Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Бакуліна С.В., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у справі № 910/27797/14 господарського суду міста Києва за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" про стягнення грошових коштів

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Гапич Ю.Л. дов. № 130 від 13.03.2015 року, Павлік О.М. дов. № 16 від 12.01.2015 року, - відповідача: Яременко В.Д. дов. б/н від 05.01.2015 року

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" (далі за текстом - спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Основа-Солсиф") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" (далі за текстом - ТОВ "ВБК "Промжитлобуд") про стягнення грошових коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року провадження у справі № 910/27797/14 за позовною заявою № 734 від 10.12.2014 року спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Основа-Солсиф" до ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" про стягнення грошових коштів, на підставі пп. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинено.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Основа-Солсиф" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у справі № 910/27797/14 апеляційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Основа-Солсиф" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Основа-Солсиф" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у справі № 910/27797/14, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.04.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Бакуліної С.В., суддів - Прокопанич Г.К.., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 28.04.2015 року № 03-05/696 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/27797/14, у зв'язку із завантаженістю судді Прокопанич Г.К. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2013 року спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ та ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" було укладено договір субпідряду № 30/01-02.

Судами досліджено, що факт виконання робіт за договором № 30/01-02 від 28.05.2013 року підтверджується: актом № 1 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 2 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 1 приймання виконаних робіт за липень 2013 року та довідками про вартість виконаних робіт за червень 2013 року, за липень 2013 року, на загальну суму 1 939 552, 80 грн.

31.05.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд", як первісний боржник, ТОВ "ВБК "Промжитлобуд", як новий боржник, та спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ, як кредитор, уклали договір про заміну боржника у зобов'язанні № 27/01-02, згідно п. п. 1, 2 якого ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з Договору субпідряду № 48/01-02 від 24.12.2012 року та Договору № 01/06 від 30.01.2013 року укладеного між первісним боржником та кредитором в об'ємі та умовах передбачених договором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 8 353, 57 грн. з ПДВ, що виник на підставі договорів.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" на виконання умов договору № 30/01-02 та договору № 27/01-02 перераховано спільному українсько-французькому підприємству з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ грошові кошти на суму 1 200 000, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Так, за актом звірки взаємних розрахунків від 23.10.2014 року було зараховано суму за взаємозаліком по операції № 17473 в розмірі 358 489, 33 грн., а тому загальна сума заборгованості за договором № 30/01-02 та за договором № 27/01-02 складає 381 063, 47 грн. (1 939 552, 80 - 1 200 000, 00 - 358 489, 33 = 381 063, 47).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд", як кредитором-1, та ТОВ "ВБК "Промжитлобуд", як Кредитором-2, укладено договір відступлення права вимоги № ПЖБ-14р, згідно п. 1. якого Кредитор-1 відступив на користь Кредитора-2 право вимоги на отримання зайво перерахованих коштів в сумі 671 179, 09 грн. від спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ, як Боржника, за договором будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 року.

30.05.2014 року ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" надіслано спільному українсько-французькому підприємству з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ вимогу (вих. № 60 від 29.05.2014 року) про повернення суми договірного забезпечення, яка сплачена безпідставно та незаконно у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

25.12.2014 року ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 309 від 25.12.2014 року).

Судами встановлено, що спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ отримало заяву про зарахування зустрічних однорідних (вих. № 09 від 16.01.2015 року), у відповідь на яку листом від 21.01.2015 року № 32 відмовляє в проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказані вимоги є безпідставними.

Припиняючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та факт її направлення іншій стороні договору є достатньою правовою підставою для зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1, ч. 1, ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Так, суди дійшли висновку, ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" є кредитором за зобов'язаннями, які виникли на підставі договору будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 року та договору № ПЖБ-14р відступлення права вимоги від 26.05.2014 року, а в свою чергу спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ є боржником у даному зобов'язанні. Сума грошового зобов'язання складає 671 179, 09 грн.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ № 1 за вересень 2011 року (а.с. 188) 671 179, 09 грн. є договірним забезпеченням 5 % (з ПДВ).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.8. договору будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 року, за яким ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" набуло право кредитора, договірне забезпечення виконання Договору (договірне забезпечення) здійснюється шляхом утримання 5 (п'яти) відсотків від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця, та сплачується Підрядником Субпідряднику після прийняття в експлуатацію Об'єкту будівництва.

Згідно положень ст. 601 Цивільного кодексу України, з яким кореспондуються положення ст. 203 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Судами встановлено, що сума 671 179, 09 грн., яку відповідач вважає заборгованістю позивача перед ним за договором будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 року та договором № ПЖБ-14р відступлення права вимоги від 26.05.2014 року, є спірною, що підтверджується листом від 21.01.2015 року № 32, в якому позивач відмовляє в проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказані вимоги є безпідставними.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанції, в порушення принципу повноти судового розгляду, передбаченого ст. 43 ГПК України, не дослідили природи спірної суми (671 179, 09 грн.) стосовно можливості повернення вказаної суми Підряднику після того, як останній не скористався своїм правом на вказане вище притримання, яке передбачено як умовами договору так і Законом з огляду на те, що дані обставини є важливими для встановлення дійсної заборгованості для можливості застосування ст. 601 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у справі № 910/27797/14 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року у справі № 910/27797/14 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/27797/14 направити на розгляд до господарського суду міста Києва.