916/3208/14 Про визнання недійсним договору генерального підряду - 10.03.2015 Прийняття

головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компліт груп" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2014 р. та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у справі № 916/3208/14 Господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компліт груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП" про визнання недійсним договору підряду № 42

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компліт груп" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП" про визнання недійсним договору генерального підряду № 42 на виконання робіт по "Малогабаритній бензино-дизельній установці", укладеного 28.05.2012 р. між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірний договір є недійсним згідно вимог частини 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки підписаний від імені Товариства його директором без належних на це повноважень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2014 р. у справі № 916/3208/14 (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. (головуючий суддя Лисенко В.А., судді Савицький Я.Ф., Ліпчанська Н.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з огляду на вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України визнав відсутніми підстави для визнання договору генерального підряду № 42 від 28.05.2012 р. недійсним, оскільки з моменту укладення спірного договору ТОВ "ЮСТ-СП" були виконанні роботи, які прийняті та частково оплачені ТОВ "Компліт груп", тобто відбулось наступне схвалення вказаного договору, що з огляду на вимоги статті 241 Цивільного кодексу України унеможливлює визнання такого договору недійсним.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2014 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Компліт груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, приписів статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України щодо цивільної дієздатності та підстав недійсності правочину, а також приписів статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів. При цьому скаржник наголошує на тому, що суди безпідставно не взяли до уваги ті обставини, що договір підряду № 42 від 28.05.2012 р. укладений з боку ТОВ "Компліт груп" директором, якій діяв з перевищенням повноважень, покладених на нього положеннями статуту Товариства, оскільки підписання вказаного договору відбувалось без погодження Загальними зборами учасників Товариства, за відсутності наступного схвалення Товариством такого договору, оскільки докази такого схвалення скаржник вважає неналежними. Крім того скаржник наголошує на тому, що він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції в порушення вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП" надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржувані рішення та постанову з мотивів, у них викладених.

23.02.2015 р. розгляд касаційної скарги у справі № 916/3208/14 не відбувся у зв'язку з лікарняним судді-доповідача та його було перенесено на 02.03.2015 р., про що представників сторін було повідомлено телефонограмою Вищого господарського суду від 20.02.2015 р.

02.03.2015 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компліт груп" відкладено на 10.03.2015 р. для забезпечення належної явки представників сторін у справі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в оскаржуваних рішенні та постанові, та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компліт груп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП" (підрядник) укладено договір генерального підряду № 42 на виконання робіт по "Малогабаритній бензино-дизельній установці", за яким замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання своїми та залученими засобами виконати роботи. Замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані підрядником роботи та сплатити їх вартість.

Пунктом 1.3. договору передбачений перелік будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до пункту 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором та вартість робіт за кожній ділянці будівництва (монтажу) згідно пункту 1.3. договору визначається додатковими угодами до цього договору та кошторисами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторонами укладеного договору генерального підряду № 42 від 28.05.2012 р. на виконання умов вказаного договору додатковими угодами були погоджені роботи на загальну вартість 60 870 956,02 грн.

Пунктом 2.6. договору встановлений порядок розрахунків за договором.

Від імені ТОВ "Компліт Груп" договір підписаний директором товариства - Лободіним А.А.

Предмет спору у даній справі складає вимога про визнання недійсним вказаного договору генерального підряду № 42 від 28.05.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компліт груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП".

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що договір генерального підряду укладений директором ТОВ "Компліт груп" з перевищенням повноважень, покладених на нього положеннями статуту Товариства, оскільки статутом Товариства (в редакції, що діяла на час укладання оспорюваного договору) передбачено, що саме до компетенції загальних зборів Товариства віднесено надання дозволу директора Товариства вчиняти правочин на суму, що перевищує 1000000 грн. (п.п. 10.3.19 п. 10.3 розділу 10 Статуту). При цьому позивач вказує, що жодного рішення Загальних зборів учасників товариства щодо надання дозволу директору Товариства на укладення спірного договору генерального підряду або наступного його схвалення не приймалось, а отже цей договір не породжує виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, у зв'язку з чим позивач вважає, що такий правочин має бути визнаний недійсним на підставі частини 2 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 207 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. (пункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) ).

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони, укладаючи договір генерального підряду № 42 від 28.05.2012 р., погодили всі передбачені для даного виду договору істотні умови, зокрема, предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому судами встановлено, що з моменту укладання оспорюваного договору генерального підряду ТОВ "Юст-Сп" були виконані роботи, які були прийняті та частково сплачені ТОВ "Компліт груп". Так, позивачем за період виконання вказаного договору були прийняті виконані підрядні роботи (у тому числі шляхом підписання відповідних актів виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи) на загальну суму 60 870 956, 02 грн., а відповідачем частково оплачено вартість таких робіт на загальну суму 60 351 472, 37 грн.

Крім того, протягом виконання робіт за договором генерального підряду № 42 від 28.05.2012 р. між сторонами відбувалося систематичне листування з питань виконання робіт та сплати вартості таких робіт. Так, в матеріалах справи містяться листи про подальше погодження умов вказаного договору, адресованих ТОВ "Юст-Сп" від Приватного акціонерного товариства "Метал Юніон", яке згідно статуту ТОВ "Компліт груп", чинного на момент укладення оспорюваного договору, являлось учасником Товариства з часткою в розмірі 99% статутного капіталу цього Товариства.

З викладеного вбачається, що після підписання директором ТОВ "Компліт груп" договору генерального підряду № 42 від 28.05.2012 р. з боку Товариства відбулось наступне схвалення вказаного правочину, що підтверджується листуванням між сторонами спірного договору та подальшим його виконанням.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. (v0011600-13) наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Враховуючи наведене суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зауважили, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про схвалення позивачем договору генерального підряду № 42 від 28.05.2012 р., наявність яких відповідно до частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України виключає можливість визнання вказаного договору недійсним.

З огляду на викладені обставини і зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком судів про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач, звертаючись з позовом, не довів суду наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Доводи ТОВ "Компліт груп" про порушення апеляційною інстанцією вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження зважаючи на наступне.

З метою належного повідомлення про час та місце судового засідання позивача, який знаходиться у місцевості, де припинено поштове відправлення (м. Донецьк), апеляційним судом було вжито всіх відповідних заходів, зокрема: судове засідання неодноразово переносилось, а повідомлення про час, дату та місце проведення судового засідання направлялись телефонограмою, поштовими відправленнями на адресу представників ТОВ "Компліт груп" та шляхом розміщення на офіційному інтернет-сайті.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваній постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови відсутні.