Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від відповідача Гостищевої Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення та постанову Господарського суду Київської області від 22.09.2014 року Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року у справі № 911/3028/14 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоклуб МАА" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним рішення конкурсної комісії та зобов'язання вчинити дії

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоклуб МАА" (надалі - ТОВ "Автоклуб МАА", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", відповідач), у якому посилаючись на порушення відповідачем п. 18 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року № 906 (906-2011-п) , просило суд визнати недійсним рішення конкурсної комісії ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 01.07.2014 року, яке оформлене протоколом № 80.1-27-6, про визнання таким, що не відбувся конкурс на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна (автомобілів Hyundai Sonata Седан-В Білий, сірий (рік випуску 2012) - 60 одиниць) та зобов'язання ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та конкурсну комісію провести конкурс на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна (автомобілів Hyundai Sonata Седан-В Білий, сірий (рік випуску 2012) - 60 одиниць) з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону на умовах, визначених в Інформаційному повідомленні ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про проведення конкурсу на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону, опублікованих 11.06.2014 року в газеті "Хрещатик" № 80 (4480), а саме:

завершити проведення торгів "з голосу" і визначити переможця конкурсу на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна (автомобілів Hyundai Sonata Седан-В Білий, сірий (рік випуску 2012) - 60 одиниць) з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону;

скласти та затвердити протокол засідання конкурсної комісії на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону про визначення переможця конкурсу;

укласти з переможцем конкурсу договір оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна (автомобілів Hyundai Sonata Седан-В Білий, сірий (рік випуску 2012) - 60 одиниць);

опублікувати інформаційне повідомлення про підсумки конкурсу на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна (автомобілів Hyundai Sonata Седан-В Білий, сірий (рік випуску 2012) - 60 одиниць).

До прийняття рішення у справі позивач збільшив позовні вимоги та просив суд також визнати недійсним наказ ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 01-07-673 від 04.07.2014 року "Про визнання результатів конкурсу на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого майна)".

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перелік підстав для визнання конкурс таким, що не відбувся, не є вичерпним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.09.2014 року у справі № 911/3028/14 (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року (судді: Ропій Л.М. (головуючий), Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ), ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та п. 7 Порядку, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК).

В п.п. 30, 32 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що міністерства як уповноважені органи, надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції відносно умов договору оренди.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Кабінет Міністрів України постановою від 31.08.2011 року № 906 (906-2011-п) затвердив Порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна. Згідно з цим Порядком конкурс на право оренди об'єкта оголошує та проводить конкурсна комісія, що утворюється орендодавцем, але, при цьому, орган, уповноважений управляти державним майном, має право надавати висновки (пропозиці]) щодо умов оренди, направляти свого представника до складу комісії, відмовити у передачі майна в оренду.

Згідно з абз 11 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди.

Отже, рішення у цій справі безпосередньо впливає на права органу, уповноваженого управляти майном, тому суд повинен був вирішити питання про залучення цього органу на підставі ст. 27 ГПК України.

Оскільки позов позивача містить вимоги не лише про оскарження рішення конкурсної комісії, але і вимоги про зобов'язання провести конкурс неповторно, а на умовах, визначених в Інформаційному повідомленні ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про проведення конкурсу на право укладання договору оренди індивідуально визначеного (рухомого) майна з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону, опублікованих 11.06.2014 року в газеті "Хрещатик" № 80 (4480), рішення у цій справі вливає також на права та обов'язки і інших претендентів, що подали документи для участі в конкурсі.

Таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів згідно з п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України.

Крім того, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 19 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. А відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Отже, розглядаючи питання про зобов'язання відповідача продовжити конкурс, суд повинен був перевірити дотримання встановленої Порядком процедури проведення конкурсу на право оренди державного майна (опублікування оголошення; повідомлення органу, уповноваженого управляти державним майном, про умови конкурсу та утворення комісії без представника такого органу; розгляду документів, які подаються претендентами для участі в конкурсі; затвердження списку учасникам конкурсу), оскільки не допускається зобов'язання осіб здійснювати дії, що суперечать законодавству або порушують права інших осіб. Відтак, встановлення цих обставин є суттєвим для вирішення даного спору.

З огляду на наведене, судові рішення, які ухвалені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушення норм процесуального законодавства, зокрема, ст. 27, 43 ГПК України, підлягають скасуванню, а справа - передачі до місцевого господарського суду на новий розгляд, під час якого суду слід врахувати наведені в даній постанові вказівки, вирішити питання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, встановити всі необхідні обставини справи, і на підставі встановленого постановити обґрунтоване та законне рішення суду.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року у справі № 911/3028/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.