Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Глухові та Глухівському районі на ухвалу господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі № 7/217-08 господарського суду Сумської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Глухові та Глухівському районі Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини" про визнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явились,

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року у справі № 7/217-08 (суддя - Костенко Л.А.) відмовлено в задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Глухові та Глухівському районі (далі - УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі) про визнання кредиторських вимог в сумі 1 907, 22 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року (головуючий суддя - Фоміна В.О., суддя - Шевель О.В., суддя - Шутенко І.А.) апеляційну скаргу УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі, залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року у справі № 7/217-08 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі № 7/217-08, УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі № 7/217-08 про відмову у задоволенні заяви УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі про визнання поточних кредиторських вимог управління в сумі 1 907, 22 грн. Прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги управління в сумі 1 907, 22 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Сумської області від 19.08.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини" (далі - ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини").

Постановою господарського суду Сумської області від 13.05.2010 року ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак, провадження у справі про банкрутство боржника ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини" повинно здійснюватись у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) (далі - Закон про банкрутство (2343-12) ).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі 18.06.2014 року звернулось до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 1 907, 22 грн., що являють собою фінансові санкції, застосовані за несвоєчасне обчислення та нарахування належних до сплати сум застрахованих внесків у жотвні-грудні 2010 року.

Заявник в обґрунтування своєї позиції посилався на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , а також Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (z0064-04) ). Заявник, зазначав, що вимоги УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі в сумі 1 907,22 грн., мають бути включені до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини", оскільки з моменту порушення справи про банкрутство підприємство-боржник продовжувало працювати та виконувати обов'язки щодо сплати страхових внесків до 01.01.2011 року та єдиного внеску до 01.01.2011 року на загальнообов'язкове державне пенсійне/соціальне страхування, а відповідно до п. 9.1 Інструкції, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 01.01.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство кредитором є - юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документи вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

Виходячи з вищевикладеного, поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Крім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, посилання заявника на вищевказані Закони України, Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та судові рішення в адміністративних справах, стосуються сплати відповідних страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування і нарахування фінансових санкцій за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою господарського суду Сумської області від 13.05.2010 року у справі № 7/217-08 ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

Фінансова санкція в сумі 1 907, 22 грн., була застосована до ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини" за несвоєчасне обчислення та нарахування належних до сплати сум страхових внесків в жовтні-грудні 2010 року.

Отже, на вказані правовідносини розповсюджується дія норм встановлених ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні кредиторських вимог УПФУ в м. Глухові та Глухівському районі.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального, у зв'язку з чим, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Глухові та Глухівському районі залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 20.10.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року у справі № 7/217-08 залишити без змін.