5021/756/12 Про стягнення відсотків за користування кредитними коштами - 14.01.2015 Прийняття

головуючого: Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 року та рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2014 року у справі № 5021/756/12 за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 87 122 294,95 грн.,

В судовому засіданні взяли участь представники:

від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк" - Купенко М.С.,

від ПАТ "Сумихімпром" - Серьоженко М.С.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний банк" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.07.2012) до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором № 283 від 18.04.2008 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, просило суд стягнути 23 327 699,89 грн. заборгованості, що складається з 14 247 100,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 24.10.2011 по 14.05.2012, 4 388 284,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 24.10.2011 по 14.05.2012, 1 295 587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту станом на 14.05.2012, 609 062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 24.10.2011 по 14.05.2012, 1 860 280,10 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості за кредитом в розмірі 110 948 077,81 грн. за період з 24.10.2011 по 14.05.2012, 136 185,70 грн. три проценти річних від простроченої суми заборгованості зі сплати відсотків по кредиту за період з 24.10.2011 по 14.05.2012.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.08.2012 у справі № 5021/756/12 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 14 247 100,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 295 587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 609 062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 2 787 664,39 грн. 3% річних. В стягненні пені в сумі 4 388 284,80 грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 (судді Бородіна Л.І. - головуючий, Здоровко Л.М., Лакіза В.В.), рішення від 01.08.2012 р. скасовано частково. Пункт 4 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", вул. Харківська, 12, м. Суми на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Зоологічна, буд. 5, м. Київ 14 245 555,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 295 587,14 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 609 062,60 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 2 787 664,39 грн. 3% річних. Доповнено резолютивну частину рішення пунктом 9 наступного змісту "Припинити провадження у справі щодо стягнення боргу за відсотками за користування кредитом у сумі 1 545,00 грн.".

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2012 (судді Остапенко М.І. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 та рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2012 у справі № 5021/756/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області в іншому складі суду.

Скасовуючи рішення попередніх судів, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано рекомендації, які викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) , де зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; суди не врахували і не дослідили правильність розрахунку інфляційних втрат та періоди, за які вони повинні нараховуватись; суди дійшли помилкового та передчасного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені тощо. Разом з тим, судом касаційної інстанції рекомендовано судам з'ясувати, за невиконання яких зобов'язань (конкурсних чи поточних) позивачем нарахована пеня і в залежності від встановленого вирішити можливість застосування положень частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; слід перевірити чи відповідає розрахунок пені вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також встановити чи правомірно позивачем нараховується пеня за останні шість місяців, виходячи від загальної суми заборгованості, без урахування тієї обставини, що виконання відповідачем обов'язку зі сплати відсотків та кредиту повинно було відбуватися щомісячно, а не в один день, а відповідно періоди нарахування пені щодо заборгованості за кожний місяць кредитування є різними.

За результатами нового розгляду Господарським судом Сумської області 13.06.2014 прийнято рішення у справі № 5021/756/12 (суддя Миропольський С.О.), яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 28 жовтня 2014 року Харківський апеляційний господарський суд (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними актами, скаржник Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 5021/756/12 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, вважає рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить процесуальні акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.06.2008 між сторонами було укладено кредитний договір № 283, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів (кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит в строки передбачені договором зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

До кредитного договору № 283 від 20.06.2008 сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 20.06.2008, № 2 від 23.06.2008, № 3 від 24.06.2008, № 4 від 25.06.2008, № 5 від 19.09.2008, № 6 від 13.11.2008, № 7 від 02.12.2008, № 8 від 02.12.2008, № 9 від 03.12.2008, № 10 від 31.03.2009, № 11 від 21.04.2009, № 12 від 19.06.2009, № 13 від 07.07.2009, № 14 від 30.10.2009, № 15 від 30.10.2009, № 16 від 15.02.2010, № 17 від 31.03.2010, № 18 від 01.07.2010, № 19 від 30.08.2010, № 20 від 29.10.2010, згідно з якими були змінені його окремі умови. Додатковою угодою № 14 від 30.10.2009 до кредитного договору було визначено, що грошові кошти надаються у формі кредиту у сумі 110 948 077 грн. 81 коп., процентна ставка за користування кредитом виставлена у розмірі 23 % річних. Додатковою угодою № 20 від 29.10.2010 до кредитного договору було встановлено термін остаточного повернення кредиту - 15.12.2010.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором і надав відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 110 948 077 грн. 81 коп.

Разом з тим місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 24.10.2011 Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", м. Київ про банкрутство публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми. Пунктом 5 ухвали суду від 24.10.2011 з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що питання правомірності нарахування та підстав стягнення з відповідача суми заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 3% річних від прострочених сум, інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, пені за останні шість місяців за несвоєчасну сплату кредиту та пені за останні шість місяців за несвоєчасну сплату процентів по кредиту повинно вирішуватись у межах справи про банкрутство відповідача, оскільки такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження в цій справі, враховуючи, що сума заборгованості виникла після порушення провадження у справі про банкрутство останнього, тобто є поточною.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарських судів, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - закон про банкрутство), норми якого як спеціальні норми права превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство), кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Нормами п. 5, п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до 19.01.2013, визначено, що зобов'язання боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство є поточними зобов'язаннями і на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, п. 8.6. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом" (v1193600-04) " роз'яснено, що вимоги боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Крім того, судам слід врахувати постанову Верховного Суду України від 26.08.2014 та постанову Вищого господарського суду України від 30.09.2014 у справі про банкрутство відповідача № 5021/2509/2011, якими визнано односторонню відмову керуючого санацією ПАТ "Сумихімпром" - голови правління ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В. листами № 15-8790 та № 15-8791 від 02.12.2012 року від виконання боржником ПАТ "Сумихімпром" своїх зобов'язань перед ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за кредитним договором № 283 від 20.06.2008 року, Договором застави від 02.12.2008 року з додатками, договором застави від 30.10.2009 року з додатками, іпотечним договором від 02.11.2009 року з додатками, зареєстрованим в реєстрі за № 2184.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене у даній постанові та постанові Вищого господарського суду від 28.11.2012, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, прийняти відповідне рішення.

Відповідно до положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, в зв'язку з чим підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні є передчасними, а відтак оскаржувані судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд.