740/3558/16-а Про відкриття виконавчого провадження - 10.10.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Лисенка Олександра Сергійовича, третя особа - Чернігівська митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

за касаційною скаргою Чернігівської митниці ДФС

на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року, ухвалену суддею Ковальової Т.Г.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Губської Л.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

В вересні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Лисенка Олександра Сергійовича (надалі - відповідач), третя особа - Чернігівська митниця ДФС (надалі - третя особа), в якому:

просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про відкриття виконавчого провадження від 31 серпня 2016 за № 52062676 по постанові про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил № 0437/10203/15 від 12 лютого 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у зв`язку з тим, що дана постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил не підлягає виконанню із-за давності пред`явлення її до виконання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Лисенка Олександра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Лисенка Олександра Сергійовича від 31 серпня 2018 року за №52062676 по постанові в справі про порушення митних правил № 30437/10203/15 від 12 лютого 2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді 17 000 грн штрафу у зв`язку з давністю пред`явлення до виконання постанови Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про накладення адміністративного стягнення.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що постанова Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року направлена на виконання до державної виконавчої служби лише 12 серпня 2016 року, тобто з порушенням вимог статті 536 Митного кодексу України, а тому державний виконавець, отримавши вказану постанову, повинен був відмовити у прийнятті її до виконання у зв`язку із пропуском строку.

Крім того, зазначав, що відповідно до супровідного листа постанову Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року № 0437/10203/16 направлено Ніжинському міськрайонному відділу ДВС 12 серпня 2016 року за № 3192/25-70-20-02, яку отримано 28 серпня 2016 року, а відкрито виконавче провадження 31 серпня 2018 року.

В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року колегія суддів, зокрема, звертала увагу, що статтею 533 Митного кодексу України встановлено, що подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову). Отже, за висновком суду зупиненню у разі оскарження підлягає виконання постанови про притягнення до відповідальності за порушення митних правил, а не строк звернення її до виконання.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.

02 березня 2017 року Чернігівська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду із касаційною скаргою на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга аргументована тим, що, враховуючи особливості положень Митного кодексу України (4495-17) та Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) , перебіг строку пред`явлення до виконання постанови митного органу про накладення штрафу на позивач розпочався саме 20 травня 2016 року із дня набрання законної сили рішенням суду у справі щодо оскарження цієї постанови. У зв`язку з тим, що дана постанова оскаржувалась позивачем до суду, вона не набрала законної сили, не містила вказівку на дату набрання нею чинності, а тому не могла бути пред`явлена до виконання.

Зауважували, що Митним кодексом України (4495-17) регулюються питання щодо видів порушень митних правил та відповідальності за такі порушення. А норма Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) поширюються на всі питання, пов`язані з адміністративними правопорушеннями, якими і є порушення митних правил, в тому числі і питання, пов`язані з набранням чинності постановами у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та їх виконання. Виключення з цього складають тільки питання щодо видів порушень митних правил та відповідальність за них, які регулюються Митних кодексом України (4495-17) . А тому, скаржник під час пред`явлення до примусового виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача керувався не тільки нормами Митного кодексу України (4495-17) , а й нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Звертав увагу, що судами попередніх інстанцій не правильно зазначена названа третьої особи, а саме замість Чернігівська митниця ДФС зазначено Чернігівська митниця Державної фіскальної служби України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Чернігівської митниці ДФС на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року №705/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 вересня 2019 року дана касаційна скарга прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено їх до розгляду .

Позиція інших учасників справи.

Від позивач, відповідача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Постановою Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил за частиною 3 статті 481 Митного кодексу України та накладено стягнення в розмірі 17000 грн штрафу.

Дана постанова була оскаржена позивачем до Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2016 року № 751/2263/16-а, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: заступник начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України Пахута Віталій Антонович, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Відповідно до супровідного листа постанову Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року №0437/10203/16 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року направлено Ніжинському міськрайонному відділу ДВС 12 серпня 2016 року за №3192/25-70-20-02, яку останнім отримано 29 серпня 2016 року.

31 серпня 2016 року Ніжинським ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження ВП № 52062676 по примусовому виконанню постанови № №0437/10203/16.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 535 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орган доходів і зборів, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.

Постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу (частина 1 статті 535 Митного кодексу України).

Давність виконання постанови органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил визначена статтею 536 Митного кодексу України, якою визначено, що не підлягає виконанню постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Згідно зі статтею 533 цього Кодексу подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову).

Статтею 529 Митного кодексу України передбачено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Положеннями частини першої статті 303 КУпАП встановлено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (надалі - Закон України № 606-XIV (606-14) , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи, зокрема, посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред`явлені - протягом трьох місяців.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 26 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі: пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання;

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Враховуючи положення статті 487 Митного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) поширюють свою дію на правовідносини, що стосуються провадження у справах про порушення митних правил, але тільки в тій частині, яка не врегульована нормами Митного кодексу України (4495-17) .

Разом з тим, оскільки нормами статті 533 Митного кодексу України передбачено лише зупинення виконання постанови у справі про порушення митних правил у разі її оскарження в судовому порядку, проте не врегульовано питання строків давності для звернення цієї постанови до виконання, якщо така постанова є предметом судового оскарження, то колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку мають застосовуватись норми статті 303 КУпАП, яка встановлює загальне правило щодо строків давності.

Таким чином, оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил зупиняє перебіг строку давності пред`явлення її до виконання до набрання законної сили рішенням органу, який розглядає цю скаргу.

Отже, примусовому виконанню підлягає постанова, яка не виконана особою, відносно якої постановлено, у строк визначений статтею 539 Митного кодексу України, якщо така постанова не оскаржувалася, або ж, у випадку її оскарження, після залишення скарги без задоволення - набрання постановою законної сили, якщо з цього часу не минуло три місяці.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 740/3556/16-а.

З огляду на те, що постанова Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року № 0437/10203/15 була оскаржена до суду, а судове рішення за результатами її перегляду набрало законної сили 19 травня 2016 року, то відповідно постанова Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року № 0437/10203/16 набрала законної сили 19 травня 2016 року та підлягала пред`явленню протягом трьох місяців.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до супровідного листа постанову Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року № 0437/10203/16 направлено Ніжинському міськрайонному відділу ДВС 12 серпня 2016 року за № 3192/25-70-20-02, яку останнім отримано 29 серпня 2016 року.

В обґрунтування касаційної скарги Чернігівська митниця ДФС посилається на те, що позивач самостійно штраф не сплатив, тому постанова від 12 лютого 2016 року № 0437/10203/15 відносно ОСОБА_1 направлена засобами поштового зв`язку до Ніжинського ВДВС для примусового виконання. Факт направлення скаржник підтверджує супровідним листом митниці від 12 серпня 2016 року № 3192/25-70-20-02, після набрання нею законної сили.

При вирішенні даної справи суди попередніх інстанцій помилково виходили із буквального тлумачення статті 536 Митного кодексу України без логічного взаємозв`язку із положеннями статті 487 Митного кодексу України та статті 303 КУпАП.

Відповідно до частини 3 статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В той же час залишилися невстановленими обставини своєчасності звернення до виконання постанови Чернігівської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року № 0437/10203/16 після набрання чинності постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2016 року у справі № 751/2263/16-а, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

Одночасно Верховний Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи в суді ), яка кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Cтаттeю 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР (202/98-ВР) (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 202/98-ВР (202/98-ВР) ) органами державної виконавчої служби визначалися:

1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

2) управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

3) районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише органи державної виконавчої служби, перелік яких у період виникнення спірних правовідносин визначався статтею 3 Закону 202/98-ВР.

Норми статті 181 КАС України прямо виключають можливість участі державних виконавців як відповідачів у таких справах.

Згідно статті 48 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що кореспондує нормам статті 43 КАС України ( в редакції після 15.12.2017) здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить, зокрема, органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Враховуючи те, що наведений у статті 3 Закону № 202/98-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

Частиною першою статті 52 КАС України (в редакції яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, і яка кореспондується з діючою редакцією статті 48 КАС України) передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

Враховуючи те, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В свою чергу суд апеляційної інстанції здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції на склад учасників даного провадження уваги не звернув.

Відтак, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права.

Отже, зважаючи на вимоги статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

В порушення вимог статті 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) висновки судів як першої так і апеляційної інстанції ґрунтуються на неповно з`ясованих обставинах справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що у підсумку призвело до ухвалення незаконних рішень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на те, що за результатами касаційного розгляду адміністративну справу повернуто на новий розгляд, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Чернігівської митниці ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року скасувати, адміністративну справу № 740/3558/16-а направити на новий судовий розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.