Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Сибіга О.М., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року у справі № 910/13665/14 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 925, 73 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явися- відповідачів: Подолянко Т.В. дов. б/н від 15.12.2014 року

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі за текстом - ПАТ "СК "Український страховий стандарт") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі за текстом - ПАТ "Київський страховий дім") про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 925, 73 грн..

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року у справі № 910/13665/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Київський страховий дім" на користь ПАТ "СК "Український страховий стандарт" 10 425, 73 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Київський страховий дім" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року у справі № 910/13665/14 апеляційну скаргу ПАТ "Київський страховий дім" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року у справі № 910/13665/14 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Київський страховий дім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року у справі № 910/13665/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 2, 22, 29, 33-1 Закону України "Про обов-'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 42, 47, 32, 33, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року № 03-05/3194 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/13665/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. та судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 18.05.2013 р. між ПАТ "СК "Український страховий стандарт" (Страховик) та Столяренком Олексієм Віталійовичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 0111-0109-0028, предметом якого є страхування транспортного засобу "Ssang Yong", державний реєстраційний номер AІ 5243 СО.

Судами досліджено, що 31.10.2013 р. в м. Буча відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Ssang Yong", державний реєстраційний номер AІ 5243 СО, під керуванням Столяренка О.В. та транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер АА 2691 АК, під керуванням Слободенюка О.В.

Так, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Ssang Yong", державний реєстраційний номер AІ 5243 СО.

15.11.2013 року постановою Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/8265/13-П Слободенюка О.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень.

Згідно Звіту № 1059 про оцінку автомобіля "Ssang Yong", державний реєстраційний номер AІ 5243 СО, матеріальний збиток, завданий власникові вказаного транспортного засобу, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 10 925 гривень 73 копійки.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на підставі Страхового акту № 1801-1748/13 від 29.11.2013 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11 558, 68грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14859 від 09.01.2014 р.

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія наземних транспортних засобів № АС/2352258, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер АА 2691 АК, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2352258, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 500 гривень 00 копійок.

Положеннями ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15.11.2013 року у справі № 367/8265/13-П встановлено вину особи, яка керувала транспортним засобом "ВАЗ", державний реєстраційний номер АА 2691 АК.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про страхування" закріплено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про страхування" майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

За приписами ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Судами встановлено, що платіжним дорученням № 14859 від 09.01.2014 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11 558, 68 грн.

Положеннями ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно 228 Господарського кодексу України (436-15) учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до стягнення підлягає з відповідача на користь позивача 10 425, 73 грн., сума за виключенням франшизи.

Необґрунтованими є посилання скаржника на п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (z1074-03) , положення якого передбачають повідомлення та виклик заінтересованих осіб для технічного огляду автотранспорту у разі такої потреби, що робить даний пункт Методики диспозитивним, а тому твердження касанта про обов'язковість присутності його представника під час огляду та ремонту пошкодженого автомобіля, судом до уваги не приймається.

В той же час колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна позиція викладена в листі Верховного Суду України від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування".

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року у справі № 910/13665/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року у справі № 910/13665/14 залишити без змін.