Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року у справі № 911/907/14 Господарського суду Київської області за позовом Іванківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави до 1. Іванківської районної державної адміністрації Київської області 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути водний об'єкт за участю представників сторін:

позивача - Клюге Л.М.

відповідача - 1- Шворак С.А. дов. від 12.01.2014 р.,

відповідача - 2- ОСОБА_4 дов. від 07.04.2014 р., ОСОБА_1

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.01.2015 р. у зв'язку із виходом з відпустки судді Кравчука Г.А., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді - Кравчук Г.А., Мачульський Г.М.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2014 р. (суддя - Лутак Т.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 р. (судді - Кропивна Л.В., Жук Г.А., Смірнова Л.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2011 р. Розважівською сільською радою Іванківського району Київської області було прийнято рішення № 70 "Про погодження надання в оренду водойми", яким погоджено питання надання в оренду місцевої водойми, яка знаходиться між селами Розважів і Жеревпілля гр. ОСОБА_5 і ОСОБА_1.

30.08.2012 р. Іванківською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження № 591 "Про надання в оренду водного об'єкта", згідно з преамбулою якого на підставі до ст. 51 Водного кодексу України, ст.ст. 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.04.2011 р. № 338 (ra0338155-11) "Про додаткові заходи щодо впорядкування використання водних об'єктів загальнодержавного значення в Київській області" та заяви ФОП ОСОБА_1, надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на оренду водного об'єкта (ставка), орієнтованою площею 17,0 га для рибогосподарських потреб, який розташований за межами населених пунктів на території Розважівської сільської ради.

Визначено необхідність отримання дозволів від державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області та управління водного господарства в м. Києві та Київській області умови оренди на укладення договору, після отримання яких зобов'язано ФОП ОСОБА_1 укласти договір оренди водного об'єкта.

На підставі та на виконання вищезазначеного розпорядження, 23.11.2012 р. між Іванківською районною державною адміністрацією Київської області (відповідач 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач 2) укладено договір оренди водного об'єкту № 2, з метою риборозведення, вирощення і вилову риби. Водний об'єкт розташований на землях Розважівської сільської ради Іванківського району і гідротехнічна споруда знаходиться на балансі Іванківського міжрайонного управління водного господарства.

Згідно з п. 3.1 договору, цей договір укладається на строк 49 років з 23.11.2012 р. по 23.11.2061 р.

На підставі та на виконання вищезазначеного договору Іванківське міжрайонне управління водного господарства передало, а відповідач 2 прийняв в оренду водний об'єкт площею 17,0 га та гідротехнічну споруду, про що вони склали акт прийому-передачі водного об'єкту від 23.11.2012 р.

Іванківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 30.08.2012 р. № 591 про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ФОП ОСОБА_1 на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсним договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення, укладеного 23.11.2012 р. між Іванківською районною державною адміністрацією Київської області та ФОП ОСОБА_1, зобов'язання ОСОБА_1 повернути водний об'єкт площею 17, 0 га, що знаходиться на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області у користування держави в особі Іванківської районної державної адміністрації.

Звертаючись до суду з позовом, Іванківський міжрайонний прокурор Київської області, посилаючись на ст. 51 Водного кодексу України, вказував на те, що при прийняті розпорядження про надання в оренду водного об'єкта від 30.08.2012 р. № 591 Іванківська районна державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, оскільки орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення, до яких належить і переданий відповідач-2 водний об'єкт, є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з наступного.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (у редакції від 19.01.2012 р. на момент виникнення спірних правовідносин) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Відсутність розмежування повноважень між Кабінетом міністрів України та місцевими державними адміністраціями на розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення не заперечує наявності таких повноважень у обох вказаних у статті 51 Водного кодексу України суб'єктів. Водним кодексом України (213/95-ВР) на момент виникнення спірних правовідносин було закріплено безпосередньо право місцевих державних адміністрацій надавати водні об'єкти загальнодержавного значення в оренду.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Слід зазначити, що зі змісту оспорюваного розпорядження № 591 від 30.08.2012 р. слідує, що воно видано головою Іванківської районної державної адміністрації Київської області на підставі ст. 51 Водного кодексу України, ст.ст. 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та керуючись розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 12.04.2011 р. № 338 (ra0338155-11) "Про додаткові заходи щодо впорядкування використання водних об'єктів загальнодержавного значення в Київській області".

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 12.04.2011 р. № 338 (ra0338155-11) "Про додаткові заходи щодо впорядкування використання водних об'єктів загальнодержавного значення в Київській області", уповноважено райдержадміністрації здійснити заходи щодо впорядкування використання на умовах оренди водних об'єктів загальнодержавного значення, розташованих на території Київської області (водні об'єкти), провести інвентаризацію діючих договорів оренди водних об'єктів (договори оренди), за якими фактично використовуються водні об'єкти, для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України; у разі відсутності договорів оренди, забезпечити їх укладення, керуючись роз'ясненнями управління водного господарства у м. Києві та Київській області "Про додаткові заходи щодо упорядкування використання водних об'єктів загальнодержавного значення в Київській області" (додаток № 1 до даного розпорядження).

Відповідно до роз'яснень управління водного господарства у м. Києві та Київській області "Про додаткові заходи щодо упорядкування використання водних об'єктів загальнодержавного значення в Київській області", які є додатком № 1 до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.04.2011 р. № 338 (ra0338155-11) , орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, як визначено ст. 51 Водного кодексу України, виходячи з цього орендодавцями водних об'єктів, незалежно від місяця їх розташування (в межах населеного пункту або за його межами), є районні державні адміністрації.

Вказане розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.04.2011 р. № 338 (ra0338155-11) є чинним, неоспорене та не скасоване.

Отже, Іванківська районна державна адміністрація Київської області при прийнятті оспорюваного розпорядження діяла в межах своїх та делегованих їй повноважень.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що Іванківська районна державна адміністрація Київської області на час прийняття оспорюваного розпорядження була наділена повноваженнями щодо надання водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду, суд дійшов вірного висновку, що розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 591 від 30.08.2012 р. "Про надання в оренду водного об'єкта" відповідає вимогам законодавства та прийняте в межах компетенції визначеної законом, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. (v0011600-13) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судами встановлено, що оспорюваний договір погоджено з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Київської області та Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області, як того вимагала редакція ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин.

Колегія судів погоджується з тим, що в даному випадку не виявлено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність спірного правочину.

Враховуючи викладені обставини справи, попередні судові інстанції обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у справі № 911/907/14 залишити без змін.