Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого, Коробенка Г.П., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі господарського суду Вінницької області за позовом приватного підприємства "БІЗОН - ТЕХ 2012" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення 773 355,08 грн в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Тищенко Г.Г. - дов. № 20/15 від 08.01.2015; від відповідача: не з'явились;

Рішенням від 17.12.2014 господарського суду Вінницької області (суддя: Маслій І.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "Лан" на користь ПП "БІЗОН-ТЕХ 2012" 303600,00 грн. основного боргу, 312600,41 грн. індексації ціни товару, 45540,00 грн. штрафу, 33037,34 грн. пені, 15467,10 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 03.03.2015 Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Бучинська Г.Б. - головуючий, Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) рішення від 17.12.2014 господарського суду Вінницької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором поставки товару. Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також враховуючи, що відповідач є сільськогосподарським виробником, має складний фінансовий стан, а також ступінь виконання зобов'язання боржником, то господарські суди зменшили належні до стягнення пеню та штраф.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Лан" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та відправити справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області, посилаючись на те, що господарський суд не задовольнивши його клопотання про відкладення розгляду позовної заяви у зв'язку із проведенням аудиторської перевірки та без висновку аудиторської компанії, прийняв рішення, чим порушив вимоги ст.ст. 43, 36, 65 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного дослідження всіх обставин справи.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 13.12.2012 ПП "БІЗОН-ТЕХ" (постачальник) та ТОВ "Лан" (покупець) уклали договір поставки насіння № ВН-Н-36, відповідно п.1.1 якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби (надалі "товар"), а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його.

За п. 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Розділом 4 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися постачальником, про що він повинен завчасно повідомити покупця. Покупець повинен письмово повідомити постачальника не менше ніж за 2 дні про подачу автотранспорту під завантаження.

Дата (строк) поставки товару вказується в специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, визначені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов договору. Під авансовими платежами сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару.

Якщо покупець прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже поставлений товар), то постачальник має право пропорційно на час прострочення покупця затримати поставку товару або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки товару за такою та/або наступними специфікаціями, не несучи за це відповідальність.

Відповідно п. 5.1. договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки, вказані в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором.

Пунктом 5.6 договору сторони передбачили, що ціна товару, яка вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається передбаченим порядком у цьому договорі, а саме в п.п. 5.6.1 та 5.6.2. У день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу.

За п. 5.6.3 договору у випадку прострочення покупцем сплати платежу, визначеного договором, то проіндексована сума такого платежу визначається у вищезазначеному порядку, але вона у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.

Пунктом 5.6.6 договору сторони передбачили, що зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

За п.п. 7.1.1 та 7.1.3 договору покупець зобов'язується оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з договором та специфікаціями; перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару провести його індексацію в порядку, визначеному цим договором.

Згідно п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю пестицидів до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки пестицидів, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки пестицидів покупцю, то цей договір продовжує діяти і в наступному році аж до моменту укладання нового договору поставки.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 463600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 656 від 19.03.2013, № 1464 від 24.04.2013, № 1596 від 24.04.2013, № 2972 від 31.07.2013, однак як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач свої зобов'язання з оплати одержаного товару виконав частково в сумі 160000,00 грн.

Також господарськими судами встановлено, що відповідно умов договору позивач нарахував відповідачу суму індексації ціни товару в розмірі 312600,41 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про виконання грошових зобов'язань з оплати товару за договором. 01.07.2014 відповідач надіслав позивачу гарантійний лист № 35, яким визнав наявність простроченої заборгованості за договором, яку гарантував погасити частинами до 15.08.2014 та 15.09.2014, однак, як встановлено господарськими судами відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар.

Відповідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Приписами ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного Кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктами 8.1.3 та 8.2 договору поставки сторони передбачили, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Відповідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарські суди попередніх інстанцій враховуючи значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків; ступінь виконання зобов'язань; принцип добросовісності, розумності та справедливості та виходячи з загальної суми поставки та суми прострочення платежу; умов договору щодо індексації суми боргу виходячи з курсу гривні до долару США, дійшли висновку про можливість зменшення на 50% заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме 33 037,34 грн. пені та 45 540,00 грн. штрафу.

Аудиторський звіт щодо складання контррозрахунку боргових зобов'язань за договором поставки насіння № ВН-Н-36 від 13.12.2012, на який посилається позивач, був предметом дослідження апеляційного господарського суду та йому надана належна правова оцінка.

Враховуючи викладене та умови договору щодо обов'язку покупця оплатити товар та суму індексації ціни товару, господарські суди дійшли висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в сумі 303600,00 грн. та 312600,41 грн. індексації ціни товару.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 03.03.2015 Рівненського апеляційного господарського суду зі справи № 902/1568/14 залишити без змін.