Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

про стягнення 13200135,46 за участю представників сторін від позивача: Козак Н.В. (довіреність від 24.06.2014 № 14-174), від відповідача: Охріменко В.В. (довіреність від 22.01.2015 № 10-1),

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у вересні 2014 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 10388891,71 грн. заборгованості, 868637,32 грн. пені, 577938,85 грн. 3% річних, 1494845,98 грн. інфляційних втрат, 906518,49 грн. штрафу та судових витрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 у справі № 914/3489/14 (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. - головуючого, Бойко С.М., Галушко Н.А.) позов частково задоволено. Стягнуто з Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10388891,71 грн. заборгованості, 577737,78 грн. 3 % річних, 1491148,58 грн. інфляційних втрат, 867631,98 грн. пені та 73053,12 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської області, Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської області щодо стягнення 433815,99 грн. пені, 38099,28 грн. інфляційних, і прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені та інфляційних втрат.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ЛКП "Залізничтеплоенерго" (покупець) 05.07.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 114/2012-БО, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000 та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу протягом серпня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 21202512,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012, від 30.09.2012, від 26.11.2012, від 27.11.2012, від 30.11.2012 та від 31.12.2012р.

За поставлений природний газ відповідачем перераховано на рахунок позивача у період з 13.07.2012 по 17.06.2012 грошові кошти в сумі 10813620,60 грн., що підтверджується відомостями позивача про операції з відповідачем та сальдовою відомістю.

У зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань ЛКП "Залізничтеплоенерго" (неповна оплата поставленого природного газу), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10388891,71 грн. заборгованості, 868637,32 грн. пені, 542075,82 грн. 3% річних, 1400530,60грн. інфляційних втрат та судового збору.

Позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій просив стягнути з відповідача 10388891,71 грн. боргу, 868637,32 грн. пені, 542075,82 грн. 3% річних, 1400530,6 грн. інфляційних втрат та додатково заявив вимогу про стягнення 906518,49 грн. 7% штрафу.

Позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру змінених позовних вимог до 10388891,71 грн. заборгованості, з яких 868637,32 грн. пені, 577938,85 грн. трьох процентів річних, 1494845,98 грн. інфляційних втрат, 906518,49 грн. 7% штрафу.

Після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі і подання апеляційної скарги на рішення, відповідачем додатково здійснено часткове погашення основної заборгованості на суму 6000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 29.12.2014.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що відповідач своїх обов'язків за договором належним чином не виконував та здійснював оплату за поставлений газ не в повному обсязі із порушенням договірних строків, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10388891,71 грн. Факт неповного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 114/2012-БО купівлі-продажу природного газу від 05.07.2012. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, судами правомірно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості.

Оплата відповідачем 6000000,00 грн. після прийняття рішення у справі і зміна у зв'язку з цим стану розрахунків між сторонами не може бути підставою для зміни чи скасування рішення у справі відповідно до частини 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судами встановлено, що пунктом 7.2 договору визначено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У заяві про збільшення позовних вимог від 07.11.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надало розрахунок пені та 3% річних по зобов'язаннях за жовтень 2012 року а також пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань по зобов'язаннях за листопад та грудень 2012 року.

Перевіривши правильність нарахування вказаних сум, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що визначені позивачем суми 3 % річних, інфляційних та пені підлягають частковому задоволенню, оскільки в період часу, за який здійснюється стягнення цих сум було необґрунтовано включено дні фактичної сплати заборгованості, а також - по зобов'язаннях за листопад 2012 року було необґрунтовано проведено нарахування інфляційних втрат на борг з урахуванням інфляції за попередній місяць.

Таким чином, судами правомірно стягнуто 577737,78 грн. 3% річних, 1491148,58 грн. інфляційних нарахувань та 867631,98 грн. пені.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що твердження відповідача про неправильне застосування індексів інфляції під час нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2012 року, є необгрунтованими. На думку скаржника, індекс інфляції повинен нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (тобто до простроченого платежу за газ, використаний у грудні 2012 року, який повинен бути оплачений в січні 2013 року має застосовуватись індекс інфляції, визначений у березні 2013 року за лютий 2013 року). Крім цього, договором встановлено строк остаточної оплати за спожитий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В рекомендаціях Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені в листі від 03.04.1997 № 62-97р зазначено: при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Відповідні вказівки про можливість застосування вказаного порядку містяться також в пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 (v0014600-13) .

Під час здійснення розрахунку інфляційних нарахувань за зобов'язаннями листопада 2012 року, позивач та суди, виходили з того, що обов'язок оплати спожитого газу настав 14.12.2012, тому початок нарахування слід застосовувати індекс інфляції за грудень 2012 року.

Суди дійшли до правильного висновку щодо відмови в стягненні 7 % штрафу, оскільки недопустимо задоволення вимог за заявою позивача, яка направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову.

Щодо доводів ЛКП "Залізничтеплоенерго" щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення суми пені на 99%, у зв'язку з порушення судами вимог статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України, судами правомірно зазначено, що вказаними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання ЛКП "Залізничтеплоенерго" на порушення судом даних норм є необґрунтованим. Крім цього, судами враховано об'єктивні обставини, які мають значення під час прийняття рішення про наявність чи відсутність підстав для зменшення розміру пені, зокрема, важке фінансове становище позивача. Не може бути підставою для зменшення розміру пені обставина часткової оплати відповідачем заборгованості в розмірі 6000000,00 грн., оскільки така оплата відбулась після прийняття оскаржуваного рішення і не може впливати на його законність.

Таким чином, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у справі № 914/3489/14 Господарського суду Львівської області залишити без змін.