про відмову від позову в частині солідарного стягнення з ПП "Природний Дар" та ТОВ "Альфатрейд 20 10" основного боргу в розмірі 2000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2014 у справі № 922/4719/14 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Природній Дар" на користь ФОП ОСОБА_4 інфляційні втрати в сумі 1680,00 грн., 3% річних в сумі 57,53 грн., збитки в сумі 337200,00 грн. та 6778,74 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Провадження у справі в частині солідарного стягнення з ПП "Природний Дар" та ТОВ "Альфатрейд 2010" основного боргу в розмірі 2000,00 грн. - припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 у справі № 922/4719/14 в частині стягнення з ПП "Природний Дар" на користь ФОП ОСОБА_4 інфляційні втрати в сумі 1680,00 грн., 3% річних в сумі 57,53 грн., збитків в сумі 337200,00 грн., 6778,74 грн. судового збору скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що суд апеляційної інстанції неправильно та неповно дослідив докази у справі та невірно застосував норми матеріального і процесуального права, що потягло за собою, як зазначає скаржник, неправильне вирішення господарського спору та порушення конституційних прав позивача. Зокрема як зазначає скаржник, судом порушено положення ст. 43 ГПК України, ст. 611, 614 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України.

У відзиві ПП "Природний Дар" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2014 між ПП "Природній Дар" (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір поставки № 1/08, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору (п.1.1 договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, фактична кількість, асортимент та розфасування продукції, що підлягає поставці позивачеві, вважається узгодженими сторонами в момент отримання постачальником попередньої оплати, згідно умов договору.

Підтверджений сторонами асортимент та кількість продукції в кожній партії вказується в додатках до даного договору (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору поставки, поставка продукції повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 7 робочих днів від дати затвердження постачальником замовлення покупця.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору, сторони погодили асортимент, кількість та вартість партії продукції, що підтверджується специфікацією та рахунком-фактурою № 17/2014 від 31.08.2014 на загальну суму 573240,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 специфікації, оплата товару зазначеного в специфікації здійснюється на умовах передплати 30%, а 70% після його огляду в місці зберігання та оформлення видатково-прибуткових накладних на відповідну партію поставки. Постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, яка повинна бути оплачена позивачем протягом 1 банківського дня.

Згідно п. 7.7 договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці, відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення, здійснюється наступним чином: 30% вартості партії сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку, інша частина вартості партії продукції сплачується покупцем в день отримання відповідної партії продукції.

02.09.2014 відповідно до умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача-1 грошові кошти в сумі 172000,00 грн. у якості попередньої оплати, що підтверджується копією платіжного доручення № 111 від 02.09.14 р.

Отже, поставка товару, відповідно до умов договору, мала бути здійснена до 10.09.14 р.

Як зазначає позивач, відповідач-1 зобов'язання з поставки продукції позивачу не виконав, у зв'язку з чим, 01.10.2014 ФОП ОСОБА_4 звернувся до відповідача-1 з претензію № 01-10/2014, в якій вимагав виконати зобов'язання за договором або повернути попередню оплату до 10.10.2014. Крім того, в претензії зазначалось, що у випадку несвоєчасного повернення боргу відповідачем-1 або не поставки 100% партії продукції до "10" жовтня 2014 року, позивач буде нараховувати штраф у розмірі 10% від дати порушення умов договору, а саме з 09.09.2014, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме у період за який сплачується пеня від дати порушення умов договору, а саме з 09.09.2014 за кожен день прострочення, та 36% річних.

Відповідач-1 03 та 09 жовтня 2014 року повернув 102000,00 грн., залишок в сумі 70000,00 грн. відповідач-1 сплатив 22.10.2014, що підтверджується копією відповідного платіжного доручення.

Вважаючи відповідача-1 таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором щодо поставки товару та повернення попередньої оплати, позивачем заявлено до стягнення з відповідача - 1 3808,00 грн. пені, інфляційних втрати в сумі 9918,00 грн., 3% річних в сумі 402,73 грн., штраф в сумі 1932,05 грн., 36% річних в сумі 690,41 грн.

Також, позивач зазначив про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №1/08 від 31.08.2014, він прострочив поставку товару ТОВ "Аквілон-А" за договором купівлі-продажу № 09/1 від 01.09.2014, що стало причиною відмови ТОВ "Аквілон-А" від договору купівлі-продажу та неотримання позивачем гарантованого доходу. В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача-1 збитки, а саме неодержані доходи в сумі 337200,00 грн.

Відмовляючи в позові в частині стягнення з ПП "Природний Дар" 3808,00 грн. пені, штрафу в сумі 1932,05 грн. та 36% річних в сумі 690,41 грн., господарський суд попередніх інстанцій виходив з того, що умовами договору поставки № 1/08 від 31.08.14 р. та приписами чинного законодавства не передбачена відповідальність у вигляді пені, штрафу та 36% річних у разі несвоєчасного повернення попередньої оплати або поставки товару, що колегією визнається правомірним та обгрнутованим.

Погоджується колегія і з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові в частині стягнення з відповідача-1 інфляційних та 3% річних за період з 11.10.14 р. по 20.10.14 р., оскільки за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7).

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 337200,00 грн., то, як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2014 між позивачем та ТОВ "Аквілон-А" було укладено договір купівлі-продажу № 09/1, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався продати, а ТОВ "Аквілон-А" прийняти та оплатити товар - яловичину тушковану 1с ДСТУ в кількості 33720 банок, на загальну суму 910440,00 грн., отриманий виключно від ПП "Природний Дар" за договором поставки № 1/08 від 31.08.14 р. (п.1.1).

Відповідно до п. 1.3 договору купівлі-продажу № 09/1 від 01.09.2014, позивач зобов'язався здійснити поставку товару ТОВ "Аквілон-А" протягом 20 (двадцяти) календарних днів, але не пізніше 23 вересня 2014 року.

Таким чином, як вважає позивач, у разі належного виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором № 1/08 від 31.08.2014 з поставки йому 33720 банок яловичини тушкованої вартістю 573240,00 грн., він мав отримати прибуток в розмірі 337200,00 грн., продавши вказаний товар ТОВ "Аквілон-А" за ціною 910440,00 грн.

За результатами апеляційного перегляду справи, господарський суд 2-ї інстанції, з урахуванням положень ст. 22, ч. 4 ст. 623 ЦК України, ч. 2 ст. 224, 225 ГК України дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї частини позову, оскільки станом на момент укладання позивачем договору купівлі-продажу № 09/1 від 01.09.2014 з ТОВ "Аквілон-А", у відповідача-1 не існувало безумовного обов'язку з поставки товару, так як такий обов'язок мав бути виконаний останнім до 10.09.2014, що свідчить про відсутність реальної можливості отримання позивачем грошової суми в розмірі 337200,00 грн., оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу №09/1 від 01.09.2014 з ТОВ "Аквілон-А", відповідач-1 ще не здійснив поставку товару, тобто заплановані позивачем доходи мали не реальний, а абстрактний характер.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія погоджується оскільки він відповідає обставинам справи та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 04.07.2011 у справі № 51/250, відповідно якої пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для її скасування відсутні.

Посилання позивача у касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст. 111-10 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № 922/4719/14 залишити без змін.