924/1269/14 Про визнання припиненими правовідносин за іпотечними договорами - 26.01.2015 Прийняття

головуючого Євсікова О.О., суддів: Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 924/1269/14 Господарського суду Хмельницької області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненими правовідносин за іпотечними договорами за участю представників сторін від позивача: Діденко С.М. від відповідача: Воїна С.М.

Відкрите акціонерне товариство "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненими правовідносин за укладеними між сторонами іпотечним договором від 30.01.2007, зареєстрованим в реєстрі за № 138, та іпотечним договором від 02.02.2007, зареєстрованим в реєстрі за № 3-141.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2014 (суддя Димбовський В.В.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (колегія суддів: Дужич С.П., Саврій В.А., Грязнов В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності позивачем наявності передбачених законом підстав для припинення зобов'язань за іпотечним договором.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 30.01.2007 між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" (кредитор), правонаступником якого є ПАТ Банк "Фінанси та Кредит", та ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" (позичальник) укладено Договір про кредитну лінію № 10-02-07, за умовами якого відповідач відкриває позивачу відкличну відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8200000 грн., а позивач зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 30.01.2012 за графіком зниження ліміту.

Пунктом 3.1 цього договору передбачено сплату позивачем відповідачеві процентів за користування кредитом у валюті кредиту за процентними ставками: 18,5% річних за період із дня видачі до дати повернення кредиту, зазначеної в п. 2.5 даного договору, та 37% річних за період з 30.01.2012 до дня фактичного погашення основної заборгованості.

На забезпечення виконання зобов'язань за Договором про кредитну лінію № 10-02-07 сторони уклали: Іпотечний договір від 30.01.2007 (зареєстрований у реєстрі за № 138) та Іпотечний договір від 02.02.2007 (зареєстрований у реєстрі за № 3-141), на підставі яких позивач (іпотекодавець) передав відповідачу (іпотекодержатель) в іпотеку нерухоме майно, відповідно: 1) земельну ділянку площею 148076 м2 під кадастровим номером 6810400000:13:001:0005, розташовану по вул. Данила Галицького, 15, у м. Кам'янець-Подільський, яка належить позивачу на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 020392, виданого Кам'янець-Подільською міською радою 09.11.2004, та виділена для виробничих потреб; 2) комплекс будівель, загальною площею 40417,5 м2, які розташовані по вул. Д. Галицького, 15 в м. Кам'янець-Подільський.

За умовами названих іпотечних договорів у випадку зміни сторонами основного зобов'язання, процентної ставки за користування кредитними коштами іпотекодавець зобов'язався невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний додатковий договір до кожного з цих договорів.

Також відповідно до п.п. 8.1.4, 8.1.5 Іпотечного договору від 30.01.2007 іпотекодавець зобов'язався без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною прав власності на предмет іпотеки; не пізніше наступного дня після настання змін надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором.

У п. 4.4 Іпотечного договору від 02.02.2007 сторони передбачили, що право іпотеки припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого іпотекою; реалізації предмета іпотеки, відповідно до цього договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання договору іпотеки недійсним; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не відновив його; в інших випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Додатковими договорами № 1 від 12.05.2008 і № 2 від 10.10.2008 сторони внесли зміни до п.п. 1.1, 3.1 Договору про кредитну лінію № 10-02-07, якими передбачено сплату позивачем процентів за користування кредитними коштів у наступних розмірах: 18,5% річних за період з 30.01.2007 до 11.05.2008; 20% річних за період з 12.05.2008 до 09.10.2008; 23% річних за період з 10.10.2008 до закінчення терміну дії цього договору; у випадку порушення позичальником термінів погашення згідно графіка - 40% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіка, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї кредитної (основної) заборгованості, але не більш остаточного терміну погашення кредиту, встановленого в п. 2.5 договору; 40% річних за період з 30.01.2012 до дня фактичного погашення основної заборгованості за кредитом.

Крім того, рішеннями Кам'янець-Подільської міської ради № 14 і № 15 від 19.08.2008 за клопотанням позивача надано дозвіл на зміну цільового призначення земельних ділянок площами 34060 м2 та 114016 м2, що загалом складає 148076 м2, які знаходяться по вул. Д. Галицького, 15 в м. Кам'янець-Подільський.

Рішеннями Кам'янець-Подільської міської ради № 21 і № 22 від 25.11.2008 затверджено проект відведення та зміни цільового призначення частини земельних ділянок 114016 м2 і 34060 м2 по вул. Д.Галицького, 15, які перебували у власності позивача, відповідно, для житлової забудови - будівництво та обслуговування багатоповерхових житлових будинків та для комерційного призначення - будівництво, обслуговування та розміщення нежитлових крупноформатних об'єктів (бізнес-центр, торгівельно-розважальний центр, спортивний комплекс, готельний комплекс). Вказаними рішеннями ради дозволено виготовлення державного акту на право власності на землю і зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку серія серії ХМ № 020392, виданий ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020474400023, втратив чинність.

На підставі вказаного вище рішення Кам'янець-Подільської міської ради № 21 від 25.11.2008 позивачеві 02.12.2008 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 974312, площа якої складає 114016 м2, під кадастровим номером 6810400000:13:001:0016, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів па право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020874400026.

На підставі рішення Кам'янець-Подільської міської ради № 22 від 25.11.2008 та №№ 59-61 від 23.09.2008 позивачеві видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 974311, площа якої складає 36000 м2, під кадастровим номером 6810400000:13:001:0018, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020874400027.

Тобто позивач здійснив поділ та змінив цільове призначення земельної ділянки, наданої відповідачу в іпотеку.

З огляду на викладені обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання припиненими правовідносин за іпотечними договорами від 30.01.2007 і від 02.02.2007 з підстав неукладення між сторонами додаткових угод до цих іпотечних договорів у зв'язку зі збільшенням розміру основного зобов'язання. Підставою припинення правовідносин за іпотечним договором від 30.01.2007 позивач також визначив обставини зміни цільового призначення, площі та кадастрового номеру земельної ділянки, яка була передана в іпотеку за даним договором, і відповідна зміна правовстановлюючих документів на неї, внаслідок чого, на його думку, відбулася втрата предмета іпотеки за договором.

Статтею 1 ГПК України та ст. 16 ЦК України передбачено звернення до господарського суду відповідних осіб за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 ЦК України, згідно з якими при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо.

Такий спосіб захисту як припинення господарських правовідносин передбачений ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

При цьому за ст. 580 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави покладено на власника заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави. Вказана норма кореспондується зі ст. 587 ЦК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Земельний кодекс України (2768-14) у ч. 1 ст. 79 визначає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Стаття 110 ЗК України (в редакції на момент поділу та зміни цільового призначення переданої в іпотеку земельної ділянки) передбачала, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором; перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження).

На момент звернення з позовом у даній справі про припинення правовідносин іпотеки щодо відповідної земельної ділянки законодавець доповнив зазначену норму частиною третьою, згідно з якою поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

З викладених правових норм вбачається, що зміна сторонами умов договору, на забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено іпотечний договір, законодавчо не визначена підставою для припинення іпотеки. Тобто невиконання позивачем свого обов'язку з укладення з іпотекодержателем додаткових договорів до спірних іпотечних договорів у зв'язку зі зміною процентної ставки за договором про кредитну лінію № 10-02-07 не є підставою для припинення правовідносин за цими іпотечними договорами. З огляду на викладене доводи позивача в цій частині правильно відхилені судами першої та апеляційної інстанцій.

Щодо решти доводів позивача з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається відсутність передбаченої абз. 6 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підстави припинення іпотеки за спірними договорами. Зі змісту вказаної норми вбачається, що нею взагалі не передбачено припинення іпотеки земельної ділянки, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.01.2007. Обставини ж знищення (втрати) переданих в іпотеку за іпотечним договором від 02.02.2007 будівель позивачем не доводились та судами не встановлені.

Також відсутні підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України, оскільки позивачем не доведено наявність передбачених цією нормою обставини втрати предмета застави - земельної ділянки, переданої в іпотеку за іпотечним договором від 30.01.2007. Поділ та зміна цільового призначення переданої в іпотеку за вказаним іпотечним договором земельної ділянки, які відбулись внаслідок вчинених всупереч умовам п.п. 8.1.4, 8.1.5 цього договору дій позивача, не свідчать про знищення вказаної земельної ділянки як предмету матеріального світу, щодо якого існують відповідні права та обов'язки, зокрема, право власності позивача та його обов'язки як іпотекодавця. Вказані обставини також не свідчать про втрату позивачем цієї земельної ділянки як предмета застави та звільнення його від встановленого ч. 2 ст. 580 і ч. 2 ст. 587 ЦК України обов'язку відновити або замінити предмет застави у відповідних випадках.

Більш того, з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що, звернувшись з позовом у даній справі, позивач посилається на виникнення спору між сторонами у зв'язку з викладеними вище обставинами недотримання ним самим умов іпотечних договорів та законодавчих норм та по суті не доводить наявність порушення відповідачем його певних прав, які підлягають захисту з урахуванням вказаних вище положень ст. 1 ГПК України та ст. 16 ЦК України.

Зважаючи на встановлення під час розгляду справи обставин відсутності передбачених законом підстав для припинення правовідносин за спірними іпотечними договорами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач викладених висновків судів не спростував та не довів порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо фактичних обставин, встановлених судами під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.