910/20020/14 Про стягнення суми заборгованості за договором про закупівлю послуг і робіт за державні кошти - 01.04.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року у справі № 910/20020/14 за позовом державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" до Міністерства оборони України про стягнення суми, -

У вересні 2014 року державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення боргу за період з 20 лютого 2013 року по 25 березня 2013 року в сумі 100000 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 247/1/12/1-61/518 від 18 лютого 2012 року про закупівлю послуг і робіт за державні кошти в частині розрахунків за надані послуги.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10 листопада 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100000 грн. основного боргу та 2000 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову у справі скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2012 року сторонами укладено договір № 247/1/12/1-61/518 про закупівлю послуг і робіт за державні кошти, за умовами якого виконавцем у 2012 році надаються замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту, модернізації і розбирання суден, платформ та конструкцій плавучих (ракетного крейсера проекту 1164, заводський № 2011), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги і роботи на підставі затвердженого акту, після пред'явлення рахунку (за умов надходження коштів за відповідною бюджетною програмою на рахунок відповідача).

При цьому, 27 грудня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду № 3 до вказаного договору, якою строк надання послуг з обслуговування крейсера продовжено до 19 лютого 2013 року, а чинність договору - до 31 березня 2013 року, а 22 березня 2013 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору, якою визначено граничну вартість послуг і робіт у 2012 році (з 1 січня по 19 лютого), що складає 1207660,53 грн., та продовжено дію договору до 31 травня 2013 року.

Крім того, 26 березня 2013 року сторонами, за наслідками конкурсних торгів щодо визнання переможця та акцепту пропозиції у процедурі закупки в одного учасника від 18 січня 2013 року 3 75/2/3, укладено договір № 247/1/13/1, за яким позивач зобов'язався надавати послуги з обслуговування крейсера і у подальшому, з оплатою цих робіт відповідачем за узгодженою ціною, яка складає 6362930,04 грн. Акцептована відповідачем пропозиція, оприлюднена відповідно ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель", включала в себе вартість послуг з обслуговування крейсера у 2013 році, починаючи з 20 лютого 2013 року. Гранична ціна договору в сумі 6362930,04 грн. включає в себе витрати на обслуговування крейсера у період з 20 лютого 2013 року по 25 березня 2013 року.

У період з 20 лютого по 25 березня 2013 року позивач надав відповідачу послуги та роботи з утримання крейсера загальною вартістю 867909,58 грн. за актами № 1А (з 20 лютого по 28 лютого 2013 року) та № 2А (з 1 березня по 25 березня 2013 року), що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 9 грудня 2013 року у справі № 910/21775/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року, а також рішенням господарського суду м. Києва від 12 травня 2014 року у справі № 910/4350/14, залишеним без змін відповідними постановами апеляційної та касаційної інстанцій, якими позови державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара", заявлені до Міністерства оборони України, задоволені в загальній сумі 187000 грн.

Спір у даній справі виник з аналогічних підстав, що і у справах № 910/21775/13 та № 910/4350/14, у зв'язку з несплатою відповідачем в повному обсязі вартості наданих позивачем послуг згідно з актами № 1А і № 2А, і сума заборгованості, заявленої до стягнення, складає 100000 грн.

Розглядаючи поданий позов, місцевий господарський суд, керуючись нормами ст.ст. 509, 525, 526, 530, 903 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановивши зазначені обставини, а також той факт, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані в період з 20 по 28 лютого 2013 року та з 1 по 25 березня 2013 року послуги становить 100000 грн. і не є сплаченою на момент розгляду справи в суді, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність їх задоволення.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін з тих же мотивів.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм ст. 903 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень зазначеної статті, а також, як і інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку була надана відповідна та обґрунтована правова оцінка, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, оскаржувану у справі постанову апеляційного господарського суду слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року у справі № 910/20020/14 - без змін.