Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло" на рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2014 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 914/1847/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло" до Приватного підприємства "Юна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Нечаєва Н.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло" звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства "ЮНА" про стягнення 135900 грн. - суми збереженої без достатньої правової підстави, 1329,21 грн. - 3% річних та 4077 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.07.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 914/1847/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 та рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватним підприємством "Юна" виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Готельбуд" рахунок-фактуру № ЮН-0000091 від 28.09.2011 року на оплату вартості електромонтажних робіт на загальну суму 204044,00 грн.

ТОВ "Готельбуд" перерахувало ПП "Юна" 180000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 29.09.2011р., № 29 від 06.10.2011р., № 90 від 24.10.2011р., № 104 від 01.11.2011р., № 123 від 17.11.2011р., № 164 від 07.12.2011р., № 177 від 27.12.2011р. з призначенням платежу: оплата за кабель згідно рахунку фактури № ЮН-0000091 від 28.09.2011р. та № 430 від 09.07.2012р. з призначенням платежу : оплата за кабель згідно рахунку від 09.07.12.

В подальшому, 15.08.2012 між ТОВ "Готельбуд" (первісний кредитор) та ТОВ "Інвест-Житло" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого первісний кредитор здійснює відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає право вимоги боргу первісним кредитором до ПП "ЮНА" Новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, а саме: повернути збережені без достатньої правової підстави кошти у сумі 180000,00 грн. Право вимоги підтверджується довідкою з бухгалтерії первісного кредитора № 3-05 від 10.08.2012 р.

Актом приймання передачі від 15.08.2013 сторонами засвідчено передання необхідної документації, пов'язаної із зобов'язанням загальною сумою 180000,00 грн. боржника - ПП "Юна", перед первісним кредитором ТОВ "Готельбуд" до нового кредитора ТОВ "Інвест-Житло".

28.12.2013 р. між ТОВ "Готельбуд" та ТОВ "Інвест-Житло" укладено додаткову угоду до договору від 15.08.2012 р., відповідно до умов якої новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, а саме: повернути збережені без достатньої правової підстави кошти у сумі 135900,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Інвест-Житло" вказувало на те, що його вимога № 30-12 від 30.12.2013 року про повернення коштів за не отриманий товар у сумі 135900,00 грн., яка була надіслана ПП "Юна" залишена останнім без відповіді, в зв'язку з чим позивач вважає, що зазначені кошти, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК мають бути стягнуті з відповідача, оскільки є безпідставно набутими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується укладення між відповідачем та третьою особою договору послуг у спрощений спосіб, на виконання якого третьою особою перераховано відповідачу кошти вісьмома платежами у період з 29.09.2011 по 09.07.2012, а отже сума коштів, яку позивач просить стягнути отримані відповідачем за наявності правової підстави та не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між ПП "Юна" та ТОВ "Готельбуд" було укладено договір послуг у спрощений спосіб на виконання електромонтажних робіт.

Так, на виконання умов договору, відповідачем були здійсненні електромонтажні роботи, які оплачені третьою особою в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи виставленим ПП "Юна" рахунком-фактури № ЮН-0000091, який був оплачений ТОВ "Готель буд" платіжними дорученнями, які містять посилання на вказаний рахунок-фактуру. Також, підтвердженням оплати виконаних робіт є податкові накладні, які містять посилання на платіжні доручення, що свідчить про відшкодування третьою особою ПДВ та підставність перерахування грошових коштів згідно досягнутих між ПП "Юна" та ТОВ "Готельбуд" домовленостей.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність належними доказами виконання між відповідачем та третьою особою господарського договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що ПП "Юна" отримало спірні грошові кошти як оплату виконаних електромонтажних робіт за договором, укладеним між ним та ТОВ "Готельбуд" у спрощений спосіб, а отже не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання скаржника на повернення відповідачем частини коштів на суму 44100,00 грн., як на доказ безпідставного набуття коштів, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що вказані кошти були повернуті третій особі саме з тієї суми, яка була сплачена останньою за електромонтажні роботи, згідно платіжних доручень.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 року та рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Житло" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 та рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2014 у справі № 914/1847/14 залишити без змін.