Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/22946/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Банк "Морський" про стягнення 13 026 200,94 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Огурецька Г.В.; - відповідача Беседін В.І., Мосійчук Я.І.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився; - прокуратури Абдуллаєв Е.Б. (старший прокурор відділу, посв. № 032541 від 11.03.2015); Розпорядженням секретаря першої судової палати від 02.06.2015 № 02-05/339 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Картере В.І.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/22946/14 (Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" (надалі позивач/ ТОВ "Екопік-Україна") до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі відповідач/ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), третя особа у справі: Публічне акціонерне товариство Банк "Морський" (надалі ПАТ Банк "Морський); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 13 026 200,94 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою звернувся прокурор Автономної Республіки Крим; в обґрунтування підстав касаційної скарги, прокурор посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

03.06.2015 через канцелярію Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її задоволення.

03.06.2015 в судовому засіданні представники позивача та відповідача надали усні пояснення щодо поданої прокурором касаційної скарги, в яких заперечували проти її задоволення. При цьому, представник відповідача стверджував про те, що в даному випадку, інтереси держави в особі відповідача, на захист яких було подано касаційну скаргу, не порушуються, оскільки в даній справі, з відповідача стягуються грошові кошти, які йому не належать, а відтак, й не належать державі, а належать третій особі у справі.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 13026 200,94 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідач, на виконання постанови Національного банку України від 06.05.2014 № 260 (v0260500-14) , закрив кореспондентський рахунок третьої особи, відкритий у відповідача, проте, грошові кошти, що містилися на вказаному рахунку, не перерахував на інший рахунок третьої особи, а перерахував на свій власний рахунок, про що повідомив третю особу свіфт-повідомленням від 08.05.2014. Право вимоги до відповідача про повернення грошових коштів, що містилися на кореспондентському рахунку третьої особи, перейшло до позивача на підставі договору уступки права вимоги (цесії), укладеного між позивачем та третьою особою 04.06.2014.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1066 ЦК України унормовано, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. За приписами (ч.1 ст. 1067 ЦК України).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Порядок закриття кореспондентських рахунків визначено у Положенні про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 26.03.1998 № 118 (z0231-98) (надалі Положення) та Інструкцією про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320 (z1035-06) (надалі Інструкція).

Відповідно до ч. 1 глави 2 Інструкції підставою для закриття кореспондентського рахунку банку-кореспондента є розірвання договору, що здійснюється за ініціативою власника кореспондентського рахунку, або Національного банку у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.2 розділу 6 Положення кореспондентський рахунок банку-резидента закривається, зокрема, за рішенням Національного банку України про ліквідацію уповноваженого банку або банку-кореспондента, в якому відкритий кореспондентський рахунок; у разі позбавлення банку-резидента банківської ліцензії або відповідного пункту генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій; у разі розірвання угоди про встановлення кореспондентських відносин; на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи угодою між банками-кореспондентами.

Згідно з ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Національний банк України наділений повноваження, зокрема, на надання та відкликання банківських ліцензій (ст. 7 Закону України "Про Національний банк України").

06.05.2014 № 260 (v0260500-14) Правлінням Національного банку України було прийнято постанову "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", згідно з якою з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, враховуючи неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (249-15) , Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі інших банків, Правлінням Національного банку України було відкликано та анульовано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій та припинено участь у системі електронних платежів Національного банку України банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, в тому числі, ПАТ Банк "Морський". Заборонено банкам України встановлювати кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Зобов'язано банки України з дня набрання чинності цією постановою припинити кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Згідно з ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку після його закриття видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до ч. 2 розділу 2 Інструкції при закритті кореспондентського рахунку залишок коштів на ньому має бути перерахований на рахунок, зокрема, визначений його власником.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що: 31.08.2006 між відповідачем (банк) та третьою особою (кореспондент) було укладено договір № 019-1/106 про відкриття та порядок ведення кореспондентського рахунка в гривнях банку-резидента України (далі - договір), згідно з п.1.1 якого банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок Лоро у грошовій одиниці України, а також здійснює його ведення, а кореспондент сплачує винагороду за послуги банку згідно з чинними тарифами комісійної винагороди за надання послуг банкам-кореспондентам; на виконання вказаного договору, третій особі було відкрито кореспондентський рахунок № 16007012127107.980; 08.05.2014 відповідачем направлено третій особі повідомлення, в якому зазначено, що у зв'язку з набуттям сили постановою Правління Національного банку України від 06.05.2014 № 260 (v0260500-14) , припинено дію договору від 31.08.2006 № 019-1/106, 07.05.2014 відповідачем закрито кореспондентський рахунок третьої особи № 16007012127107.980, а грошові кошти в сумі 13 026 200,94 грн. перераховано на інший рахунок № 19191000127107, який кореспонденту (третій особі) не належить, що підтверджено відповідачем; відповідачем не надано доказів наявності розпоряджень уповноважених органів або Національного банку України щодо перерахування грошових коштів, що залишались на рахунку третьої особи, на інший рахунок, а не повернення їх кореспонденту; 04.06.2014 між третьою особою у справі та позивачем було укладено генеральну угоду про співробітництво в сфері відступлення прав вимоги (далі - генеральна угода), відповідно до п.1.1 якої контрагенти досягли згоди про те, що банк уступає компанії права вимоги до осіб, які є боржниками банку та знаходяться на території України, а компанія зобов'язується провести стягнення заборгованості та компенсувати банку вартість відступлених прав у розмірі фактично стягнутого боргу; 04.06.2014 між позивачем та третьою особою укладено договір відступлення права вимоги (цесії) (надалі договір цесії), згідно з п. 1 якого цедент (третя особа) передає, а цесіонарій (позивач) набуває право вимоги до боржника (відповідача) щодо повернення грошових коштів в сумі 13 026 200,94 грн.; 04.06.2014 за допомогою системи СВІФТ первісний кредитор (третя особа) повідомив боржника (відповідача) про заміну кредитора у зобов'язанні; крім того, 20.06.2014 третя особа повторно направила відповідачу письмове повідомлення про укладення договору уступки права вимоги, яке було отримано відповідачем 23.06.2014; ТОВ "Екопік-України" (новий кредитор/позивач) звернулося до відповідача з претензією від 21.07.2014 № 21/07/1 про сплату грошових коштів в сумі 13 026 200,94 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення, прийшли до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 13 026 200,94 грн., належних третій особі та зарахованих відповідачем на свій рахунок при закритті кореспондентського рахунку третьої особи.

Доводи касаційної скарги про те, що третьою особою не було повідомлено відповідача про рахунок, на який слід перерахувати залишок коштів, які містилися на кореспондентському рахунку, відкритому у відповідача, а тому, як стверджує скаржник, відповідач і перерахував залишок цих коштів на свій рахунок, а тому, у відповідача відсутній обов'язок повертати ці грошові кошти, відхиляються судовою колегію, оскільки, як вказувалося вище, 08.05.2014 відповідач повідомив третю особу про припинення договору на відкриття кореспондентського рахунку, про закриття кореспондентського рахунку та про перерахування залишку коштів на ньому на свій рахунок № 19191000127107. Тобто, відповідач не запитував третю особу про номер рахунку, на який слід перерахувати залишок коштів, що містяться на його кореспондентському рахунку, а довів до відома третій особі про їх перерахування на свій власний рахунок вже як про факт, що відбувся, позаяк, третя особа була позбавлена можливості повідомити відповідачу номер рахунку, на який слід перерахувати ці кошти. Крім того, прокурор Автономної Республіки Крим не наводить жодної норми, яка надавала б право банку (відповідачу), за таких обставин, які мають місце у даній справі, на утримання неналежних йому коштів на своєму рахунку, та право на їх неповернення відповідній особі.

Інші доводи прокурора Автономної Республіки Крим, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваних у даній справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/22946/14 залишити без змін.