Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю повноважних представників:

позивача -

відповідача -

прокурора - Гудименко Ю.В.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Донецької області від 6 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 березня 2014 року у справі за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звільнення нежитлового приміщення,

Прокурор в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради звернувся до відповідача про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та передати його за актом приймання-передачі, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення №1927-О від 30.01.2008 року щодо звільнення приміщення, у зв'язку зі спливом строку його дії, внаслідок чого виникли підстави щодо примусового звільнення приміщення відповідачем та зобов'язання передати його за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 6 листопада 2013 року (суддя Колесник Р.М.) позов задоволений. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 в 20-денний строк з дня набрання рішенням чинності звільнити та передати приміщення за актом приймання-передачі Управлінню міського майна Маріупольської міської ради нежитлове приміщення, загальною площею 52,6 кв. м, що дорівнює 1/1 частки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 5 березня 2014 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та припинити провадження по справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору на довгострокову оренду не житлового приміщення № 1072-О від 17 січня 2002 року, укладеного між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем), відповідачеві було передане в платне користування не житлове приміщення загальною площею 52,6 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для використання під аптеку.

Згідно п.2.1 укладеного договору, вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає на підставі цього договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного звільнення орендарем приміщення та підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.3 договору).

У відповідності до умов п.7.1 цього договору, строк його дії встановлений з 17.01.2002 року по 14.02.2007 року.

При розгляді справи, судами попередніх судових інстанцій правильно було встановлено, що відповідачем було направлено позивачеві заяву № 251-01 від 06.02.2007 року, в якій він просив розглянути питання про передачу у довгострокову оренду (строком на 5 років) нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв.м для використання під аптечний пункт.

30.01.2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 1927-О, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 52,6 кв.м., що дорівнює 1/1 частки, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, будівля з Літ.А-5, вбудоване нежитлове приміщення № 2 (кімн. № 7, 8, 35, 36) перший поверх, для використання приміщення під аптечний пункт.

За умовами п.2.1 цього договору вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає на підставі договору на довгострокову оренду нежитлового приміщення міської комунальної власності з моменту підписання акта приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення.

Згідно п.2.3 договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного звільнення орендарем приміщення та підписання сторонами акту приймання-передачі.

Орендар зобов'язаний, зокрема, у випадку припинення дії цього договору негайно повернути об'єкт оренди орендодавцю згідно з актом прийому-передачі (п.п. "и" п. 3.2 зазначеного договору).

У відповідності до п.7.1 вказаного договору, він набирає законної сили з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 30.01.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листами № 05-4/4789 від 24.12.2012 року та № 05-4/0374 від 29.01.2013 року повідомив відповідача про те, що договір оренди № 1927-О від 30.01.2008 року на новий строк укладатись не буде і запропонував йому повернути нежитлове приміщення після закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до наказу начальника Управління міського майна Маріупольської міської ради № 35 від 31.01.2013 року, у зв'язку з припиненням дії договору після закінчення строку оренди, на який він був укладений, з 31.01.2013 року було припинено нарахування відповідачеві орендної плати за укладеним договором № 1927-О від 30.01.2008 року.

Листами № 05-4/0520 та № 05-4/0519 від 07.02.2013 року позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованого приміщення.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач послався на той факт, що він не надавав своєї згоди на продовження терміну дії оренди спірного майна і, у зв'язку з цим, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, що і стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно п.2 ст. 26 та п.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.1 ст. 785 Цивільного кодексу України при припиненні договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу або у стані, який був обумовлений в договорі.

Згідно ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним підтверджено, що укладений між сторонами у справі договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення № 1927-О від 30.01.2008 року припинив свою дію 30 січня 2013 року, у зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений і відповідачем орендоване приміщення не звільнене та позивачеві не передане.

Тому, судова колегія вважає, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що відповідач безпідставно займає спірне приміщення.

Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити займане ним нежитлове приміщення та передати його за актом приймання-передачі.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Донецької області від 6 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 березня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.