910/16562/14 Про визнання недійсним рішення міської ради про передачу підприємству під реконструкцію нежилих будинків - 20.05.2015 Прийняття

головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників від позивача 1 Тимчука О.М., від позивача 2 Нечипорчук Н.О., від третьої особи Салазського О.С., та прокурора Генеральної прокуратури України Савицької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Аквадон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року у справі № 910/16562/14 Господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Київської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Малого приватного підприємства "Аквадон" та Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про визнання недійсним рішення Київської міської ради,

У серпні 2014 року Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України (далі - Мінкультури України, позивач 1) та Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності міста Києва, позивач 2) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення від 28.08.2008 року № 95/95 (ra0095023-08) "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва". На думку прокурора, при прийнятті спірного рішення щодо відчуження комунального майна Київська міська рада не дотримала вимоги Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та порушила вимоги Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) щодо заборони приватизації пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, а також вимоги ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо заборони приватизації об'єктів та майна, які забезпечують обороноздатність держави.

Мінкультури України надало пояснення по справі, в яких зазначило, що житловий будинок по вул. Сагайдачного, 20/2 у м. Києві занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка архітектури національного значення постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 року № 929 "Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (929-2012-п) (охоронний № 260065 - Н). Флігель житловий, розташований на розі вулиць Петра Сагайдачного, 20 (літера А) та Борисоглібська, 2, літера "А" у м. Києві занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка місцевого значення наказом Міністерства культури України від 14.08.2013 № 757 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (охоронний № 925 - Kв). Проте, статус пам'ятки архітектури національного значення вказаному і об'єкту по вул. Сагайдачного, 20/2 у м. Києві було надано раніше постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 року № 442 (442-79-п) (охор. № 882). Позивач 1 зауважує, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відчуження або передачі пам'яток їх власником мало бути погоджено відповідним органом охорони культурної спадщини.

Департамент комунальної власності міста Києва підтримав позов прокурора, оскільки вважає, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини та інвестиційної діяльності.

Мале приватне підприємство "Аквадон" (далі - МПП "Аквадон", третя особа 1) проти позову заперечувало, стверджуючи, що правових підстав щодо поширення на будинки на вул. Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вул. Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва, встановлених Законами України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) та Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) , немає, оскільки будинок на вул. Сагайдачного, 20/2 був внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України лише 10.10.2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від № 929 (929-2012-п) , тобто на момент прийняття рішення Київської міської ради спірне майно не мало правового статусу пам'ятки.

Крім того, третя особа зазначила, що доводи прокурора про те, що відчуження майна комунальної власності може відбуватися лише в формі приватизації, є помилковими, оскільки приватизація майна є одним із способів відчуження комунальної власності та не виключає можливість передачі у власність майна в результаті реалізації інвестиційного договору відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) . При цьому, МПП "Аквадон" зауважило, що у господарській справі № 34/395 Верховний Суд України, розглядаючи спір про набуття інвестором права власності на майно відповідно до аналогічного інвестиційного договору, укладеного на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року № 528/1189 (ra0528023-07) , не вказав про незаконність такої форми відчуження майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року (судді: Бондаренко Г.П. (головуючий), Ковтун С.А., Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року (судді: Шевченко Е.О. (головуючий), Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, МПП "Аквадон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 15, 16, ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ), п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 111-28, ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

12.05.2015 року заявник касаційної скарги подав письмові пояснення до скарги, в яких вказував на невідповідність судових рішень висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 11.11.2014 року № 21-405а14.

В судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.05.2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників судового процесу та прокурора Генеральної прокуратури України, перевіривши згідно з ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 року № 970 (970-63-п) "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР" жилий будинок (1830-і роки) на вул. Жданова, 20 (згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 01.02.1989 № 78 перейменовано на вул. Петра Сагайдачного), включено до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, з охоронним номером 882.

Рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 року № 322/1532 (ra0322023-04) "Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти", із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 21.10.2004 року № 571/1981 (ra0571023-04) , будинок на вул. Петра Сагайдачного, 20/2 (садиба), площею 2575,8 кв. м, включено до такого переліку.

Відповідно до рішення конкурсної комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, оформленого протоколом № 17 від 23.12.2005 року, переможцем конкурсу на залучення інвесторів до реконструкції нежилого будинку на вул. Петра Сагайдачного, 20/2 (садиба) визнаний МПП "Аквадон", який "відповідно до передпроектних проробок пропонує реконструкцію існуючого будинку з надбудовою та прибудовою з пристосуванням його під готельно-офісний комплекс. Після реконструкції загальна площа будинку становитиме 11 775,0 кв.м. Після здачі об'єкта в експлуатацію до комунальної власності територіальної громади міста Києва запропоновано повернути 3500,0 кв.м нежилих приміщень, що на 924,2 кв.м більше, ніж перебувало у комунальній власності територіальної громади міста Києва до реконструкції будинку". Комісія зазначила, що "враховуючи дефіцит вільних площ, необхідних для розміщення орендарів у нежилому фонді міста, запропоновані малим приватним підприємством "Аквадон" передпроектні пропозиції та пропозиції щодо повернення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилих приміщень є найбільш привабливим". Результати конкурсу були затверджені розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 18.02.2006 року № 270.

07.04.2006 року за результатами проведеного конкурсу між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як замовником, Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт", як службою замовника, та МПП "Аквадон", як інвестором, був укладений інвестиційний договір № 9 про реконструкцію нежилого будинку з надбудовою та прибудовою по вул. Петра Сагайдачного, 20/2 (садиба) в м. Києві (далі - інвестиційний договір), відповідно до якого інвестор зобов'язався розробити концепцію реконструкції та будівництва, для чого замовити передпроектні роботи, за власний рахунок забезпечити фінансування всіх витрат, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування, погодити та підписати графік фінансування реконструкції та будівництва об'єкту інвестування та загальні строки виконання всього комплексу робіт, і після введення об'єкта інвестування в експлуатацію передати до комунальної власності територіальної громади міста Києва 3500 (три тисячі п'ятсот) кв. м. нежилих приміщень в будинку, забезпечити належне утримання майна, що передається у власність інвестору, а решту площа нежилих та житлових приміщень залишити за собою. Сторони погодили, що право власності інвестора на майно виникає після введення об'єкту інвестування в експлуатацію.

Рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 року № 95/95 (ra0095023-08) "Про передачу МПП "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва" МПП "Аквадон", за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості зазначених приміщень, під реконструкцію були передані нежилі будинки комунальної власності територіальної громади міста Києва на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А площею 1979,8 кв. м та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б площею 500,8 кв. м (садиба) у Подільському районі міста Києва. Доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підписати акти приймання-передачі нежилих будинків у власність МПП "Аквадон" після перерахування коштів за них до міського бюджету.

25.12.2008 між сторонами інвестиційного договору було підписано додаткову угоду № 3 до інвестиційного договору від 07.06.2006 року № 9 про реконструкцію нежилого будинку з надбудовою та прибудовою по вул. П. Сагайдачного, 20/2 (садиба) в місті Києві, відповідно до якої останній абзац п. 4.1 інвестиційного договору було викладено в іншій редакції, та встановлено, що за умови компенсації інвестором вартості об'єкта інвестування, визначеної звітом про оцінку вартості цього об'єкта та підписання акта приймання - передачі у власність, інвестор набуває право власності на цей об'єкт.

МПП "Аквадон" перерахувало 15159840,00 грн до міського бюджету за нежилі будинки, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 15.10.2009 року та № 2 від 26.02.2009 року.

04.11.2009 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були видані МПП "Аквадон" свідоцтва про право власності (приватної) на нежилі будинки на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А, площею 1979,80 кв.м, та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба), площею 500,8 кв. м.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 року № 729/2798 до рішення Київради від 28.08.2008 № 95/95 (ra0095023-08) було внесено такі зміни: у пунктах 1 та 5 рішення цифри "2075,4" замінено цифрами "1979,8", цифри "495,9" замінено цифрами "500,8".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 року N 929 "Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (929-2012-п) будинок житловий (друга половина XIX століття) на вул. Сагайдачного, 20/2 внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкти культурної спадщини національного значення як пам'ятка архітектури під охоронним № 260065-Н. У зв'язку з чим жилий будинок на вул. Жданова, 20, який було включено до списку до пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, з охоронним номером 882, виключено із списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року N 970 (970-63-п) .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 28.08.2008 року № 95/95 (ra0095023-08) "Про передачу МПП "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва" МПП "Аквадон", суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про порушення відповідачем норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , пункти 6.3.11, 6.3.20 Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року № 528/1189 (ra0528023-07) , та ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки об'єкт інвестування переданий у власність інвестора всупереч умов, що були визначені в результаті проведення інвестиційного конкурсу; фактично відчужено об'єкт комунальної власності у приватну власність до завершення його реконструкції без дотримання приватизаційної процедури та без отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження пам'ятки культурної спадщини.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 143 Конституції України майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 21 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, рішення міської ради про відчуження комунальної власності відповідної територіальної громади у власність юридичних осіб може бути визнано незаконним (недійсним) в судовому порядку, якщо суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради вправі приймати на пленарних засіданнях рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Згідно ч.ч. 5 та 6 ст. 60 цього Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Відповідно до ст. 28 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 N 371/1805 (ra0371023-02) , Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва відповідно до чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається об'єктами права комунальної власності, в тому числі може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу.

Отже, об'єкти права комунальної власності може бути відчужено, але в порядку та в спосіб, що визначений Київською міською радою відповідно до законодавства.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Згідно із ст. 16 цього Закону, в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення міськради, Верховна Рада Кримської АРСР та місцеві Ради народних депутатів у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційної діяльності.

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року N 528/1189 (ra0528023-07) , яке набуло чинність на момент прийняття спірного рішення, було затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідно до п. 4.1 цього Положення при проведенні інвестиційного конкурсу питання набуття права власності на майно (будинки, споруди, приміщення, горища тощо), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (у т. ч. району) може вирішуватись шляхом надання цього майна у власність або довгострокову оренду переможцеві інвестиційного конкурсу у відповідності до даного Положення після реалізації інвестиційного проекту (сукупність організаційних, фінансових та технічних заходів, які здійснюються за інвестиційним договором) та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію у встановленому порядку. Підставою оформлення права власності або довгострокової оренди на майно є акт державної комісії щодо прийняття об'єкта в експлуатацію.

При цьому, переможець конкурсу відповідно до рішення Комісії та умов інвестиційного конкурсу зобов'язаний, після введення об'єкта в експлуатацію, повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва (та/або району) частину об'єкта інвестування площею не меншою за існуючу на початок передінвестиційної роботи, або здійснити грошову компенсацію цієї частки відповідно до грошової оцінки її вартості відповідно до умов інвестиційного конкурсу.

У процесі виконання інвестиційного договору сторони можуть шляхом укладення додаткової угоди змінити його умови, передбачити компенсаційні заходи по відшкодуванню вартості об'єктів тощо, за винятком умов, що визначені в результаті проведення інвестиційного конкурсу (п. 6.3.11 Положення).

Об'єкти інвестування або їх частини, будівництво або реконструкція яких здійснена за кошти інвесторів, передаються у власність інвесторів відповідно до умов інвестиційного конкурсу та договору. Оформлення права власності на об'єкти інвестування або їх частини, будівництво, реконструкція або реставрація яких здійснюється за кошти інвестора відповідно до умов інвестиційного конкурсу та інвестиційного договору, проводиться ним самостійно після введення об'єкта інвестування в експлуатацію в установленому порядку (п.п. 6.3.20, 6.3.21 Положення).

Отже, на момент прийняття спірного рішення інвестор міг набути у власність об'єкт інвестування, яке є комунальним майном, після здійснення грошової компенсації його вартості відповідно до грошової оцінки вартості майна, але лише після реалізації інвестиційного проекту і у випадку, якщо це було обумовлено умовами інвестиційного конкурсу. Разом з тим, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, всупереч цим вимогам Положення спірним рішенням Київської міської ради передано у власність весь об'єкт інвестування, незважаючи на те, що інвестиційний проект не був реалізований, реконструкція об'єкту не здійснена, і відповідно до умов інвестиційного конкурсу та пропозицій МПП "Аквадорн" - переможця конкурсу не передбачалось набуття у власність об'єкт інвестування до його реконструкції.

На момент проведення конкурсу (23.12.2005 року № 17) діяло Положення про порядок залучення інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будинків, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться на балансі житлово-експлуатаційних та інших організацій (підприємств, установ) комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.06.2005 року N 945 (ra0038017-05) . Відповідно до цього Положення інвестор мав право набути у власність будинки, що підлягають реконструкції, але за умови проведення конкурсу з визначенням стартової ціни об'єкта жилого чи нежилого фондів, що є об'єктом реконструкції. При цьому, найбільш висока вартість, в порівнянні зі стартовою, із запропонованих претендентами за об'єкт реконструкції або реставрації була основним критерієм визначення переможця конкурсу. Запропонована переможцем конкурсу інвестиційна вартість об'єкта реконструкції затверджується комісією та зазначається в протоколі (п.п. 4.40, 4.41, 4.51 Положення N 945). Конкурс по залученню інвесторів до реконструкції нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва з визначенням стартової ціни об'єкта реконструкції, що передається у власність переможця (інвестора), взагалі не проводився. Протокол від 23.12.2005 року № 17 не містить такі відомості, що також свідчить про те, що умови інвестиційного конкурсу на реконструкцію будівлі, не передбачали передачу цього об'єкту у власність переможця до реалізації проекту інвестиції і здійснення реконструкції.

Тобто, об'єкт права комунальної власності був відчужений з порушенням порядку проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції нежилих будинків, встановленого Київською міською радою. Таке порушення є достатньою підставою для визнання спірного рішення Київської міської ради недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.12.2004 р. N 2245-IV (2245-15) , об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно із абз. 6 ст. 1 цього Закону України пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 16 грудня 2004 року N 2245-IV (2245-15) об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (3600-09) , до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

На момент прийняття спірного рішення міськради будинок (1830-і роки) на вул. Жданова, 20 (згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 01.02.1989 № 78 перейменовано на вул. Петра Сагайдачного), з охоронним номером 882, було включено до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 року № 970 (970-63-п) "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР". В подальшому питання про включення цього до Державного реєстру нерухомих пам'яток України було вирішено постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 року N 929 (929-2012-п) .

Отже, зважаючи на те, що відповідно до п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 16.12.2004 року N 2245-IV (2245-15) спірне майно вважалось пам'яткою національного значення, питання про його відчуження відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" мало вирішуватися лише за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Встановивши факт відсутності такого погодження, суд обґрунтовано визнав незаконним рішення органу місцевого самоврядування про відчуження пам'ятки національного значення у приватну власність.

Посилання заявника на правові позиції Верховного Суду України, що викладені у постанові від 11.11.2014 року № 21-405а14, зокрема, про те, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, а також у постанові від 09.09.2014 N 5011-48/950-2012 про те, що нежиле приміщення не набуло статусу пам'ятки і могло бути приватизовано шляхом продажу на аукціоні, оскільки упродовж шестимісячного строку, визначеного Законами України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16 грудня 2004 року N 2245-IV (2245-15) і " Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 1 лютого 2005 року N 2391-IV (2391-15) , Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними Законами щодо включення чи невключення об'єктів до списків (переліків) пам'яток історії та культури згідно із Законом УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13 липня 1978 року N 3600-IX (3600-09) і до Реєстру нерухомих пам'яток України та затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, а отже могло бути приватизовано шляхом продажу на аукціоні, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки судові рішення у зазначених справах прийнято залежно від установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кожної справи, які відрізняються від обставин у справі, що розглядається.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, Вищий господарський суд України відхиляє. Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, оскільки у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник нерухомого майна, приймаючи спірне рішення про відчуження цього майна, не здійснював владних управлінських функцій на основі законодавства в сенсі цих функцій, що містяться в КАС України (2747-15) .