Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів: Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" на постанову від 24.02.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі № 911/4277/14 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" про стягнення 2472179,97 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про зобов'язання вчинити дії В судове засідання прибули представники сторін: позивача Білошкурський О.В. (дов. від 24.02.2015 № б/н); Короновський Ю.М. (дов. від 24.02.2015 № б/н); відповідача не з'явились;

У жовтні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (надалі - ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (надалі - ТОВ "Пісківський завод скловиробів") про стягнення заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи по Договору генерального підряду № 1031/БМ від 06.03.2013 у розмірі 1434623,40 грн., 25858,30 грн. пені, 9000,00 грн. інфляційних втрат, 2698,27 грн. 3 % річних та штрафу у розмірі 1000000,00 грн.

Заперечуючи проти позову, 29.10.2014 відповідач - ТОВ "Пісківський завод скловиробів" звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом виконати умови Договору генерального підряду № 1031/БМ від 06.03.2013 щодо передачі оригіналів документів, які були отримані останнім як генпідрядником в процесі виконання робіт та є необхідними для здачі об'єкта в експлуатацію.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2014 у справі № 911/4277/14 (суддя Лилак Т.Д.), первісний позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Пісківський завод скловиробів" на користь ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" 1434623,40 грн. основного боргу, 25858,30 грн. пені, 1000000,00 грн. штрафу, 9000,00 грн. інфляційної складової боргу, 2698,27 грн. 3 % річних, 49443,60 грн. судового збору; у зустрічному позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів: Сітайло Л.Г. - головуючий, судді - Баранець О.М., Пашкіна С.А.), апеляційну скаргу ТОВ "Пісківський завод скловиробів" задоволено частково; рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 по справі № 911/4277/14 змінено; стягнуто з ТОВ "Пісківський завод скловиробів" на користь ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" 1434623,40 грн. основного боргу, 25858,30 грн. пені, 10000,00 грн. штрафу, 9000,00 грн. інфляційної складової боргу, 2698,27 грн. 3% річних, 43814,65 грн. судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено; стягнуто з ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" на користь ТОВ "Пісківський завод скловиробів" 14632,67 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" в дохід Державного бюджету - 23636,40 грн. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з ТОВ "Пісківський завод скловиробів" в дохід Державного бюджету - 11818,20 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом - ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції в порушення ст. 101 ГПК України прийняті додаткові докази від відповідача за первісним позовном без належного обгрунтування неможливості їх надати до суду першої інстанції, які судом враховано при вирішенні питання про зменшення заявленого до стягнення штрафу та порушення приписів частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, частини 1 та 2 ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України щодо винятковості обставин, які стали підстьавою для зменшення розміру договірного штрафу; крім того, судом неправильно здійснено розрахунок судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви та здійснено не правильний розподіл судових витрат, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідач за первісним позовом не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача за первісним позовом до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 06.03.2013 між ТОВ "Пісківський завод скловиробів" (Замовник) та ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" (Генпідрядник) укладений Договір генерального підряду № 1031/БМ (надалі - Договір підряду), за умовами якого Генпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, на умовах цього Договору і за завданням Замовника (проектна документація: Будівництво ПС 110/10 кВ "ПЗС"); договірна ціна робіт за цим Договором визначається на основі проектно-кошторисної документації є твердою і складає 11700525,00 грн. в т.ч. ПДВ 1950087,50 грн.(п. п. 1.1., 3.1.. 3.2. Договору підряду).

Відповідно до пункту 10.2. Договору підряду, фінансування здійснюється шляхом перерахування коштів Замовником на поточний рахунок Генпідрядника на умовах викладених у цьому Договорі на підставі Актів прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2В) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3). При цьому попередня оплата здійснюється в сумі 3542644,00 грн. включно з ПДВ 20% - 590440,67 грн.; щомісяця, на підставі Актів прийняття виконаних робіт (ф. КБ-2В) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) Замовник проводить оплату виконаних робіт з відсотковим урахуванням попередньої оплати, протягом 10 (десять) календарних днів із дати підписання Актів уповноваженими представниками обох сторін (п. п. 10.3.1., 10.3.2. Договору підряду).

Позивачем за первісним позовом як генпідрядником виконано всі роботи передбачені Договором підряду на загальну суму 11700525,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та Актами виконаних будівельних робіт. Проте, відповідач за первісним позовом за виконані роботи розрахувався частково, несплаченим залишився борг у сумі 1434623,40 грн.

Додатковою угодою № 2 від 04.04.2014 до Договору підряду № 1031/БМ від 06.03.2013 сторонами змінено порядок розрахунків по договору, і зокрема, пункт 10.3.2. Договору підряду викладено в наступній редакції: "щомісяця, на підставі Актів прийняття виконаних робіт (ф. КБ-2В) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) Замовник проводить оплату виконаних робіт з відсотковим урахуванням попередньої оплати, протягом 10 (десяти) календарних днів із дати підписання Актів уповноваженими представниками обох сторін. Після закриття остаточного Акту прийняття виконаних робіт розрахунок здійснюється наступним чином: 10.3.2.1.) 50000,00 до 30.04.2014 включно; 10.3.2.2.) 100000,00 до 31.05.2014 включно; 10.3.2.3.) 500000,00 грн. до 30.06.2014 включно; 10.3.2.4.) 500000,00 грн. до 30.07.2014 включно; 10.3.2.5.) 934623,40 грн. до 31.08.2014 включно".

Крім цього, Додатковою угодою № 2 від 04.04.2014 статтю 13 Договору підряду № 1031/БМ від 06.03.2013 доповнено пунктом 13.3.1. наступного змісту: "п. 13.3.1. За прострочення терміну оплати передбачених п.п. 3.2.1. - 3.2.5, понад тридцять календарних днів - додатково, крім пені, стягується штраф у розмірі 100% від суми вказаного боргу за кожне таке прострочення", а також пункт 13.3 реченням наступного змісту: "…При цьому сторони домовились, що строк, за який нараховується пеня становить 1 (один) рік, а позовна давність про стягнення пені складає 5 (п'ять) років".

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом у строки встановлені Додатковою угодою № 2 від 04.04.2014 до Договору підряду № 1031/БМ від 06.03.2013 так і не розрахувався за виконані роботи, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1434623,40 грн., пеню у розмірі 25858,30 грн. нараховану на підставі пункту 13.3. Договору підряду, штраф у розмірі 1000000,00 грн. розрахований відповідно до пункту 13.3.1. Догвору підряду, а також за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втарати у розмірі 9000,00 грн. та 3 % річних у розмірі 2698,27 грн.

Заперечуючи проти первісного позову ТОВ "Пісківський завод скловиробів" звернулось до суду з зустрічним позовом посилаючись на те, що строк остаточного розрахунку за виконані будівельні роботи не настав, оскільки в порушення умов Договору підряду, і зокрема, пунктів 1.1., 4.1.4., 4.1.6., 11.6., Генпідрядник (відповідач за зустрічним позовом) не надав Замовнику (позивачу за зустрічним позовом) після закінчення робіт виконавчу документацію, всі сертифікати та погодження, які необхідні для введення об'єкта в експлуатацію, тому просив суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом виконати свої зобов'язання по Договору підряду та передати позивачу за зустрічнип позовом оригінали визначених договором документів.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу приписів частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи, в межах розумного строку, має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (ст. 857 Цивільного кодексу України).

Статтею 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Умовами укладеного між сторонами Договору підряду, і зокрема, пунктами 4.1.4. та 4.1.6. визначено, що Генпідрядник зобов'язаний організувати в повному обсязі процес здавання в експлуатацію; приймати участь у роботі комісії з приймання-передачі закінчених робіт та підписанню акта готовності об'єктів до експлуатації; забезпечити участь у роботі комісії представників субпідрядних організацій; Генпідрядник зобов'язаний надати Замовнику після закінчення робіт виконавчу документацію, всі сертифікати та погодження, які отриманні генпідрядником для здачі об'єктів в експлуатацію.

Місцевим господарським судом встановлено, що виконання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт за Договором підряду № 1031/БМ від 06.03.2013 підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № КС142141130673 від 23.04.2014, а також Актом приймання-передавання документів та переліком технічної документації змонтованого на ПС110/10 кВ "ПЗС", які підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств без зауважень та претензій.

Зазначене свідчить про належне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань щодо передавання всіх необхідних документів для введення в експлуатацію збудованого об'єкта, а отже відсутность правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Разом з тим, відповідачем за первісним позовном не надано належних та допустимих доказів щодо оплати виконаних без будь-яких зауважень та претензій робіт по Договору підряду № 1031/БМ від 06.03.2013, що свідчить про неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за цим Договором.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 1434623,40 грн.

В силу приписів частини 2 ст. 193, частини 1 ст. 216 та частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

В статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки судом встановлено неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, позивачем за первісним позовом правомірно нараховано відповідно до умов договору (п. п. 13.3., 13.3.1. Договору підряду) та вимог законодавства (ст. 549 Цивільного кодексу України, частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", частини 6 ст. 232 Господарського кодеку України) пеню у розмірі 25858,30 грн. та штраф у розмірі 1000000,00 грн., які судом першої інстанції задоволено до стягнення у повному обсязі.

Згідно із частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, судом на підставі частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України задоволено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 9000,00 грн. та 3 % річних у розмі 2698,27 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.

Апеляційний господарський суд переглядаючи справу погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та обгрунтованості і правомірності задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості у сумі 1434623,40 грн., 25858,30 грн. пені, 9000,00 грн. інфляційних втрат та 2698,27 грн. 3 % річних.

В частині позовних вимог про стягнення 1000000,00 грн. штрафу, з урахуванням приписів частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, якими суду надано право у виняткових випадках зменшувати належні до сплати штрафні санкції, та за встановлених обставин щодо наявності форс-мажора у вигляді пожежі на підприємстві відповідача за первісним позовом, яка сталася 08.08.2013, що призвело до значних перешкод в роботі заводу (підтверджується довідкою Київської обласної торгово-промислової палати за № 380/03.23 від 19.09.2013), апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо неспіврозмірності суми штрафу з сумою основної заборгованості та наявності обставин для зменшення розмір штрафу до 10000,00 грн.

Крім того, господарським судом апеляційної інстанції зауважено, що сторонами у справі порушено приписи Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , і зокрема позивачем за первісним позовом не вірно сплачений судовий збір за подання майнового позову про стягнення 2472179,97 грн., було сплачено 49443,60 грн., а підлягає сплаті сума у розмірі 73080,00 грн. Відповідачем за первісним позовом невірно сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 24721,80 грн., оскільки, на думку апеляційного суду, потрібно було сплатити 36540,00 грн., а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнути належну до сплати суму судового збору та здійснити новий перерозподіл судових витрат з посиланням на приписи ст. 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарськй суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для зміни рішення місцевого суду.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із висновком господарського суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

З урахуванням усіх конкретних обставин справи та у виняткових випадках, за мотивованими та обгрунтованими підставами, суд має право вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З урахуванням наведеного законодавчого припису суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про прийняття додаткових доказів, і зокрема, довідки Київської обласної торгово-промислової палати за № 380/03.23 від 19.09.2013 про наявність форс-мажорних обставин, якою обгрунтовано виняткові обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, не виклав у мотивувальній частині своєї постанови відповідного обґрунтування заявником неможливості подання даного доказу суду першої інстанції та не надав оцінки апеляційною інстанцією такого обґрунтування; крім того, суд зробив висновок про наявність підстав для зменшення штрафу без об'єктивної оцінки інтересів обох контрагентів, ступеню та причин невиконання зобов'язання, наслідків такого невиконання для сторін тощо.

Разом з тим, задовольняючи первісні позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції, встановив факт порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати виконаних будівельних робіт, що стало підставою для застосування господарських санкцій, до яких віднесені пеня та штраф (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність Замовника у випадку прострочення оплати вартості виконаних робіт на термін більше 15 календарних днів у вигляді сплати пені та за прострочення понад 30 календарних днів, додатково, крім пені, стягується штраф (п. п. 13.3., 13.3.1. Договору підряду).

З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем за первісним позовом прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з боржника несплачений борг, пеню та штраф, та застосував наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного Кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом у повному обсязі.

Крім того, судом апеляційної інстанції неправильно здійснено розрахунок судового збору сплаченого відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позивачем заявлений позов майнового характеру (стягнення 2472179,97 грн.), до сплати підлягало 2 відсотки ціни позову (2472179,97 / 100 * 2 = 49443,60 грн.).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, за подання апеляційної скарги відповідач за первісним позовом мав сплатити судовий збір у розмірі 24719,80 грн. (2472179,97 / 100 * 50 = 24719,80 грн.).

Таким чином, судом апеляційної інстанції безпідставно здійснено стягнення 23636,40 грн. за подання позовної заяви та 11818,20 грн. за подання апеляційної скарги. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Змінюючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. ст. 101, 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) .

Перевіривши у відповідності до частини 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та мотивовано задоволено первісні позовні вимоги.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Судові витрати, понесені заявником за розгляд касаційної скарги, у відповідності із ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням касаційної скарги покладаються на відповідача за первіним позовом ТОВ "Пісківський завод скловиробів".

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 911/4277/14 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 у справі № 911/4277/14 залишити в силі.

Доручити господарському суду Київської області видати наказ в порядку ст. 122 ГПК України в поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 911/4277/14 в частині додатково стягнутого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (код ЄДРПОУ 33894121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (код ЄДРПОУ 36830374) 24721,80 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять одну грн. 80 копійок) судового збору за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.