Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів Кочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову від та на додаткову постанову від Одеського апеляційного господарського суду 24.06.2014 Одеського апеляційного господарського суду 24.06.2014 у справі господарського суду № 923/1097/13 Херсонської області за позовомОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-Сити" про стягнення 1 161 126,90 грн. за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

від відповідача - Казанцев Г.М.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 у справі № 923/1097/13 задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-Сити" на користь ОСОБА_4 вартість частини майна ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити", пропорційну частці ОСОБА_4 у статутному (складеному) капіталі зазначеного товариства в сумі 1 103 120 грн., а також 1 067,78 грн. - інфляційних, 56 939,13 грн. - 3% річних, 23 223 грн. - судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Херсонської області від 05.05.2014 стягнуто з ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" на користь ОСОБА_4 13 738,56 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 923/1097/13 рішення господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 та додаткове рішення господарського суду Херсонської області від 05.05.2014 у справі № 923/1097/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у цій справі стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" 11 611,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою та додатковою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 923/1097/13, рішення Господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 у цій справі - залишити в силі.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження. У судовому засіданні 18.12.2014 оголошено перерву до 25.12.2014.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Статуту ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити", затвердженого протоколом зборів засновників № 5 від 14.03.2007, учасниками Товариства станом на 27.11.2010 є: ОСОБА_4 з часткою 40 % у статутному капіталі, ОСОБА_7 з часткою 30 % у статутному капіталі, ОСОБА_8 з часткою 30 % у статутному капіталі Товариства.

27.11.2010 ОСОБА_4 подав нотаріально посвідчену заяву до Товариства про вихід з ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити", в якій було зазначено про відсутність будь-яких претензій, в тому числі майнових, до Товариства. 27.11.2010 відбулися збори учасників Товариства, на яких прийнято рішення про вихід ОСОБА_4 із складу учасників Товариства на підставі поданої ним заяви. Відповідно до протоколу зборів учасників Товариства від 27.11.2010 ОСОБА_4 на загальних зборах заявив про відсутність претензій до Товариства та його засновників ОСОБА_7 та ОСОБА_8

19.08.2013 ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційну частці Позивача у статутному капіталі ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" в сумі 1 103 120 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 1 067,78 грн., 3 % річних - 56 9393,13 грн., у зв'язку з виходом Позивача із складу учасників ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити", з посиланням на статтю 148, частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, статтю 54 Закону України "Про господарські товариства".

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Позивача вказав на те, що Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві вартість частини майна, пропорційну частці Позивача у статутному фонді товариства протягом 12 місяців з дня виходу Позивача з товариства, тобто з 27.11.2010 по 27.11.2011. При цьому суд погодився з визначеним Позивачем розміром частки з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Апеляційний господарський суд, не погоджуючись з позицією суду першої інстанції, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 скасував рішення господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 у справі № 923/1097/13 та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог Позивача.

постанова мотивована тим, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому у встановлений статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" строк вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Оскільки ОСОБА_4 вийшов з товариства 27.11.2010, то відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" розрахунки з Позивачем мали бути проведені до 27.11.2011, але Позивач надав загальним зборам нотаріально посвідчену заяву від 27.11.2010 про вихід з товариства, в якій зазначив, що будь-яких претензій, в тому числі майнових, до товариства та його засновників не має. Відсутність майнових претензій він підтвердив і на загальних зборах учасників товариства № 27/1 від 27.11.2010, на яких розглядалось питання про його вихід зі складу учасників товариства.

Частина 3 статті 12 Цивільного кодексу України встановлює за особою право на відмову від свого майнового права, яка здійснюється заявою про це на адресу іншої сторони (односторонній правочин), або вчинення інших дій (поведінка особи), яка свідчить про таку відмову.

Відмова від зобов'язального майнового права (тобто, від права вимоги кредитора) ідентична прощенню боргу.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

Переглядаючи в касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014, Вищий господарський суд України постановою від 20.05.2014 скасував постанову та додаткову постанову апеляційної інстанції та залишив в силі рішення Господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 у справі № 923/1097/13.

постанова мотивована тим, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, корпоративні права Позивача не обмежуються лише правом на отримання частини вартості майна при виході із Товариства, право, від якого відмовляється суб'єкт, повинно бути ним визначеним і дії особи щодо відмови від свого права повинні однозначно свідчити про такий намір.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 923/1097/13 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-Сити", скасовано постанову Вищого господарського суду України від 20.08.2014, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова ґрунтується на тому, що відповідно до положень статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Дійшовши висновку про порушення товариством права Позивача на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді товариства, та строків її виплати, а відтак - і про наявність підстав для застосування до Відповідача передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання, Вищий господарський суд України не дав належної правової оцінки тій обставині, що Позивач при виході із товариства, з урахуванням змісту поданої ним заяви, протягом тривалого часу до моменту звернення до суду з позовом не заявляв до Відповідача будь-яких матеріальних претензій, і як установлено судом апеляційної інстанції, жодного разу не звернувся до товариства з відповідними вимогами, тому посилання суду касаційної інстанції на прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання є передчасним.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Частина 3 статті 12 Цивільного кодексу України встановлює за особою право на відмову від свого майнового права.

При цьому відмова здійснюється одностороннім правочином - заявою про це на адресу іншої сторони правовідносин, або вчиненням інших дій (поведінка особи), які свідчать про таку відмову.

Нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_4 повідомив ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" про вихід зі складу учасників ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" та про відсутність будь-яких претензій в тому числі майнових, до ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" та інших учасників. Даною заявою ОСОБА_4 також висловив свою згоду на внесення відповідних змін до установчих документів ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити", які пов'язані з його виходом, реєстрацією їх в органах державної влади в порядку, передбаченому законом.

Частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Тобто одностороннім є договір, за яким одна сторона має лише суб'єктивні права, а інша лише обов'язки.

Вказана заява ОСОБА_4 за своєю правовою природою є одностороннім правочином.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначено в постанові Верховного Суду України Позивач протягом тривалого часу до моменту звернення до суду з позовом не заявляв до Відповідача будь-яких матеріальних претензій і жодного разу не звертався до товариства з відповідними вимогами.

Таким чином заява ОСОБА_4, як односторонній правочин, є чинною і в судовому порядку не визнавалася недійсною.

Крім того, Верховний Суд України в постанові зазначив про передчасність висновків касаційної інстанції щодо прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання та про наявність підстав для застосування до Відповідача, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Частина перша статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятої Верховним Судом України постанови, дійшла висновку, що вказаний правочин не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав, у тому числі права особи відмовитися від свого майнового права (абзац перший частини третьої статті 12 ЦК України) та про відсутність обов'язку у ТОВ "Медичний центр "Мед-Сити" сплатити ОСОБА_4 вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

З урахуванням викладеного, виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, керуючись приписами статті 111-28 ГПК України, суд апеляційної інстанції правомірно з огляду на наявність вищевказаних підстав відмовив ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Відтак, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 923/1097/13 залишається без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Оскільки додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у даній справі лише вирішено питання щодо розподілу судового збору, вказана постанова залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 923/1097/13 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 923/1097/13 залишити без змін.