809/195/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) в частині застосування до особи дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) - 20.09.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2019 року

Київ

справа №809/195/18

адміністративне провадження №К/9901/49319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 809/195/18

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (головуючий суддя: Гундяк В.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Обрізко І.М., судді: Попко Я.С., Яворський І.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 січня 2018 в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 січня 2018 року №251/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ";

1.3. зобов`язати відповідача поновити дію свідоцтва №1299 від 02 липня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1;

1.4. внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про поновлення свідоцтва арбітражного керуючого від 02 липня 2013 №1299, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1.

2. Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинити дію вказаного вище наказу Міністерства юстиції України.

2.1. В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на ті обставини, що він є розпорядником майна в справі про банкрутство Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго", ліквідатором в справах про банкрутство ПАТ "Родон" та ТОВ "Торговий дім "Галев ЛТД"", керуючим санацією у справі про банкрутство ВАТ "Оріана", а тому в разі дії спірного наказу судам буде необхідно вчиняти заходи щодо заміни його як розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора на іншого арбітражного керуючого. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача як арбітражного керуючого та інших осіб, зокрема учасників у справах про банкрутство, в яких позивач як арбітражний керуючий виконує відповідні повноваження, та ускладнить їх відновлення.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, заяву про задоволення позову задоволено.

2.1. Задовольняючи цю заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України за №251/5 від 29 січня 2018 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією), виданого ОСОБА_1 " може значно ускладнити ефективне поновлення порушених прав та інтересів як позивача, так і призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

3. 3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи. Вказує, що вважає необґрунтованим вжиття заходів забезпечення позову, оскільки висновки судів не мотивовані наявністю будь-яких фактичних обставин справи, не надано доказів існування тих фактів, якими позивач цю заяву обґрунтував. Також судами не зазначено в рішеннях в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. На його думку, виконання позивачем функцій розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора на інших підприємствах не може слугувати достатньою та об`єктивною причиною, що підлягає врахуванню під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки спірним наказом його позбавлено права на здійснення такої діяльності в цілому. Вважає таке вжиття заходів забезпечення позову вирішенням справи по суті до початку судового розгляду, оскільки таким рішенням суд фактично надає оцінку законності акта відповідача як суб`єкта владних повноважень та виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

4. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній висловив думку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, а також вказав, що при зверненні до суду з цією заявою ним було надано підтверджуючі документи здійснення ним за судовими рішеннями діяльності розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в справах. Оскільки правомірність спірного наказу позивача ним оскаржена в судовому порядку, тому з метою недопущення порушення його прав на здійснення підприємницьку діяльність та права на працю, а також з метою забезпечення можливості проведення ним як арбітражним керуючим розрахунків з виплати заборгованості по заробітній платі звільненим працівникам підприємств-банкрутів та сплаті боргів по податках і зборах до бюджету. Неможливість виконання ним повноважень арбітражного керуючого призведе до завдання збитків цим підприємствам. Крім цього, вказує, що у разі можливого задоволення його позову та у випадку незадоволення заяви про вжиття заходів його забезпечення таке рішення по суті справи не буде виконане внаслідок втрати ним будь-якої правозахисної функції, оскільки скасування наказу позивача не призведе до відновлення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому наголошує на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам до ухвалення рішення в цій справі.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Згідно Свідоцтва №1299 від 02 липня 2013 року позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), в тому числі і в процесі санації ВАТ "Оріана".

6. У період з 30 листопада 2017 року по 11 грудня 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку позивача на предмет відповідності діяльності арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України (254к/96-ВР) , Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство.

7. За результатами вказаної перевірки комісією складено довідку від 11 грудня 2017 року за №20 та акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 грудня 2017 року за №20, за змістом яких цією перевіркою виявлено грубі порушення законодавства про банкрутство під час виконання позивачем повноважень керуючого санацією ВАТ "Оріана", що призвели до порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів, а саме: вимог абзацу 2 частини 5 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) - керуючим санацією укладено договори цивільно-правового характеру (на виконання робіт з фізичною особою), предметом яких є виконання робіт по огляду території з метою збереження майна, що знаходиться на території підрозділів ВАТ "Оріана" з особою, яка не має відповідної ліцензії на здійснення охоронної діяльності виданої МВС України, тобто керуючим санацією ВАТ "Оріана" не вжито належних заходів для захисту майна боржника, яке є власністю держави; вимог частини 6 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) - в процедурі санації ВАТ "Оріана" реалізовано надлишкове майно на суму 1119432,55 грн, яке не було включено в баланс підприємства та не було передбачено планом санації, в порушення вимог ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року, якою керуючого санацією ВАТ "Оріана" зобов`язано проводити перерахунок коштів, отриманих від реалізації майна боржника згідно плану санації, з р/р 26008301999897 виключно на погашення вимог конкурсних кредиторів в порядку черговості, установленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти від продажу даного майна направлені не на погашення кредиторських вимог, а на поточні витрати; вимог абзацу 2, 3 частини 4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) - документи щодо реалізації майна ВАТ "Оріана" на суму 1119432,55 грн підписані неуповноваженою особою, оскільки з дня призначення керуючого санацією до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи-боржника, в тому числі щодо управління та розпорядження майном боржника та вчинення певних дій від імені боржника; вимог статей 49- 50, 69 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після 19.01.2013 року) - арбітражним керуючим не підтверджено способу продажу майна та дотримання порядку продажу майна ВАТ "Оріана" на суму 1119432,55 грн, передбаченого даним законом.

8. Планова виїзна перевірка діяльності позивача як арбітражного керуючого проведена у відповідності до вимог законодавства з питань банкрутства, ці обставини не заперечуються сторонами.

9. На підставі висновків вказаного акту перевірки Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення, оформлене протоколом №67/01/18 від 10 січня 2018 року, про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

10. На підставі цього рішення наказом Міністерства юстиції України від 20 січня 2018 року за №251/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1299 від 02.07.2013 року, виданого ОСОБА_1 .

11. Уважаючи вказані рішення та наказ відповідача протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

12. Також позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії цього наказу.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

17. Діяльність арбітражного керуючого регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

18. Згідно зі статтею 1 цього Закону, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

19. Відповідно до частин 4, 5 статті 113 вищевказаного Закону, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

20. Відповідно до частин 1, 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

21. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

22. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (частина 3 статті 150).

VI. Позиція Верховного Суду

23. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

24. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу відповідача.

25. Перевіряючи правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд виходить з наступного.

26. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

27. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

28. Верховний Суд наголошує, що зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

29. Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

30. У зв`язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

31. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

32. Підстави забезпечення позову передбачені частиною другою статті 150 КАС України, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

33. Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

34. Судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та перегляду рішення суду апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є розпорядником майна в справі про банкрутство Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго", ліквідатором в справах про банкрутство ПАТ "Родон" та ТОВ "Торговий дім "Галев ЛТД"", керуючий санацією у справі про банкрутство ВАТ "Оріана".

35. Також встановлено, що прийняття відповідачем спірного наказу призводить до неможливості виконання позивачем вказаних повноважень та необхідності в судовому порядку здійснювати заміну арбітражного керуючого у справах про банкрутство, що унеможливить відновлення прав позивача на здійснення діяльності в межах цих процедур, оскільки господарським судом в такому випадку будуть призначені нові керівники боржників в порядку, визначеному законодавством, а відновлення дії свідоцтва позивача про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого не тягне за собою автоматичного поновлення позивача в правах керівника в межах процедур, де судом призначено керівником іншу особу.

36. Разом з тим, задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу Міністерства юстиції України, суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягає очевидна небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

37. Водночас, неможливість виконання позивачем повноважень арбітражного керуючого у справах про банкрутство інших підприємств, а також інші доводи позивача, що були взяті до уваги судом першої інстанції при вирішенні питання наявності підстав для забезпечення цього позову, не стосуються предмету розгляду даної справи, виходять за межі правового дослідження обставин цієї справи.

38. При цьому судом не було враховано, що питання заміни арбітражного керуючого вирішується в судовому порядку і вибуття позивача в цьому статусі з процедур банкрутства, санації, ліквідації не унеможливлює їх подальше здійснення іншими особами (арбітражними керуючими), визначеними господарськими судами, відповідно до правил процесуального закону.

39. Крім цього, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем до заяви про забезпечення позову не було надано доказів, які підтверджують обставини, якими від обґрунтовував цю заяву.

40. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

41. Вказані обставини залишені поза увагою і судом апеляційної інстанції.

42. Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку, що викладені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

43. Однак, суди попередніх інстанцій допустили порушення цих норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

44. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

45. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

VII. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року задовольнити.

2.Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова