922/4159/14 Про визнання недійсною додаткової угоди до договору підряду на виконання робіт з реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства - 21.04.2015 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" на рішення та постанову у справі господарського суду Харківської області від 04.12.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 № 922/4159/14 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" до про Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради визнання недійсною додаткової угоди, за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" - Сиротенко С.Є.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" та Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради і просило суд визнати недійсною укладену між позивачем та відповідачами додаткову угоду № 17 від 25.06.2013 до договору підряду № 1/Р від 09.07.2010 на роботи з реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (продовження реконструкції).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана додаткова угода до договору підряду, якою замінено сторону у зобов'язанні (замовника), не відповідає приписам бюджетного законодавства України, законодавства із закупівлі робіт за державні кошти й фінансування державних та місцевих цільових програм, тому підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Крім того, позивач стверджує, що в порушення вимог статей 202, 203 ЦК України оспорювана угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 17 від 25.06.2013 до договору підряду № 1/Р від 09.07.2010 на роботи з реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (продовження реконструкції).

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що оспорювана додаткова угода укладена з порушенням приписів Цивільного кодексу України (435-15) , Бюджетного кодексу України (2456-17) та законодавства з питань виконання державних та місцевих цільових програм.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Комунальне підприємство "Обласний спортивний комплекс "Металіст" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило їх скасувати та прийняте нове рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До початку розгляду поданої касаційної скарги по суті, від ТОВ "Стальконструкція" та ТОВ "Юрсервіс-2005" надійшли клопотання про заміну позивача у справі ТОВ "Стальконструкція" та залучення до участі у справі як його правонаступника іншу особу - ТОВ "Юрсервіс-2005", до якої перейшло право вимоги виконання основного зобов'язання за договором підряду № 1/Р від 09.07.2010 у розмірі 6929008,09 грн.

На підтвердження цих доводів з клопотанням додано копію договору № 02/15 від 06.03.2015 про відступлення права вимоги виконання основного грошового зобов'язання від боржника (першого відповідача), укладеного між позивачем та ТОВ "Енергосервіс", та копію договору № 02/04-15 від 02.04.2015 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Енергосервіс" передало зазначене право вимоги ТОВ "Юрсервіс-2005".

Розглянувши подані клопотання з процесуальних питань до розгляду касаційної скарги по суті, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Предметом спору у даній справі є додаткова угода № 17 від 25.06.2013 про заміну сторони (боржника) в договорі підряду №1/Р від 09.07.2010, яка оскаржуваними рішенням та постановою, що переглядаються у касаційному порядку, визнана недійсною.

постанова суду апеляційної інстанції набула законної сили, відповідно до вимог ст. 105 ГПК України, з дня її прийняття. Тому, відсутні підстави вважати, що ТОВ "Юрсервіс-2005" набуло право вимоги за цією додатковою угодою.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті судами попередніх інстанцій рішення та постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.07.2010 між КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (замовник) та ТОВ "Стальконструкція" (підрядник) укладено договір підряду № 1/Р, предметом якого є виконання підрядником робіт з реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (продовження реконструкції), склад та обсяг яких визначений цим договором та проектно-кошторисною документацію, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Вказаний договір не містить строку його дії, однак визначає дату закінчення виконання робіт - 20.12.2010 р. (п. 2.2. договору).

Відповідно до розділу 4 цього договору загальна сума договору є договірною та складається з витрат підрядника та вартості робіт, що виконуються підрядником, визначена у кошторисі, й складається з коштів за рахунок Державного бюджету, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою постановою КМ України від 14.04.2010 № 357 (357-2010-п) , та місцевого бюджету, передбачених Міською цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою рішенням 45 сесії Харківської міської ради п'ятого скликання від 23.06.2010 № 180/10.

У пункті 4.6. договору передбачено, що в разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання замовником бюджетних асигнувань на фінансування закупівлі на свій рахунок.

Пункт 10.1 договору містить банківські реквізити рахунків замовника (першого відповідача) з посиланням на приналежність їх виключно до бюджетного фінансування.

У подальшому, між Комунальним підприємством "Обласний спортивний комплекс "Металіст", Обласним комунальним підприємством "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради та ТОВ "Стальконструкція" укладено додаткову угоду № 17 від 25.06.2013 до договору підряду, відповідно до якої сторони за взаємною згодою домовилися замінити одну із сторін договору, а саме: передати замовнику-2 (ОКП "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради) права та обов'язки замовника за договором (КП "ОСК "Металіст") в частині розрахунків за виконані роботи.

Вказаною угодою визнано зобов'язання замовника (КП "ОСК Металіст") перед підрядником (ТОВ "Стальконструкція") за договором в частині розрахунків за роботи, що не виконані на дату укладання цієї додаткової угоди, такими, що мають бути виконані замовником-2 (ОКП "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради) на користь підрядника (пункт 2 угоди).

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору підряду № 1/Р від 09.07.2010 на роботи з реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (продовження реконструкції).

Предметом спору у даній справі є відповідність зазначеної додаткової угоди вимогам законодавства.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину ( постанова пленуму ВСУ 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Вирішуючи спір про визнання правочину (договору) або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін за правочином; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статей 510, 520 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор; боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Предметом спірної додаткової угоди є зміна суб'єктного складу у зобов'язанні, а саме заміна особи замовника в договорі підряду № 1/Р від 09.07.2010 з КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст" на ОКП "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради.

За загальними положеннями цивільного законодавства заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки у повному обсязі переходять до суб'єктів, які їх замінюють. Однак, заміна осіб у зобов'язанні неможлива, коли є встановлена законом заборона, зокрема, якщо зобов'язання нерозривно пов'язане з особою кредитора. Заміні боржника може перешкоджати встановлення законом обмежень змісту спеціальної правоздатності учасників зобов'язань. Відступлення права не може вести до зміни змісту зобов'язання.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення договору підряду від 09.07.2010 № 1/Р та виконання передбачених ним підрядних робіт відбулося за спеціальною процедурою закупівлі робіт за бюджетні кошти відповідно до чинної на момент його укладання постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (921-2008-п) , якою затверджено Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до Закону України "Про державні цільові програми" (1621-15) державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1). Державна цільова програма виконується шляхом здійснення її заходів і завдань органами державної влади, а також виконавцями, передбаченими цією програмою. Виконавцями державної цільової програми можуть бути підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що визначаються державним замовником для виконання заходів і завдань програми на конкурсних засадах (стаття 11). Розроблення та виконання державної цільової програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, передбачених законом (стаття 15).

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 04.12.2006 № 367 (v0367665-06) , регіональні цільові програми готуються відповідно до основних принципів розроблення державних цільових програм, зазначених у Законі України "Про державні цільові програми" (1621-15) .

Згідно з Постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 (228-2002-п) , якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує для їх здійснення кошти бюджету (п.8.). Одержувач використовує бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі відповідного розпорядника бюджетних коштів. У разі отримання бюджетних коштів одержувачем платежі здійснюються з рахунка, відкритого в установленому порядку в органах Казначейства (п.9.). Місцеві фінансові органи доводять до відповідних органів Казначейства затверджені розписи відповідних місцевих бюджетів, а до головних розпорядників - витяги із зазначених розписів, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету - розпорядниками, планів використання бюджетних коштів - одержувачами (п.31). Плани використання бюджетних коштів одержувачами затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти (п.34.).

Відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-17) бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету; бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій; бюджетне зобов'язання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом; одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (ст.1).

Згідно з ст. 20 Бюджетного кодексу України у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень. Порядок використання бюджетних коштів має містити: цілі та напрями використання бюджетних коштів; відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами договору підряду від 09.07.2010 № 1/Р фінансування робіт передбачалося виключно за бюджетні кошти, в порядку, визначеному бюджетним законодавством. Замовником підрядних робіт, одержувачем бюджетних коштів на виконання відповідних робіт з реконструкції спортивного комплексу та учасником правовідносин з реалізації державної та міської цільових програм підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу було визначено саме КП "ОСК Металіст", участь якого в наведених правовідносинах має особистісний характер і вимагає особистого виконання зобов'язання. Розпорядженням КМ України від 30.06.2010 № 1279-р (1279-2010-р) та постановою КМ України від 25.04.2012 № 326 (326-2012-п) затверджувалися скориговані проекти та титул будови реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" з відповідними основними техніко-економічними показниками, в яких забудовником визначалось КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст", а генеральною підрядною організацією - ТОВ "Стальконструкція" (за виконаними роботами).

Як вірно зазначено судами, приписи бюджетного законодавства, законодавства із закупівлі робіт за державні кошти й фінансування державних та місцевих цільових програм, є публічно-правовими й не можуть бути змінені сторонами цивільних (договірних) правовідносин, заснованих на вільному волевиявленні, юридичній рівності та майновій самостійності їх учасників.

Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що виконання обов'язку КП "Обласний спортивний комплекс Металіст" (замовника) з перерахування коштів за виконані та прийняті роботи (фінансування робіт) підпорядковувалося публічно-правовим приписам нормативних актів щодо функцій замовника робіт, виконання обов'язків одержувача бюджетних коштів та учасника правовідносин з реалізації державної та місцевої програм, і без прийняття в публічно-правовому порядку відповідних рішень, заміна суб'єкта в спірних правовідносинах, є неможливою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і не спростовано скаржником, що будь-яких рішень відносно заміни учасника бюджетних правовідносин, згідно з яким одержувачем бюджетних коштів визначалося би ОКП "Бюро майнових відносин" Харківської міської ради (другий відповідач), не приймалось. Належних та допустимих доказів того, що другий відповідач включений до Плану використання бюджетних коштів з визначенням напрямку їх використання на фінансування виконаних та прийнятих робіт за договором підряду №1/Р, сторонами не надано.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Обласне комунальне підприємство "Бюро майнових відносин" Харківської міської ради не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів, без чого неможливо включення його до мережі будь-якого розпорядника або одержувача коштів (а.с.106).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що передання ОКП "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради прав та обов'язків замовника - КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст" прямо суперечило приписам чинного на час підписання оспорюваної додаткової угоди Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 (z0130-13) .

Отже, оскільки ОКП "Бюро майнових відносин" Харківської міської ради (другий відповідач) немає відповідного статусу учасника закупівлі робіт за державні кошти та одержувача бюджетних коштів на виконання передбачених договором підряду робіт, то заміна боржника (замовника підрядних робіт) у зобов'язані, яке виникло на підставі договору підряду від 09.07.2010 № 1/Р, є неможливою через відсутність у цієї юридичної особи спеціальної правосуб'єктності.

Крім того, відповідно до статей 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, заміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернення податкового органу, яким констатовано стан тривалої неплатоспроможності Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин", Харківською міською радою прийнято рішення від 20.12.2012 № 617-VІ про надання згоди на застосування до цієї юридичної особи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про те, що оспорювана додаткова угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, оскільки на день її підписання, особа, до якої перейшли грошові зобов'язання замовника за договором підряду, не була здатна їх виконувати через свою неплатоспроможність.

З врахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди до договору підряду недійсною, вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, у зв'язку з чим, правові підстави для скасування рішення та постанови, відсутні.