Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі господарського суду Сумської області № 920/1319/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004,

за участі представників сторін: від позивача -ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_6, від відповідача -не з'явилися.

31.07.2013 ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 у зв'язку з вчиненням його під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, неузгодженістю істотних умов правочину, оскільки примірники договору від 15.10.2004 у сторін є різними за змістом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що договір, датований 15.10.2004, в дійсності був підписаний у квітні 2008 року за ініціативою відповідача. Одночасно з підписанням договору відповідачем були надані два примірники акту до договору, датовані 15.10.2004, відповідно до яких відповідач вніс понад 4 000 000 грн. у спільну з позивачем діяльність по будівництву нежитлового приміщення. Через кілька днів відповідач запропонував підписати інший акт, датований 07.05.2008, в якому зазначається про сплату відповідачем 4 281 000 грн. та міститься детальний поділ права власності вказаного приміщення на частини. Позивач зазначав, що підписання договору та актів відбулося за скрутних обставин, оскільки у нього не вистачало коштів щоб добудувати та ввести в експлуатацію об'єкт нерухомого майна, та через загрозу банкрутства, тому він змушений був підписати договір та акти минулими датами. Під час розгляду інших судових справ ним було з'ясовано, що у кожної з сторін договору від 15.10.2004 знаходяться різні за змістом примірники договору, зокрема, розділ 3 договору, яким регулюється питання власності, у примірнику відповідача складається із 27 рядків, а у примірнику позивача - з чотирьох, розділ 4 договору щодо порядку розрахунків у примірнику відповідача врегульовано двома пунктами, а у примірнику позивача - трьома.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на рішення господарського суду Сумської області від 29.03.2010 у справі № 10/4-10, від 10.02.2011 у справі № 17/481-08 та від 28.02.2013 у справі № 5021/1191/12, якими установлений факт укладення 15.10.2004 ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 договору про спільне фінансування будівельних робіт нежитлового приміщення, а також з посиланням на ст. 267 ЦК України просив суд застосувати позовну давність до даного спору.

24.07.2014, при новому розгляді справи, рішенням господарського суду Сумської області (ОСОБА_7.), залишеним без змін 14.10.2014 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді: Горбачова Л.П. - головуючий, Барбашова С.В., Тарасова І.В.), в позові відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог та пропуском строків позовної давності без поважних причин.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 посилався на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просив скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до змісту вимог ст. 267 Цивільного кодексу України убачається, що за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не визначилися з підставами відмови в позові, та в порушення зазначених вимог закону, одночасно виходили з недоведеності позову та звернення з ним до суду з пропуском строків позовної давності без поважних причин. Крім того, в порушення ч.1 ст. 111-12 ГПК України, не в повному обсязі виконали вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2014, а саме, не з'ясували який же із варіантів спірного договору про спільне фінансування будівельних робіт від 15.10.2004 є насправді укладений сторонами та не встановили чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту.

Виходячи з викладеного та повноважень касаційної інстанції, установлених ст. 111-9 ГПК України, постанова від 14.10.2014 та рішення від 24.07.2014 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2014 скасувати, а справу № 920/1319/13 направити для нового розгляду до суду першої інстанції.