910/19467/14 Про стягнення суми інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням господарського суду - 26.03.2015 Прийняття

головуючого судді суддів Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі № 910/19467/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 109 971,03 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Буняк Ю.І. (дов. від 24.10.2014),

відповідача: Шикеринець Р.І. (дов. від 29.12.2014)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 24 525,99 грн. пені, 9 450,45 грн. штрафу, 13 143,26 грн. 3% річних та 62 604,45 грн. збитків від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором, яка стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 910/19667/13. З огляду на що, позивач просив захистити порушене право шляхом стягнення суми інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, позивач посилався на приписи статей 599, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2014, ухваленим суддею Грєховою О.А., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 910/19667/13, яке набрало законної сили, з відповідача на корить позивача стягнуто 656 790,12 грн. основного боргу, 19 813,28 грн. пені, 37 806,34 грн. штрафу, та 4 422,83 грн. 3 % річних. Внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо погашення суми боргу, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних, річних, пені та штрафу. При цьому, суд керувався приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ткаченка Б.О. - головуючого, Зеленіна В.О., Шевченка Е.О., постановою від 11.02.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство " Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на те, що зобов'язання відповідача, які виникли за договором та судовим рішенням не є простроченими, оскільки проводити розрахунки відповідач міг виключно в межах витрат, передбачених затвердженими НАК "Нафтогаз України" фінансовими планами відповідача на 2012-2014 роки. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 611 Цивільного кодексу України, статей 135, 193 Господарського кодексу України, статей 4, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (виконавець) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (замовник) укладений договір № 1206000740, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування на об'єктах відповідача (технічне обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз").

У зв'язку із порушенням Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" зобов'язань зі сплати наданих послуг за договором, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення 656 790,12 грн. основного боргу, 19 813,28 грн. пені, 37 806,34 грн. штрафу, 4 422,83 грн. 3 % річних. Судами також установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у справі № 910/19667/13 зазначений позов задоволено повністю.

Предметом спору у вищевказаній справі є виконання Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування відповідно до договору № 1206000740 від 21.06.2012. Під час розгляду спору у справі № 910/19667/13 Господарським судом міста Києва встановлено факт настання терміну оплати за укладеним між сторонами договором, наявність підстав застосування штрафних санкцій, а також факт прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором. Вказане рішення, як встановлено судами, набрало законної сили.

В силу частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас судами установлено, що відповідачем заборгованість за договором у розмірі 656 790,12 грн., яка присуджена до стягнення рішенням від 16.12.2013, у повному обсязі була сплачена несвоєчасно, тобто відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" про застосування до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" відповідальності у вигляді стягнення 24 525,99 грн. пені, 9 450,45 грн. штрафу, 13 143,26 грн. 3% річних та 62 604,45 грн. збитків від інфляції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором. Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України (435-15) і Господарським кодексом України (436-15) .

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 вказаного Кодексу, яка кореспондується зі статтею 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, у тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання унормовує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Судами установлено, що умовами спірного договору (пункт 7.5.) сторони узгодили сплату пені у випадку несвоєчасної сплати замовником наданих послуг, а також сплату штрафу у розмірі 7% від вартості простроченого зобов'язання за прострочення понад 30 календарних днів.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Дослідивши усі обставини та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили, що відповідачем заборгованість у розмірі 656 790,12 грн., яка присуджена до стягнення рішенням від 16.12.2013 у справі № 910/19667/13, у повному обсязі була сплачена несвоєчасно, тобто з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення нарахованих річних, інфляційних, пені та штрафу.

Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються викладеним та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.