Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Карабаня В.Я, Грека Б.М., Ковтонюк Л.В. за участю представника комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" - Поліщук Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 910/20492/14 господарського суду міста Києва за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 123 095, 00 грн.

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 97 603,03 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 13 462 грн. 3% річних, 12 029,97 інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог послалось на те, що 20.01.2004 між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" як постачальником та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району укладено договір № 340438 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з п.п. 2.2.1, 2.3.1 якого постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із виявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеному в додатку 1, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до Звертання-доручення про укладення договору, по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку) за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії не виконує, внаслідок чого за період з 01.09.2011 по 01.09.2014 у нього виникла заборгованість у розмірі 97 603,03 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами). Позивач просив стягнути вказану суму заборгованості та нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 13 462 грн. 3% річних та 12 029,97 інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2014 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено. Стягнуто з комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 97 603,03 грн. основного боргу, 13 462 грн. 3% річних, 12 029,97 інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2461,90 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія у складі суддів: Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г., Баранця О.М.) рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015, комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2014, як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий та апеляційний господарські суди в рішенні та постанові вказали про те, що за період з 01.09.2001 по 01.09.2014 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.09.2014 становить 97 603,03 грн., що відповідачем не спростовано.

Між тим, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2014 комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" вказало про те, що відповідач не погоджується з виставленими позивачем обсягами теплової енергії, зокрема, до моменту прийняття на комерційний облік приладу обліку теплової енергії (18.10.2013), ним не підписано акти приймання виконаних робіт, оскільки позивачем не було зазначено, за якими вихідними даними для проведення розрахунку відповідно до пунктів 23, 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (1198-2007-п) , ним визначено обсяг споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання у період з 01.09.2011 по 30.06.2014; обсяг споживання теплової енергії, який зазначений в табуляграмах за вказаний період, неможливо перевірити, оскільки відсутні відомості про первісні дані, які використовувались позивачем при визначенні складових для розрахунку кількості спожитої теплової енергії; на думку комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", з огляду на специфіку відносин визначення фактичного обсягу споживання та правильність проведення розрахунків можливе лише за умови проведення комплексної експертизи. Також позивачем включено до позову стягнення вартості теплової енергії за липень та серпень 2014 року, що не може бути визначено як зобов'язання відповідача у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VІІ (1198-18) .

В касаційній скарзі комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" зазначило, що суди попередніх інстанцій також не звернули уваги та не надали належної правової оцінки способу розрахунку позивача при визначенні розміру позовних вимог, позивачем застосовано Тимчасові правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії, що були затверджені наказом спільного наказу Держжитлокомунгоспу та Міненерго від 01.07.1996 № 57/112 (втратили чинність у відповідності до спільного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.03.2012 № 96/145 (v0096858-12) "Про визнання таким, що втратив чинність, спільного наказу Держжитлокомунгоспу та Міненерго від 01.07.1996 № 57/112).

Вищий господарський суд України погоджується з доводами заявника касаційної скарги, оскільки при прийнятті рішення місцевий та апеляційний господарські суди не зазначили, з яких розрахунків суд виходив при задоволенні позову, визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов висновку про скасування прийнятих у справі постанови і рішення, як таких що прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу комунального підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2014 скасувати, справу № 910/20492/14 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.