916/4149/14 Про стягнення вартості втраченого вантажу під час його перевезення - 22.04.2015 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Державного підприємства "Одеська залізниця" 3 018,86 грн. вартості втраченого вантажу під час його перевезення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо збереження перевезеного вантажу, допустивши недостачу тонколистової сталі у кількості 0,4 тони (а.с.6-14).

Відповідач у справі - ДП "Одеська залізниця" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на відсутність недостачі (а.с.78-80).

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2014 р. позов задоволено (а.с.114-118).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2014 р. залишено без змін (а.с.146-153).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а.с.160-163).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Позивач згідно залізничної накладної від 02.04.2014 р. № 51497824 зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальна Донецької залізниці відправив на адресу Адміністрації Одеського морського порту комплекс № 4 "Новотех термінал" за дорученням "Метінвест Шипінг" 9 пачок тонколистової сталі у вагоні № 67673053 вагою 62 800 кг.

У залізничній накладній відправником зазначено, що вантаж (тонколистова сталь) завантажено у вагон вантажовідправником, тара - 23 200 кг, спосіб визначення маси - "за трафаретом", розмір вантажу: 0,5-0,6х1220х2440, вага упаковки - 1 350 кг, маса пачки у металевому кожусі не більше 2,4 тон. Вантаж розміщено та закріплено відповідно до п. 4.2.4 розділу 3 Пр.14 до СМГС.

При надходженні вагону № 67673053 на попутну станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці органом транспорту було встановлено, що в одній з пачок порушено упаковку, з огляду на що, здійснено контрольне зважування маси вагону на 150-тонних електронно-тензометричних вагонних вагах та встановлено вагову нестачу у спірному вагоні в кількості 0,4 тони, у зв'язку із чим, складено комерційний акт РА № 003432/122 від 06.04.2014 р. В акті, зокрема, зазначено, що "Вагон технічно справний, відкритий рухомий склад, при зважуванні вагону вага брутто - 85 600 кг, нетто - 62 400 кг. В наявності 9 пачок. Завантаження в один ярус. З західної сторони, на другій пачці порушено пакування, мається доступ до вантажу. Накладенням дротової ув'язки усунуто доступ до вантажу. У зв'язку зі щільністю завантаження підрахувати кількість листів у пачці не видається можливим. Всі інші пачки не ушкоджені. Вагон не має торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін зачинені, укручені. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж, якого не вистачає, міг уміститись у вагоні".

На станції призначення Одеса - Порт Одеської залізниці на підставі комерційного акта РА № 003432/122 від 06.04.2014 р. було проведено комісійну перевірку та розвантаження вагону № 67673053, після чого складено комерційний акт АА № 024355/11 від 08.04.2014 р. В акті зазначено про наявність 9 пачок сталі. Вага всіх пачок не перевірялась. Завантаження в вагоні в один ярус. Пачка з нестандартними скрутками розташована другою від передньої торцевої стінки по ходу потягу, має маркування зеленою фарбою з кожної торцевої сторони пачки. Всі 9 пачок розташовані на дерев`яних піддонах. 8 пачок мають заводське пакування. Нестандартно укручена пачка в металевому кожусі, має заводську бірку, на якій зазначено: номер партії 411050, плавка № 44093/2, брутто 6980 кг., нетто 6830 кг. При переваженні нестандартно укрученої пачки на автомобільних електромеханічних вагах вага склала 6 840 кг., що є менше заявленої ваги на 140 кг.

Після складення комерційного акта залишок вантажу видано одержувачу, який в порядку ст.133 Статуту залізниць України (457-98-п) передав право на пред'явлення позову відправнику. Скориставшись вказаним правом, ПАТ "ММК ім. Ілліча", вважаючи, що маса вантажу на попутній станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці та на станції призначення Одеса - Порт Одеської залізниці була перевірена не однаковим способом та за допомогою різних ваг, відповідно до чого комерційним актом АА № 024355/11 від 08.04.2014 р. не було встановлено фактичного розміру недостачі, звернулось до господарського суду із зазначеним позовом.

Укладений між сторонами договір (міжнародна товарно-транспортна накладна) за своєю правовою природою є договором перевезення та з огляду на ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

В силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

В силу ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 3 018,86 грн. вартості втраченого відповідачем товару.

Із залізничної накладної № 51497824 від 02.04.2014 р. вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 67673053 здійснювалось відправником, розміщення вантажу та його закріплення перевірено залізницею, спосіб визначення маси вантажу - "за трафаретом".

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як вбачається з комерційного акта РА № 003432/122 від 06.04.2014 р., на попутній станції Нижньодніпровськ - Вузол було здійснено контрольне зважування всього вагону на 150-тонних електронно-тензометричних вагонних вагах, встановлено недостачу вантажу - 0,4 тони.

При цьому, на станції призначення Одеса - Порт на автомобільних електромеханічних вагах було здійснено переваження лише нестандартно укрученої пачки тонколистової сталі, зважування всього вагону не проводилось. За наслідками чого складено комерційний акт АА № 024355/11 від 08.04.2014 р., яким встановлено недостачу вантажу - 140 кг.

Стаття 24 Статуту залізниць України (457-98-п) надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту (457-98-п) складати комерційний акт.

Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

В свою чергу, згідно з п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

З огляду на наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що при зважуванні вантажу на станції призначення Одеса - Порт перевізником було допущено порушення вимог п. 22 Правил видачі вантажів, оскільки ним не було здійснено зважування всього вагону, як це було зроблено на попутній станції Нижньодніпровськ - Вузол, отже, комерційний акт АА № 024355/11 від 08.04.2014 р. не прийнято судами в якості належного доказу.

При цьому, комерційний акт № 003432/122 від 06.04.2014 р. підтверджує те, що недостача у вагоні є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому, під час розгляду справи ДП "Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від відповідача обставин.

В силу ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Згідно ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно специфікації № 1235SF від 24.02.2014р. до контракту № 12ЕХР/03-13 від 06.12.2012 р. вартість однієї тони тонколистової сталі, яку було відправлено за залізничною накладною, складає 577 доларів США.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача збитків за недостачу 0,4 тон вантажу в розмірі 230,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.09.2014 р. становить 3 018,86 грн., судами встановлено, що зазначений розрахунок зроблено позивачем правильно та у відповідності до вимог діючого законодавства.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2014 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі № 916/4149/14 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" - без задоволення.