Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 922/3596/14 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення коштів у розмірі 95 986 414, 44 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача Бернацька О.В. - відповідача Ващенко Т.Б.

В серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг у розмірі 58 984 115, 77 грн., пеню у розмірі 21 391 895, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 853 744, 91 грн., 3 % річних у розмірі 4 739 658, 33 грн. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2014 (суддя Калініченко Н.В.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 58 984 115, 77 грн. основного боргу, 2 909 297, 78 грн. пені, 10 853 744, 91 грн. інфляційних втрат, 4 739 658, 33 грн. 3 % річних та 73 080, 00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 (головуючий Тарасова І.В., судді: Горбачова Л.П., Істоміна О.А.) вказане рішення суду скасовано в частині задоволення позову про стягнення 58 984 115,77 грн. основного боргу, 2 909 297,78 грн. пені, 10 853 744, 91 грн. інфляційних втрат, 4 739 658, 33 грн. 3% річних скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким провадження в частині стягнення 58 984 115,77 грн. основного боргу припинено. В частині стягнення 2 909 297, 78 грн. пені, 10 853 744, 91 грн. інфляційних втрат, 4 739 658, 33 грн. 3% річних в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись частково із зазначеною постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині відмови у стягненні пені, інфляційних втрат та 3 % річних. В цій частині касатор просить суд прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати від 24.02.2015 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем; позивачем у справі) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупцем; відповідачем у справі) було укладено договір № 13/2990-ТЕ-32, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця протягом січня-грудня 2013 року природний газ обсягом до 682 950 тис. куб. м., ввезений на митну територію України продавцем, а покупець зобов'язався прийняти, використати виключно для виробництва теплової енергії яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) та оплачувати газ на умовах даного договору (а.с.23-28).

Відповідно до умов пункту 5.2. цього договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу встановлена у розмірі 1 309, 20 грн. із ПДВ.

Пункт 6.1. договору передбачає, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством, а також цим договором (пункт 7.1 договору купівлі-продажу природного газу).

Згідно з пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк дії договору поставки природного газу встановлений з моменту підписання договору сторонами і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору).

За актами приймання - передачі природного газу (а.с. 30-59) позивач передав відповідачеві протягом січня - листопада 2013 року природний газ вартістю 663 670 358, 89 грн.

Однак, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" у порушення своїх зобов'язань не розрахувалося за поставлений природний газ у строки, передбачені договором купівлі-продажу природного газу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 вересня 2014 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (30-2014-п) "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (далі - постанова КМ України № 30 (30-2014-п) ) між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації було укладено договір № 426/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та постанови КМ України № 30 (а.с.167-168).

За умовами зазначеного договору, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ у 2013 році перед позивачем за договором № 13/2990-ТЕ-32 від 28.12.2012 на суму 187 393 549, 34 грн., у тому числі ПДВ 31 232 258, 22 грн. (пункт 7).

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов пункту 7 договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем було перераховано на рахунок НАК "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий природний газ у 2013 році згідно з договором № 13/2990-ТЕ-32 від 28.12.2012, що підтверджується копією платіжного доручення № 26 від 13.10.2014 (а.с.169).

Встановивши факт погашення заборгованості за укладеним сторонами договором купівлі-продажу природного газу № 13/2990-ТЕ-32 від 28.12.2012, апеляційний господарський суд припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. постанова апеляційного господарського суду в цій частині не оскаржується.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача нарахованих позивачем на суму боргу пені за період з 14.02.2013 по 13.06.2014, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 14.02.2013 по 14.07.2014, слід зазначити наступне.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 названого кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановлено апеляційним господарським судом у справі, що розглядається, розрахунок за поставлений у січні - листопаді 2013 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.3. договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Виходячи із зазначених обставин, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про відмову у позові в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови, що оскаржується, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 922/3596/14 залишити без змін.